Ред. з 06.07.2005 р. до 15.12.2017 р.Кодексу адміністративного судочинства України див. окремо в базі 

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ (Закон N 2147-VIII)

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 8 вересня 2005 року N 2875-IV, ОВУ, 2005 р., N 38, ст. 2362, від 6 жовтня 2005 року N 2953-IV, ОВУ, 2005 р., N 44, ст. 2756, від 17 листопада 2005 року N 3099-IV, ОВУ, 2005 р., N 49, ст. 3046, від 15 березня 2006 року N 3538-IV, ОВУ, 2006 р., N 14, ст. 961, від 16 березня 2006 року N 3550-IV, ОВУ, 2006 р., N 15, ст. 1067,від 20 вересня 2006 року N 160-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2719, від 1 грудня 2006 року N 424-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 1,від 25 грудня 2008 року N 808-VI, ОВУ, 2009 р., N 2, ст. 52, від 5 червня 2009 року N 1475-VI, ОВУ, 2009 р., N 49, ст. 1648, від 23 червня 2009 року N 1545-VI, ОВУ, 2009 р., N 53, ст. 1826,від 21 серпня 2009 року N 1616-VI, ОВУ, 2009 р., N 70, ст. 2414,від 4 листопада 2009 року N 1699-VI, ОВУ, 2009 р., N 92, ст. 3102,від 17 листопада 2009 року N 1559-VI, ОВУ, 2009 р., N 97, ст. 3326, від 21 січня 2010 року N 1837-VI, ОВУ, 2010 р., N 9, ст. 425, від 11 лютого 2010 року N 1876-VI, ОВУ, 2010 р., N 19, ст. 822, від 16 лютого 2010 року N 1901-VI, ОВУ, 2010 р., N 19, ст. 825,від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, ОВУ, 2010 р., N 16, ст. 723(зміни, внесені Законом України від 18 лютого 2010 року N 1691-VI,  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010), від 13 травня 2010 року N 2181-VI, ОВУ, 2010 р., N 37, ст. 1242,від 1 червня 2010 року N 2289-VI, ОВУ, 2010 р., N 49, ст. 1603(зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI, вводяться в дію з 31 липня 2010 року),від 7 липня 2010 року N 2453-VI, ОВУ, 2010 р., N 55/1, ст. 1900(зміни, внесені підпунктами 18 та 20 підпункту 3.7 пункту 3 розділу XII Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI щодо направлення текстів повісток електронною поштою, факсом (телефаксом), вводяться в дію з дня повідомлення Державною судовою адміністрацією України в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" про початок функціонування Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень;зміни, внесені підпунктом 10 підпункту 3.7 пункту 3 розділу XII Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Справи щодо таких спорів, які перебуватимуть у провадженні суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції станом на 1 січня 2011 року, завершуються розглядом у цих судах. Позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги щодо таких спорів, які подані до 1 січня 2011 року і провадження за якими не відкрито, розглядаються відповідними судами, до яких вони подані),від 10 липня 2010 року N 2487-VI, ОВУ, 2010 р., N 55/1, ст. 1901, від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, ОВУ, 2010 р., N 95, ст. 3373, від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, ОВУ, 2008 р., N 92, ст. 3249, від 17 березня 2011 року N 3156-VI, ОВУ, 2011 р., N 26, ст. 1047 (Закон N 3156-VI), від 21 квітня 2011 року N 3266-VI, ОВУ, 2011 р., N 37, ст. 1503 (Закон N 3266-VI), (Закон N 3422-VI)Повітряним кодексом України від 19 травня 2011 року N 3393-VI, ОВУ, 2011 р., N 46, ст. 1881,  ( N 3393-VI)Законами (Закон N 3674-VI) України ( N 3393-VI) від 19 травня 2011 року N 3422-VI, ОВУ, 2011 р., N 46, ст. 1883 (Закон N 3422-VI), (Закон N 3719-VI) від 5 липня 2011 року N 3568-VI, ОВУ, 2011 р., N 57, ст. 2267 (Закон N 3568-VI)(враховуючи зміни, внесені (Закон N 3568-VI) Законом України від 22 березня 2012 року N 4601-VI,(зміни, внесені Законом України від 5 липня 2011 року N 3568-VI, діють до (Закон N 3568-VI) 1 серпня 2012 року (Закон N 3568-VI)) (Закон N 3568-VI) від 8 липня 2011 року N 3674-VI, ОВУ, 2011 р., N 59, ст. 2349, (Закон N 3674-VI) від 8 вересня 2011 року N 3719-VI, ОВУ, 2011 р., N 77, ст. 2842 (Закон N 3719-VI), (Закон N 3796-VI) від 22 вересня 2011 року N 3773-VI, ОВУ, 2011 р., N 83, ст. 3014, (Закон N 3773-VI) від 22 вересня 2011 року N 3796-VI, ОВУ, 2011 р., N 81, ст. 2963 (Закон N 3796-VI), від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI, ОВУ, 2011 р., N 89, ст. 3226 (Закон N 3932-VI), (Закон N 4061-VI) від 17 листопада 2011 року N 4054-VI, ОВУ, 2011 р., N 102, ст. 3738, (Закон N 4054-VI) від 17 листопада 2011 року N 4061-VI, ОВУ, 2011 р., N 97, ст. 3526 (Закон N 4061-VI), від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, ОВУ, 2012 р., N 4, ст. 117 (Закон N 4176-VI), (Закон N 4496-VI) від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, ОВУ, 2012 р., N 5, ст. 164, (Закон N 4212-VI) від 23 лютого 2012 року N 4452-VI, ОВУ, 2012 р., N 22, ст. 824, (Закон N 4452-VI) від 13 березня 2012 року N 4496-VI, ОВУ, 2012 р., N 32, ст. 1176 (Закон N 4496-VI), (Закон N 4847-VI) від 13 квітня 2012 року N 4652-VI, ОВУ, 2012 р., N 37, ст. 1371, (Закон N 4652-VI) від 24 травня 2012 року N 4847-VI, ОВУ, 2012 р., N 46, ст. 1806, (Закон N 4847-VI)від 3 липня 2012 року N 5029-VI, ОВУ, 2012 р., N 61, ст. 2471, (Закон N 5029-VI)від 4 липня 2012 року N 5041-VI, ОВУ, 2012 р., N 62, ст. 2506, (Закон N 5041-VI)від 5 липня 2012 року N 5076-VI, ОВУ, 2012 р., N 62, ст. 2509, (Закон N 5076-VI)від 6 вересня 2012 року N 5207-VI, ОВУ, 2012 р., N 76, ст. 3071, (Закон N 5207-VI)від 18 вересня 2012 року N 5288-VI, ОВУ, 2012 р., N 73, ст. 2934, (Закон N 5288-VI)від 2 жовтня 2012 року N 5404-VI, ОВУ, 2012 р., N 89, ст. 3590, (Закон N 5404-VI)від 2 жовтня 2012 року N 5411-VI, ОВУ, 2012 р., N 85, ст. 3434, (Закон N 5411-VI) від 16 жовтня 2012 року N 5453-VI, ОВУ, 2012 р., N 87, ст. 3530, (Закон N 5453-VI) від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI, ОВУ, 2012 р., N 89, ст. 3592 (Закон N 5459-VI), від 6 листопада 2012 року N 5477-VI, ОВУ, 2012 р., N 91, ст. 3668, (Закон N 5477-VI)від 6 грудня 2012 року N 5518-VI, ОВУ, 2013 р., N 1, ст. 6, (Закон N 5518-VI) від 16 травня 2013 року N 245-VII, ОВУ, 2013 р., N 44, ст. 1570, від 20 червня 2013 року N 353-VII, ОВУ, 2013 р., N 49, ст. 1748 (Закон N 353-VII), від 4 липня 2013 року N 406-VII, ОВУ, 2013 р., N 60, ст. 2136 (Закон N 406-VII), (Закон N 721-VII) від 21 листопада 2013 року N 709-VII, ОВУ, 2014 р., N 1, ст. 1, (Закон N 709-VII) від 16 січня 2014 року N 721-VII, ОВУ, 2014 р., N 8, ст. 231, (Закон N 721-VII)(зміни, внесені (Закон N 732-VII) Законом України від 16 січня 2014 року N 721-VII (Закон N 721-VII), втратили чинність у зв'язку з втратою чинності (Закон N 732-VII) Законом України від 16 січня 2014 року N 721-VII (Закон N 721-VII) згідно із Законом України від 28 січня 2014 року N 732-VII) (Закон N 732-VII), від 23 лютого 2014 року N 767-VII, ОВУ, 2014 р., N 20, ст. 618 ( ), від 14 березня 2014 року N 887-VII, ОВУ, 2014 р., N 24, ст. 730 (Закон N 887-VII), (Закон N 1188-VII) від 27 березня 2014 року N 1170-VII, ОВУ, 2014 р., N 33, ст. 874, (Закон N 1170-VII) від 8 квітня 2014 року N 1188-VII, ОВУ, 2014 р., N 31, ст. 841 (Закон N 1188-VII), від 9 квітня 2014 року N 1193-VII, ОВУ, 2014 р., N 36, ст. 954 (Закон N 1193-VII), (Закон N 1207-VII)від 15 квітня 2014 року N 1206-VII, ОВУ, 2014 р., N 34/1, ст. 927, (Закон N 1206-VII)від 15 квітня 2014 року N 1207-VII, ОВУ, 2014 р., N 36, ст. 957 (Закон N 1207-VII), (Закон N 1700-VII)від 1 липня 2014 року N 1555-VII, ОВУ, 2014 р., N 62, ст. 1704, (Закон N 1555-VII)від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII, ОВУ, 2014 р., N 87, ст. 2471(враховуючи зміни, внесені (Перелік N 1697-VII) Законом України від 21 квітня 2015 року N 335-VIII (Закон N 335-VIII)), (Перелік N 1697-VII)від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII, ОВУ, 2014 р., N 87, ст. 2474(зміни, внесені Законом України від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII, вводяться в дію з (Закон N 1700-VII) 26 квітня 2015 року (Закон N 1700-VII)) (Закон N 1700-VII),від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII, ОВУ, 2014 р., N 90, ст. 2576, (Закон N 1702-VII)від 25 грудня 2014 року N 63-VIII, ОВУ, 2015 р., N 5, ст. 92, (Закон N 63-VIII)від 28 грудня 2014 року N 71-VIII, ОВУ, 2015 р., N 3, ст. 46,від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, ОВУ, 2015 р., N 17, ст. 447 (Закон N 192-VIII), (Закон N 541-VIII) від 22 травня 2015 року N 484-VIII, ОВУ, 2015 р., N 57, ст. 1859 (Закон N 484-VIII)від 18 червня 2015 року N 541-VIII, ОВУ, 2015 р., N 55, ст. 1785 (Закон N 541-VIII), (Закон N 901-VIII)від 26 листопада 2015 року N 835-VIII, ОВУ, 2015 р., N 100, ст. 3426, (Закон N 835-VIII)від 23 грудня 2015 року N 901-VIII, ОВУ, 2016 р., N 2, ст. 51 (Закон N 901-VIII),від 4 лютого 2016 року N 991-VIII, ОВУ, 2016 р., N 18, ст. 708 (Закон N 991-VIII),від 12 травня 2016 року N 1356-VIII, ОВУ, 2016 р., N 44, ст. 1613 (Закон N 1356-VIII),від 19 травня 2016 року N 1379-VIII, ОВУ, 2016 р., N 49, ст. 1750 (Закон N 1379-VIII),від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, ОВУ, 2016 р., N 53, ст. 1852(зміни, внесені Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, в частині положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з (Закон N 1404-VIII) 5 січня 2017 року (Закон N 1404-VIII)) (Закон N 1404-VIII),від 3 листопада 2016 року N 1727-VIII, ОВУ, 2016 р., N 95, ст. 3097 (Закон N 1727-VIII),від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII, ОВУ, 2017 р., N 4, ст. 106 (Закон N 1797-VIII),від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII, ОВУ, 2017 р., N 4, ст. 107,від 23 березня 2017 року N 1982-VIII, ОВУ, 2017 р., N 34, ст. 1091 (Закон N 1982-VIII),від 13 липня 2017 року N 2136-VIII, ОВУ, 2017 р., N 63, ст. 1912, (Закон N 2136-VIII)від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, ОВУ, 2017 р., N 96, ст. 2921(Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII цей Кодекс викладено у новій редакції) (Закон N 2147-VIII)

Розділ IЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (Закон N 2147-VIII)

Глава 1. Основні положення (Закон N 2147-VIII)

Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України (Закон N 2147-VIII)

1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства (Закон N 2147-VIII)

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: (Закон N 2147-VIII)

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені (Закон N 2147-VIII) Конституцією та законами України; (Закон N 2147-VIII)

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; (Закон N 2147-VIII)

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); (Закон N 2147-VIII)

4) безсторонньо (неупереджено); (Закон N 2147-VIII)

5) добросовісно; (Закон N 2147-VIII)

6) розсудливо; (Закон N 2147-VIII)

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; (Закон N 2147-VIII)

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); (Закон N 2147-VIII)

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; (Закон N 2147-VIII)

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. (Закон N 2147-VIII)

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: (Закон N 2147-VIII)

1) верховенство права; (Закон N 2147-VIII)

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; (Закон N 2147-VIII)

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; (Закон N 2147-VIII)

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; (Закон N 2147-VIII)

5) обов'язковість судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; (Закон N 2147-VIII)

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; (Закон N 2147-VIII)

8) розумність строків розгляду справи судом; (Закон N 2147-VIII)

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; (Закон N 2147-VIII)

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 3. Законодавство про адміністративне судочинство (Закон N 2147-VIII)

1. Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється (Закон N 2147-VIII) Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. (Закон N 2147-VIII)

3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 4. Визначення термінів (Закон N 2147-VIII)

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: (Закон N 2147-VIII)

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; (Закон N 2147-VIII)

2) публічно-правовий спір - спір, у якому: (Закон N 2147-VIII)

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або (Закон N 2147-VIII)

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або (Закон N 2147-VIII)

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; (Закон N 2147-VIII)

3) адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; (Закон N 2147-VIII)

4) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

5) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

6) судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства; (Закон N 2147-VIII)

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; (Закон N 2147-VIII)

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; (Закон N 2147-VIII)

10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах; (Закон N 2147-VIII)

12) судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції; (Закон N 2147-VIII)

13) рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; (Закон N 2147-VIII)

14) постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги; (Закон N 2147-VIII)

15) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання; (Закон N 2147-VIII)

16) адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: (Закон N 2147-VIII)

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; (Закон N 2147-VIII)

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; (Закон N 2147-VIII)

в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; (Закон N 2147-VIII)

г) замість видання індивідуального акта; (Закон N 2147-VIII)

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг; (Закон N 2147-VIII)

17) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; (Закон N 2147-VIII)

18) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; (Закон N 2147-VIII)

19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк; (Закон N 2147-VIII)

20) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин; (Закон N 2147-VIII)

21) типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; (Закон N 2147-VIII)

22) зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення; (Закон N 2147-VIII)

23) похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги); (Закон N 2147-VIII)

24) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту (Закон N 2147-VIII)

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: (Закон N 2147-VIII)

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; (Закон N 2147-VIII)

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; (Закон N 2147-VIII)

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; (Закон N 2147-VIII)

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; (Закон N 2147-VIII)

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; (Закон N 2147-VIII)

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. (Закон N 2147-VIII)

2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

3. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. (Закон N 2147-VIII)

4. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених (Закон N 2147-VIII) Конституцією та законами України. (Закон N 2147-VIII)

5. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. (Закон N 2147-VIII)

6. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. (Закон N 2147-VIII)

7. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 6. Верховенство права (Закон N 2147-VIII)

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. (Закон N 2147-VIII)

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі (Закон N 2147-VIII) Конституції України гарантується. (Закон N 2147-VIII)

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 7. Джерела права, які застосовуються судом (Закон N 2147-VIII)

1. Суд вирішує справи відповідно до (Закон N 2147-VIII) Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені (Закон N 2147-VIII) Конституцією та законами України. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі невідповідності правового акта (Закон N 2147-VIII) Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить (Закон N 2147-VIII) Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. (Закон N 2147-VIII)

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 8. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (Закон N 2147-VIII)

1. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. (Закон N 2147-VIII)

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 9. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 10. Гласність судового процесу (Закон N 2147-VIII)

1. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу. (Закон N 2147-VIII)

3. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судового засідання до початку судового засідання та під час перерви. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд може видалити із зали судового засідання осіб, які перешкоджають веденню судового засідання, здійсненню прав або виконанню обов'язків учасників судового процесу або судді, порушують порядок в залі судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

5. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

6. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов'язковому порядку. (Закон N 2147-VIII)

7. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. (Закон N 2147-VIII)

8. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом. (Закон N 2147-VIII)

9. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину. (Закон N 2147-VIII)

10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням правил здійснення адміністративного судочинства. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов'язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбуваються в закритому судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

11. Використання систем відеоконференц-зв'язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускається. (Закон N 2147-VIII)

12. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

13. Суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

14. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

15. Судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

16. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

17. Якщо судове рішення оголошується прилюдно, учасники справи, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відеозапис, транслювання проголошення рішення по радіо і телебаченню, в мережі Інтернет. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 11. Відкритість інформації щодо справи (Закон N 2147-VIII)

1. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. (Закон N 2147-VIII)

2. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

3. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого, є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні інформація щодо справи не розкривається, окрім відомостей про сторони, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого. (Закон N 2147-VIII)

5. При розкритті інформації щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути оприлюднені такі відомості: (Закон N 2147-VIII)

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; (Закон N 2147-VIII)

2) реєстраційні номери транспортних засобів; (Закон N 2147-VIII)

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; (Закон N 2147-VIII)

4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 12. Форми адміністративного судочинства (Закон N 2147-VIII)

1. Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). (Закон N 2147-VIII)

2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. (Закон N 2147-VIII)

4. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: (Закон N 2147-VIII)

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (Закон N 2147-VIII)

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; (Закон N 2147-VIII)

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (Закон N 2147-VIII)

5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

6. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про запобігання корупції" (Закон N 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище; (Закон N 2147-VIII)

2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; (Закон N 2147-VIII)

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; (Закон N 2147-VIII)

4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; (Закон N 2147-VIII)

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; (Закон N 2147-VIII)

6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (Закон N 2147-VIII)

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; (Закон N 2147-VIII)

8) типові справи; (Закон N 2147-VIII)

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; (Закон N 2147-VIII)

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; (Закон N 2147-VIII)

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 13. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

2. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 14. Обов'язковість судових рішень (Закон N 2147-VIII)

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. (Закон N 2147-VIII)

2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. (Закон N 2147-VIII)

3. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (Закон N 2147-VIII)

4. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 15. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах (Закон N 2147-VIII)

1. Судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. (Закон N 2147-VIII)

2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. (Закон N 2147-VIII)

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. (Закон N 2147-VIII)

4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 16. Правнича допомога при вирішенні справ в адміністративному суді (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. (Закон N 2147-VIII)

2. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. (Закон N 2147-VIII)

3. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 17. Основні положення досудового врегулювання спорів (Закон N 2147-VIII)

1. Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. (Закон N 2147-VIII)

2. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 18. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (Закон N 2147-VIII)

1. У судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. (Закон N 2147-VIII)

2. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. (Закон N 2147-VIII)

3. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ). (Закон N 2147-VIII)

4. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

6. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. (Закон N 2147-VIII)

7. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. (Закон N 2147-VIII)

8. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

9. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

У разі неможливості розгляду справи судом в електронній формі з технічних причин більше п'яти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, справа розглядається за матеріалами в паперовій формі, для чого матеріали справи невідкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

10. Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги. (Закон N 2147-VIII)

11. Несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (Закон N 2147-VIII)

12. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. (Закон N 2147-VIII)

13. Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. (Закон N 2147-VIII)

Глава 2. Адміністративна юрисдикція (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Предметна юрисдикція (Закон N 2147-VIII)

Стаття 19. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів (Закон N 2147-VIII)

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: (Закон N 2147-VIII)

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; (Закон N 2147-VIII)

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; (Закон N 2147-VIII)

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; (Закон N 2147-VIII)

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; (Закон N 2147-VIII)

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; (Закон N 2147-VIII)

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; (Закон N 2147-VIII)

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; (Закон N 2147-VIII)

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; (Закон N 2147-VIII)

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; (Закон N 2147-VIII)

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; (Закон N 2147-VIII)

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (Закон N 1356-VIII), за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; (Закон N 2147-VIII)

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені (Закон N 2147-VIII) Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". (Закон N 2147-VIII)

2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: (Закон N 2147-VIII)

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; (Закон N 2147-VIII)

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; (Закон N 2147-VIII)

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 20. Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів (Закон N 2147-VIII)

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: (Закон N 2147-VIII)

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; (Закон N 2147-VIII)

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: (Закон N 2147-VIII)

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; (Закон N 2147-VIII)

уточнення списку виборців; (Закон N 2147-VIII)

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; (Закон N 2147-VIII)

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; (Закон N 2147-VIII)

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: (Закон N 2147-VIII)

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; (Закон N 2147-VIII)

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; (Закон N 2147-VIII)

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; (Закон N 2147-VIII)

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; (Закон N 2147-VIII)

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; (Закон N 2147-VIII)

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; (Закон N 2147-VIII)

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

2. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 21. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог (Закон N 2147-VIII)

1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд. (Закон N 2147-VIII)

5. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. (Закон N 2147-VIII)

6. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Інстанційна юрисдикція (Закон N 2147-VIII)

Стаття 22. Суд першої інстанції (Закон N 2147-VIII)

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

2. Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб. (Закон N 2147-VIII)

3. Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені. (Закон N 2147-VIII)

4. Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 23. Суд апеляційної інстанції (Закон N 2147-VIII)

1. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

2. У випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду. (Закон N 2147-VIII)

3. У випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 24. Суд касаційної інстанції (Закон N 2147-VIII)

1. Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

§ 3. Територіальна юрисдикція (підсудність) (Закон N 2147-VIII)

Стаття 25. Підсудність справ за вибором позивача (Закон N 2147-VIII)

1. Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 26. Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (Закон N 2147-VIII)

1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 27. Виключна підсудність (Закон N 2147-VIII)

1. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. (Закон N 2147-VIII)

(частина перша статті 27 (в частині підсудності справ у спорах щодо оскарження рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання та адміністративних справ за позовом  Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання) вводиться  в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 01.07.2014 р. N 1555-VII (Закон N 1555-VII) - 02.08.2017 р. (Закон N 1555-VII) відповідно до пункту 2 розділу VI цього Кодексу)

2. Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту. (Закон N 2147-VIII)

3. Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 28. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя (Закон N 2147-VIII)

1. Підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін. (Закон N 2147-VIII)

2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 29. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого (Закон N 2147-VIII)

1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); (Закон N 2147-VIII)

2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; (Закон N 2147-VIII)

3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; (Закон N 2147-VIII)

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; (Закон N 2147-VIII)

5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу; (Закон N 2147-VIII)

6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду; (Закон N 2147-VIII)

7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, у випадку, визначеному пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. (Закон N 2147-VIII)

4. У випадку, визначеному пунктом 7 частини першої цієї статті, справа передається до Верховного Суду. (Закон N 2147-VIII)

5. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. (Закон N 2147-VIII)

6. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. (Закон N 2147-VIII)

7. Передача справ за підсудністю у випадках, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, здійснюється за розпорядженням голови суду. (Закон N 2147-VIII)

8. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення. (Закон N 2147-VIII)

9. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого в інших випадках здійснюється не пізніше наступного дня після видання відповідного розпорядження голови суду або постановлення відповідної ухвали, яка не підлягає оскарженню. (Закон N 2147-VIII)

10. Передача справи на вирішення Верховного Суду як зразкової справи здійснюється відповідно до вимог статті 290 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 30. Недопустимість спорів про підсудність (Закон N 2147-VIII)

1. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. (Закон N 2147-VIII)

3. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду. (Закон N 2147-VIII)

Глава 3. Склад суду. Відводи (Закон N 2147-VIII)

Стаття 31. Визначення складу суду (Закон N 2147-VIII)

1. Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. (Закон N 2147-VIII)

2. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. (Закон N 2147-VIII)

3. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду. (Закон N 2147-VIII)

4. До складу об'єднаної палати входять по два судді, які обираються зборами суддів Касаційного адміністративного суду, зі складу кожної із судових палат Касаційного адміністративного суду та голова Касаційного адміністративного суду. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо справа має розглядатися колегією у складі більше трьох суддів, до складу такої колегії входять судді зі складу постійної колегії суддів, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач, та судді, додатково визначені Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо справа у Верховному Суді має розглядатися колегіально у складі відповідної палати - головуючим на засіданнях палати є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при первісному розподілі справ. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи і про це прийнято відповідне рішення, така справа розглядається в суді першої інстанції - колегією суддів, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ, та два судді, додатково визначених Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою після прийняття рішення про колегіальний розгляд справи. (Закон N 2147-VIII)

8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, суддею-доповідачем та головуючим суддею в колегії є суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ. (Закон N 2147-VIII)

9. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

10. Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. (Закон N 2147-VIII)

Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. (Закон N 2147-VIII)

11. Якщо замінити суддю, що вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному частиною першою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

Суддя, визначений на заміну вибулого судді, розглядає у складі колегії суддів усі невирішені справи, які розглядає така колегія суддів, та які у зв'язку з відсутністю вибулого судді неможливо розглянути в строки, встановлені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

12. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не застосовується для визначення судді (складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально) для розгляду конкретної справи виключно у разі настання обставин, які об'єктивно унеможливили її функціонування та тривають понад п'ять робочих днів. (Закон N 2147-VIII)

13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

14. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. (Закон N 2147-VIII)

15. Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рішення, що переглядається, ухвалено відповідно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою. (Закон N 2147-VIII)

16. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом. (Закон N 2147-VIII)

17. Протокол має містити такі відомості: (Закон N 2147-VIII)

1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; (Закон N 2147-VIII)

2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім'я (найменування) учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; (Закон N 2147-VIII)

4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); (Закон N 2147-VIII)

5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. (Закон N 2147-VIII)

18. Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. (Закон N 2147-VIII)

19. Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 32. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово (Закон N 2147-VIII)

1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 33. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів (Закон N 2147-VIII)

1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. (Закон N 2147-VIII)

2. Будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала. (Закон N 2147-VIII)

3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів. (Закон N 2147-VIII)

4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. (Закон N 2147-VIII)

5. Адміністративні справи, підсудні апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів. (Закон N 2147-VIII)

6. Адміністративні справи, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше трьох суддів. (Закон N 2147-VIII)

7. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється судом у такому самому кількісному складі, в якому ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально). (Закон N 2147-VIII)

8. Незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, а з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду. (Закон N 2147-VIII)

9. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного адміністративного суду (палатою), об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою). (Закон N 2147-VIII)

10. Засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомочним за умови присутності на ньому більше половини її складу. (Закон N 2147-VIII)

11. Засідання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу. (Закон N 2147-VIII)

12. Питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується, враховуючи категорію і складність справи, колегією суддів, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статті 31 цього Кодексу, до початку розгляду справи, про що постановляється відповідна ухвала. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 34. Порядок вирішення питань колегією суддів (Закон N 2147-VIII)

1. Усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. (Закон N 2147-VIII)

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. (Закон N 2147-VIII)

3. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 35. Незмінність складу суду (Закон N 2147-VIII)

1. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 36. Підстави для відводу (самовідводу) судді (Закон N 2147-VIII)

1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): (Закон N 2147-VIII)

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; (Закон N 2147-VIII)

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; (Закон N 2147-VIII)

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; (Закон N 2147-VIII)

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; (Закон N 2147-VIII)

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. (Закон N 2147-VIII)

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 37. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи (Закон N 2147-VIII)

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. (Закон N 2147-VIII)

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. (Закон N 2147-VIII)

6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 38. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача (Закон N 2147-VIII)

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, визначених у частині першій статті 36 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Експерт, спеціаліст чи перекладач, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

2) він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; (Закон N 2147-VIII)

3) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань. (Закон N 2147-VIII)

3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу). (Закон N 2147-VIII)

Стаття 39. Заява про відвід (самовідвід) (Закон N 2147-VIII)

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. (Закон N 2147-VIII)

2. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. (Закон N 2147-VIII)

Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 40. Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу (Закон N 2147-VIII)

1. Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

3. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин четвертої та п'ятої цієї статті не застосовуються. (Закон N 2147-VIII)

7. Питання про відвід судді Великої Палати розглядає Велика Палата. У розгляді Великою Палатою питання про відвід не бере участі суддя, якому такий відвід заявлено. (Закон N 2147-VIII)

8. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. (Закон N 2147-VIII)

9. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

10. Суд, який розглядає заяву про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

11. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. (Закон N 2147-VIII)

12. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 41. Наслідки відводу (самовідводу) судді (Закон N 2147-VIII)

1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Глава 4. Учасники судового процесу (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Учасники справи (Закон N 2147-VIII)

Стаття 42. Склад учасників справи (Закон N 2147-VIII)

1. Учасниками справи є сторони, треті особи. (Закон N 2147-VIII)

2. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 43. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність (Закон N 2147-VIII)

1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). (Закон N 2147-VIII)

2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. (Закон N 2147-VIII)

3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). (Закон N 2147-VIII)

Стаття 44. Права та обов'язки учасників справи (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники справи мають право: (Закон N 2147-VIII)

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; (Закон N 2147-VIII)

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; (Закон N 2147-VIII)

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; (Закон N 2147-VIII)

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; (Закон N 2147-VIII)

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; (Закон N 2147-VIII)

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. (Закон N 2147-VIII)

4. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасники справи зобов'язані: (Закон N 2147-VIII)

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; (Закон N 2147-VIII)

3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; (Закон N 2147-VIII)

4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; (Закон N 2147-VIII)

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; (Закон N 2147-VIII)

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; (Закон N 2147-VIII)

7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. (Закон N 2147-VIII)

6. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. (Закон N 2147-VIII)

7. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

8. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

9. Учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

10. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). (Закон N 2147-VIII)

11. Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 45. Неприпустимість зловживання процесуальними правами (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. (Закон N 2147-VIII)

2. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: (Закон N 2147-VIII)

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; (Закон N 2147-VIII)

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; (Закон N 2147-VIII)

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; (Закон N 2147-VIII)

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 46. Сторони (Закон N 2147-VIII)

1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. (Закон N 2147-VIII)

2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: (Закон N 2147-VIII)

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; (Закон N 2147-VIII)

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; (Закон N 2147-VIII)

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; (Закон N 2147-VIII)

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); (Закон N 2147-VIII)

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 47. Процесуальні права та обов'язки сторін (Закон N 2147-VIII)

1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

3. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. (Закон N 2147-VIII)

5. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. (Закон N 2147-VIII)

7. У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. (Закон N 2147-VIII)

8. Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 48. Заміна неналежної сторони (Закон N 2147-VIII)

1. Суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. (Закон N 2147-VIII)

5. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (Закон N 2147-VIII)

6. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. (Закон N 2147-VIII)

7. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. (Закон N 2147-VIII)

8. Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 49. Треті особи (Закон N 2147-VIII)

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку. (Закон N 2147-VIII)

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. (Закон N 2147-VIII)

3. Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про запобігання корупції" (Закон N 1700-VII) іншою особою. (Закон N 2147-VIII)

4. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. (Закон N 2147-VIII)

5. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 50. Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 51. Права та обов'язки третіх осіб (Закон N 2147-VIII)

1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають права позивача. (Закон N 2147-VIII)

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 44 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 52. Процесуальне правонаступництво (Закон N 2147-VIII)

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 53. Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (Закон N 2147-VIII)

1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. (Закон N 2147-VIII)

2. З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з позовом, брати участь у розгляді справ за його позовом (заявою), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адміністративному суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (Закон N 2147-VIII)

4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 54. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (Закон N 2147-VIII)

1. Органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням. (Закон N 2147-VIII)

2. Відмова органів та осіб, визначених у статті 53 цього Кодексу, від позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, в інтересах якої подано позовну заяву, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення позову в попередньому обсязі. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подано позовну заяву, не підтримує заявлені позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

4. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. (Закон N 2147-VIII)

5. Органи та особи, визначені у статті 53 цього Кодексу, які не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в адміністративному суді та робити їх копії. (Закон N 2147-VIII)

Прокурор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи. (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Представники (Закон N 2147-VIII)

Стаття 55. Участь у справі представника (Закон N 2147-VIII)

1. Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. (Закон N 2147-VIII)

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. (Закон N 2147-VIII)

3. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. (Закон N 2147-VIII)

4. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 56. Законні представники (Закон N 2147-VIII)

1. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. (Закон N 2147-VIII)

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника. (Закон N 2147-VIII)

5. Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. (Закон N 2147-VIII)

6. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 57. Особи, які можуть бути представниками (Закон N 2147-VIII)

1. Представником у суді може бути адвокат або законний представник. (Закон N 2147-VIII)

2. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. (Закон N 2147-VIII)

3. Органи або інші особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі. (Закон N 2147-VIII)

4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником або декількох позивачів, або декількох відповідачів, або декількох третіх учасників справи на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 58. Особи, які не можуть бути представниками (Закон N 2147-VIII)

1. Не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок, або є помічником судді, що розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

2. Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя. (Закон N 2147-VIII)

3. Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 59. Документи, що підтверджують повноваження представників (Закон N 2147-VIII)

1. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: (Закон N 2147-VIII)

1) довіреністю фізичної або юридичної особи; (Закон N 2147-VIII)

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. (Закон N 2147-VIII)

2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. (Закон N 2147-VIII)

У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. (Закон N 2147-VIII)

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. (Закон N 2147-VIII)

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. (Закон N 2147-VIII)

4. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (Закон N 5076-VI). (Закон N 2147-VIII)

5. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. (Закон N 2147-VIII)

6. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. (Закон N 2147-VIII)

7. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

8. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. (Закон N 2147-VIII)

9. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 60. Повноваження представника в суді (Закон N 2147-VIII)

1. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. (Закон N 2147-VIII)

2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. (Закон N 2147-VIII)

3. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі він не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. (Закон N 2147-VIII)

5. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються (Закон N 2147-VIII) Цивільним кодексом України. (Закон N 2147-VIII)

§ 3. Інші учасники судового процесу (Закон N 2147-VIII)

Стаття 61. Особи, які є іншими учасниками судового процесу (Закон N 2147-VIII)

1. Учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 62. Помічник судді (Закон N 2147-VIII)

1. Помічник судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу. (Закон N 2147-VIII)

2. Помічник судді: (Закон N 2147-VIII)

1) бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів; (Закон N 2147-VIII)

2) здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень; (Закон N 2147-VIII)

3) виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ. (Закон N 2147-VIII)

3. Помічник судді за дорученням судді (головуючого у судовій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійснювати його повноваження. Під час здійснення таких повноважень помічнику судді може бути заявлено відвід з підстав, визначених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 63. Секретар судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Секретар судового засідання: (Закон N 2147-VIII)

1) здійснює судові виклики і повідомлення; (Закон N 2147-VIII)

2) перевіряє, хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, і доповідає про це головуючому; (Закон N 2147-VIII)

3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведення судового засідання в режимі відеоконференції; (Закон N 2147-VIII)

4) забезпечує ведення протоколу судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

5) забезпечує оформлення матеріалів адміністративної справи; (Закон N 2147-VIII)

6) виконує інші доручення головуючого у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 64. Судовий розпорядник (Закон N 2147-VIII)

1. До участі в адміністративному процесі головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник. (Закон N 2147-VIII)

2. Судовий розпорядник: (Закон N 2147-VIII)

1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї; (Закон N 2147-VIII)

3) слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

4) приймає від присутніх у залі учасників судового процесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта; (Закон N 2147-VIII)

6) запрошує до зали судового засідання свідків та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги; (Закон N 2147-VIII)

7) виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням обов'язків, встановлених цією статтею, є обов'язковими для учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 65. Свідок (Закон N 2147-VIII)

1. Як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. (Закон N 2147-VIII)

3. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі неможливості прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. (Закон N 2147-VIII)

5. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 66. Особи, які не можуть бути допитані як свідки (Закон N 2147-VIII)

1. Не можуть бути допитані як свідки: (Закон N 2147-VIII)

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання; (Закон N 2147-VIII)

2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, - про такі відомості; (Закон N 2147-VIII)

3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; (Закон N 2147-VIII)

4) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, яка стала відома судді під час врегулювання спору за його участю; (Закон N 2147-VIII)

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди. (Закон N 2147-VIII)

2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 67. Відмова свідка від давання показань на вимогу суду (Закон N 2147-VIII)

1. Свідок, який з'явився на вимогу суду, не має права відмовитися від давання показань, крім показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім'ї чи близьких родичів. (Закон N 2147-VIII)

2. Свідок, який з'явився на вимогу суду, та відмовляється давати показання, зобов'язаний повідомити причини відмови. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 68. Експерт (Закон N 2147-VIII)

1. Експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. (Закон N 2147-VIII)

4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за викликом суду та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі. (Закон N 2147-VIII)

6. Експерт має право: (Закон N 2147-VIII)

1) ознайомлюватися з матеріалами справи; (Закон N 2147-VIII)

2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; (Закон N 2147-VIII)

3) викладати у висновку експерта виявлені в ході проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; (Закон N 2147-VIII)

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; (Закон N 2147-VIII)

5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; (Закон N 2147-VIII)

6) користуватися іншими правами, що надані (Закон N 2147-VIII) Законом України "Про судову експертизу". (Закон N 2147-VIII)

7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом до суду. (Закон N 2147-VIII)

8. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 69. Експерт з питань права (Закон N 2147-VIII)

1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. (Закон N 2147-VIII)

2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз'яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 70. Спеціаліст (Закон N 2147-VIII)

1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). (Закон N 2147-VIII)

2. Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. (Закон N 2147-VIII)

3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз'яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

4. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 71. Перекладач (Закон N 2147-VIII)

1. Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. (Закон N 2147-VIII)

2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. (Закон N 2147-VIII)

Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов'язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. (Закон N 2147-VIII)

3. Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

Глава 5. Докази та доказування (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Основні положення про докази (Закон N 2147-VIII)

Стаття 72. Поняття доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Ці дані встановлюються такими засобами: (Закон N 2147-VIII)

1) письмовими, речовими і електронними доказами; (Закон N 2147-VIII)

2) висновками експертів; (Закон N 2147-VIII)

3) показаннями свідків. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 73. Належність доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (Закон N 2147-VIII)

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 74. Допустимість доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. (Закон N 2147-VIII)

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 75. Достовірність доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 76. Достатність доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (Закон N 2147-VIII)

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 77. Обов'язок доказування (Закон N 2147-VIII)

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (Закон N 2147-VIII)

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (Закон N 2147-VIII)

3. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 78. Підстави звільнення від доказування (Закон N 2147-VIII)

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. (Закон N 2147-VIII)

2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. (Закон N 2147-VIII)

4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (Закон N 2147-VIII)

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. (Закон N 2147-VIII)

6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. (Закон N 2147-VIII)

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. (Закон N 2147-VIII)

8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 79. Подання доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. (Закон N 2147-VIII)

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. (Закон N 2147-VIII)

5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (Закон N 2147-VIII)

6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. (Закон N 2147-VIII)

8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (Закон N 2147-VIII)

9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. (Закон N 2147-VIII)

10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 80. Витребування доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. (Закон N 2147-VIII)

2. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: (Закон N 2147-VIII)

1) який доказ витребовується; (Закон N 2147-VIII)

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; (Закон N 2147-VIII)

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; (Закон N 2147-VIII)

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. (Закон N 2147-VIII)

3. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114 - 117 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану особу. (Закон N 2147-VIII)

6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. (Закон N 2147-VIII)

7. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. (Закон N 2147-VIII)

8. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

9. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 81. Огляд доказів за їх місцезнаходженням (Закон N 2147-VIII)

1. Письмові, речові і електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. (Закон N 2147-VIII)

2. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. (Закон N 2147-VIII)

4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо огляд проводиться за відсутності хоча б однієї із сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне, здійснюється відеофіксація огляду технічними засобами. (Закон N 2147-VIII)

6. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи іншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцінного проведення огляду, встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду. (Закон N 2147-VIII)

7. В порядку, визначеному цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. (Закон N 2147-VIII)

8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 82. Огляд речових доказів, що швидко псуються (Закон N 2147-VIII)

1. Речові докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням учасників справи про призначений огляд. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено фотографування і відеозапис. (Закон N 2147-VIII)

3. Огляд речових доказів, що швидко псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку, встановленому статтею 81 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 83. Судові доручення щодо збирання доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, у разі потреби збирання доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії. (Закон N 2147-VIII)

2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається зміст справи, що розглядається, зазначаються учасники справи, вказуються обставини, що належить з'ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення, зокрема, перелік питань, поставлених свідку учасниками справи та судом. Ухвала про судове доручення надсилається до адміністративного суду, який буде її виконувати, не пізніше наступного дня з дня її постановлення та є обов'язковою для нього. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 84. Виконання судових доручень щодо збирання доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала про судове доручення невідкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, які встановлюють порядок вчинення відповідних процесуальних дій. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі необхідності виконання судових доручень щодо збирання доказів здійснюється у судовому засіданні у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повідомляються про дату, час і місце вчинення процесуальної дії судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення. (Закон N 2147-VIII)

3. Про виконання або про неможливість виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дій і всіма зібраними на виконання судового доручення матеріалами невідкладно надсилається до суду, що розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо учасник справи чи свідок, які дали пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення, з'являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення і показання у загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 85. Звернення адміністративного суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (Закон N 2147-VIII)

1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

2. Судове доручення про надання правової допомоги надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 86. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги (Закон N 2147-VIII)

1. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

2. У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) назва суду, що розглядає справу; (Закон N 2147-VIII)

2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення; (Закон N 2147-VIII)

3) найменування справи, що розглядається; (Закон N 2147-VIII)

4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані, необхідні для виконання доручення; (Закон N 2147-VIII)

5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії; (Закон N 2147-VIII)

6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити; (Закон N 2147-VIII)

7) інші дані, якщо це визначено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, що виконуватиме доручення. (Закон N 2147-VIII)

3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою. (Закон N 2147-VIII)

5. Витрати, пов'язані з направленням доручення, покладаються на позивача та розподіляються при прийнятті рішення, постанови, ухвали в порядку, визначеному статтею 139 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 87. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів (Закон N 2147-VIII)

1. Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами. (Закон N 2147-VIII)

2. Судове доручення не приймається до виконання у разі, якщо воно: (Закон N 2147-VIII)

1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці; (Закон N 2147-VIII)

2) не належить до юрисдикції цього суду; (Закон N 2147-VIII)

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі. (Закон N 2147-VIII)

5. Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд в порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 88. Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів (Закон N 2147-VIII)

1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи. (Закон N 2147-VIII)

2. Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку. (Закон N 2147-VIII)

3. У повістці, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, крім відомостей, зазначених у статті 125 цього Кодексу, додатково зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів згідно із частинами п'ятою і шостою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та невідкладно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду. (Закон N 2147-VIII)

5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду або представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими. (Закон N 2147-VIII)

7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

8. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 89. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України (Закон N 2147-VIII)

1. Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. (Закон N 2147-VIII)

2. Судове доручення про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі, якщо це визначено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинено процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються дата, час і місце виконання доручення. (Закон N 2147-VIII)

3. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 90. Оцінка доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (Закон N 2147-VIII)

2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Показання свідків (Закон N 2147-VIII)

Стаття 91. Показання свідка (Закон N 2147-VIII)

1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 92. Виклик свідка (Закон N 2147-VIII)

1. Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. (Закон N 2147-VIII)

2. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. (Закон N 2147-VIII)

3. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. (Закон N 2147-VIII)

4. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 93. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників (Закон N 2147-VIII)

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. (Закон N 2147-VIII)

§ 3. Письмові докази (Закон N 2147-VIII)

Стаття 94. Письмові докази (Закон N 2147-VIII)

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (Закон N 2147-VIII)

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. (Закон N 2147-VIII)

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. (Закон N 2147-VIII)

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (Закон N 2147-VIII)

7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. (Закон N 2147-VIII)

8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 95. Повернення оригіналів письмових доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. (Закон N 2147-VIII)

§ 4. Речові докази (Закон N 2147-VIII)

Стаття 96. Речові докази (Закон N 2147-VIII)

1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 97. Зберігання речових доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Речові докази до набрання рішенням суду законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. (Закон N 2147-VIII)

2. Речові докази, які не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження. Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису або в інший подібний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матеріалів справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 98. Повернення речових доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Речові докази повертаються судом після їх огляду і дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, після набрання судовим рішенням законної сили. (Закон N 2147-VIII)

2. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Закон N 2147-VIII)

§ 5. Електронні докази (Закон N 2147-VIII)

Стаття 99. Електронні докази (Закон N 2147-VIII)

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). (Закон N 2147-VIII)

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. (Закон N 2147-VIII)

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 100. Зберігання та повернення оригіналів електронних доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. (Закон N 2147-VIII)

2. За заявою особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього. (Закон N 2147-VIII)

§ 6. Висновок експерта (Закон N 2147-VIII)

Стаття 101. Вимоги до висновку експерта (Закон N 2147-VIII)

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. (Закон N 2147-VIII)

2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. (Закон N 2147-VIII)

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. (Закон N 2147-VIII)

3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. (Закон N 2147-VIII)

4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. (Закон N 2147-VIII)

6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. (Закон N 2147-VIII)

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

8. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 102. Призначення експертизи судом (Закон N 2147-VIII)

1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: (Закон N 2147-VIII)

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; (Закон N 2147-VIII)

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. (Закон N 2147-VIII)

3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). (Закон N 2147-VIII)

4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. (Закон N 2147-VIII)

6. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. (Закон N 2147-VIII)

7. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 103. Ухвала про призначення експертизи (Закон N 2147-VIII)

1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. (Закон N 2147-VIII)

3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). (Закон N 2147-VIII)

4. У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій. (Закон N 2147-VIII)

5. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 104. Проведення експертизи на замовлення учасників справи (Закон N 2147-VIII)

1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. (Закон N 2147-VIII)

2. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо позасудове експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася, в порядку, визначеному частиною четвертою статті 106 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

4. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. (Закон N 2147-VIII)

5. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. (Закон N 2147-VIII)

6. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. (Закон N 2147-VIII)

7. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. (Закон N 2147-VIII)

8. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 105. Збирання матеріалів для експертного дослідження (Закон N 2147-VIII)

1. Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. (Закон N 2147-VIII)

Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи. (Закон N 2147-VIII)

3. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, визначеними цим Кодексом для витребування доказів. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матеріали та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 106. Проведення експертизи (Закон N 2147-VIII)

1. Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність. (Закон N 2147-VIII)

3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей: (Закон N 2147-VIII)

1) призначений судом експерт має одержати на його проведення відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою; (Закон N 2147-VIII)

2) залучений учасником справи експерт має повідомити відповідного учасника справи про визначені цим Кодексом наслідки проведення такого експертного дослідження та одержати у такого учасника дозвіл на його проведення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 107. Наслідки ухилення учасника справи від участі в експертизі (Закон N 2147-VIII)

1. У разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 108. Оцінка висновку експерта (Закон N 2147-VIII)

1. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 109. Комісійна експертиза (Закон N 2147-VIII)

1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 110. Комплексна експертиза (Закон N 2147-VIII)

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. (Закон N 2147-VIII)

2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. (Закон N 2147-VIII)

3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 109 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 111. Додаткова і повторна експертизи (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, яка доручається іншому експерту (експертам). (Закон N 2147-VIII)

§ 7. Висновок експерта у галузі права (Закон N 2147-VIII)

Стаття 112. Зміст висновку експерта у галузі права (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) застосування аналогії закону чи аналогії права; (Закон N 2147-VIII)

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. (Закон N 2147-VIII)

2. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 113. Оцінка висновку експерта у галузі права судом (Закон N 2147-VIII)

1. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. (Закон N 2147-VIII)

§ 8. Забезпечення доказів (Закон N 2147-VIII)

Стаття 114. Підстави та порядок забезпечення доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. (Закон N 2147-VIII)

2. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

3. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. (Закон N 2147-VIII)

Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково, отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі. (Закон N 2147-VIII)

5. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, спричинені у зв'язку із забезпеченням доказів, у разі неподання позовної заяви у строк, визначений частиною четвертою цієї статті, а також у разі відмови у позові. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 115. Способи забезпечення доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 116. Заява про забезпечення доказів (Закон N 2147-VIII)

1. У заяві про забезпечення доказів зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування суду, до якого подається заява; (Закон N 2147-VIII)

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності; (Закон N 2147-VIII)

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса; (Закон N 2147-VIII)

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; (Закон N 2147-VIII)

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; (Закон N 2147-VIII)

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; (Закон N 2147-VIII)

7) перелік документів, що додаються до заяви. (Закон N 2147-VIII)

2. За подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. (Закон N 2147-VIII)

3. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 117. Розгляд заяви про забезпечення доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

2. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. (Закон N 2147-VIII)

3. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: (Закон N 2147-VIII)

1) у невідкладних випадках; (Закон N 2147-VIII)

2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; (Закон N 2147-VIII)

3) якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів. (Закон N 2147-VIII)

5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. (Закон N 2147-VIII)

7. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

8. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

9. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. (Закон N 2147-VIII)

Глава 6. Процесуальні строки (Закон N 2147-VIII)

Стаття 118. Процесуальні строки (Закон N 2147-VIII)

1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. (Закон N 2147-VIII)

2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 119. Розумність процесуальних строків (Закон N 2147-VIII)

1. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. (Закон N 2147-VIII)

2. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 120. Обчислення процесуального строку (Закон N 2147-VIII)

1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (Закон N 2147-VIII)

2. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. (Закон N 2147-VIII)

3. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. (Закон N 2147-VIII)

5. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. (Закон N 2147-VIII)

7. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. (Закон N 2147-VIII)

8. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. (Закон N 2147-VIII)

9. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. (Закон N 2147-VIII)

10. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 121. Поновлення та продовження процесуальних строків (Закон N 2147-VIII)

1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (Закон N 2147-VIII)

2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. (Закон N 2147-VIII)

4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. (Закон N 2147-VIII)

5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. (Закон N 2147-VIII)

6. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 122. Строк звернення до адміністративного суду (Закон N 2147-VIII)

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. (Закон N 2147-VIII)

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (Закон N 2147-VIII)

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 123. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (Закон N 2147-VIII)

1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Глава 7. Судові виклики і повідомлення (Закон N 2147-VIII)

Стаття 124. Повістки (Закон N 2147-VIII)

1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. (Закон N 2147-VIII)

2. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. (Закон N 2147-VIII)

3. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: (Закон N 2147-VIII)

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; (Закон N 2147-VIII)

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: (Закон N 2147-VIII)

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; (Закон N 2147-VIII)

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. (Закон N 2147-VIII)

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представнику. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 125. Зміст повістки (Закон N 2147-VIII)

1. У повістці про виклик зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування та адреса адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається; (Закон N 2147-VIII)

3) дата, час і місце судового засідання (підготовчого судового засідання); (Закон N 2147-VIII)

4) назва і номер адміністративної справи; (Закон N 2147-VIII)

5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо); (Закон N 2147-VIII)

6) у разі необхідності - пропозиція учаснику справи подати всі раніше не подані докази; (Закон N 2147-VIII)

7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду; (Закон N 2147-VIII)

8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду; (Закон N 2147-VIII)

9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату. (Закон N 2147-VIII)

2. У повістці-повідомленні зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування та адреса адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) особи або найменування органу, підприємства, установи, організації, яким адресується повістка; (Закон N 2147-VIII)

3) дата, час і місце судового засідання або проведення окремої процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

4) назва і номер адміністративної справи; (Закон N 2147-VIII)

5) в якому процесуальному статусі має право брати участь ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в судовому процесі; (Закон N 2147-VIII)

6) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, негайно повідомити про неї адресата. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо разом із повісткою надсилаються копії документів, у повістці вказується їх перелік і роз'яснюється право подати заперечення та докази на їх підтвердження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 126. Вручення повістки (Закон N 2147-VIII)

1. У випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. (Закон N 2147-VIII)

2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. (Закон N 2147-VIII)

Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата. (Закон N 2147-VIII)

5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду. (Закон N 2147-VIII)

7. Особам, які проживають за межами України, повістки вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтями 85, 86 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. (Закон N 2147-VIII)

9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

10. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі. (Закон N 2147-VIII)

11. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 127. Час вручення повістки (Закон N 2147-VIII)

1. Часом вручення повістки вважається: (Закон N 2147-VIII)

1) день вручення судової повістки під розписку; (Закон N 2147-VIII)

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; (Закон N 2147-VIII)

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; (Закон N 2147-VIII)

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 128. Наслідки відмови від одержання повістки (Закон N 2147-VIII)

1. У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 129. Виклик (повідомлення) шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою (Закон N 2147-VIII)

1. За письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки. (Закон N 2147-VIII)

4. Положення частин другої та третьої цієї статті не застосовуються, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 130. Виклик (повідомлення) відповідача, третіх осіб, свідків, місце проживання (перебування) яких невідоме (Закон N 2147-VIII)

1. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

2. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 131. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд. (Закон N 2147-VIII)

3. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду. (Закон N 2147-VIII)

Глава 8. Судові витрати (Закон N 2147-VIII)

Стаття 132. Види судових витрат (Закон N 2147-VIII)

1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (Закон N 2147-VIII)

3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: (Закон N 2147-VIII)

1) на професійну правничу допомогу; (Закон N 2147-VIII)

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; (Закон N 2147-VIII)

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; (Закон N 2147-VIII)

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; (Закон N 2147-VIII)

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 133. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу (Закон N 2147-VIII)

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (Закон N 2147-VIII)

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. (Закон N 2147-VIII)

3. Для цілей розподілу судових витрат: (Закон N 2147-VIII)

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (Закон N 2147-VIII)

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (Закон N 2147-VIII)

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (Закон N 2147-VIII)

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: (Закон N 2147-VIII)

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (Закон N 2147-VIII)

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (Закон N 2147-VIII)

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (Закон N 2147-VIII)

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (Закон N 2147-VIII)

7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 135. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (Закон N 2147-VIII)

1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. (Закон N 2147-VIII)

2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. (Закон N 2147-VIII)

3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 136. Попередня оплата судових витрат (Закон N 2147-VIII)

1. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. (Закон N 2147-VIII)

Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду - учасником (учасниками) справи, на якого (яких) суд поклав відповідний обов'язок. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд, який розглядає справу по суті, може перерозподілити зазначені у цій статті витрати, оплачені учасником справи попередньо (авансом), відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 137. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (Закон N 2147-VIII)

1. Свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. (Закон N 2147-VIII)

2. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. (Закон N 2147-VIII)

3. Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

4. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

5. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. (Закон N 2147-VIII)

6. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). (Закон N 2147-VIII)

7. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. (Закон N 2147-VIII)

8. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 138. Витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду (Закон N 2147-VIII)

1. Розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. (Закон N 2147-VIII)

2. Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій. (Закон N 2147-VIII)

3. У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

4. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 139. Розподіл судових витрат (Закон N 2147-VIII)

1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (Закон N 2147-VIII)

2. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. (Закон N 2147-VIII)

3. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (Закон N 2147-VIII)

4. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. (Закон N 2147-VIII)

5. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Закон N 2147-VIII)

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. (Закон N 2147-VIII)

7. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). (Закон N 2147-VIII)

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (Закон N 2147-VIII)

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

8. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (Закон N 2147-VIII)

9. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: (Закон N 2147-VIII)

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; (Закон N 2147-VIII)

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; (Закон N 2147-VIII)

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; (Закон N 2147-VIII)

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (Закон N 2147-VIII)

10. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. (Закон N 2147-VIII)

11. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 140. Розподіл витрат у разі відмови позивача від позову (Закон N 2147-VIII)

1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 141. Судові витрати, пов'язані з примиренням сторін (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 142. Повернення судового збору (Закон N 2147-VIII)

1. У разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 143. Рішення щодо судових витрат (Закон N 2147-VIII)

1. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (Закон N 2147-VIII)

4. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. (Закон N 2147-VIII)

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

6. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. (Закон N 2147-VIII)

Глава 9. Заходи процесуального примусу (Закон N 2147-VIII)

Стаття 144. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу (Закон N 2147-VIII)

1. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. (Закон N 2147-VIII)

2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. (Закон N 2147-VIII)

3. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 145. Види заходів процесуального примусу (Закон N 2147-VIII)

1. Заходами процесуального примусу є: (Закон N 2147-VIII)

1) попередження; (Закон N 2147-VIII)

2) видалення із залу судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; (Закон N 2147-VIII)

4) привід; (Закон N 2147-VIII)

5) штраф. (Закон N 2147-VIII)

2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. (Закон N 2147-VIII)

3. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 146. Попередження і видалення із залу судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій - видалення із залу судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі повторного вчинення перекладачем, спеціалістом дій, визначених у частині першій цієї статті, суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, спеціаліста. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 147. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом (Закон N 2147-VIII)

1. У разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. (Закон N 2147-VIII)

2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти або офіційна електронна адреса, за наявності; (Закон N 2147-VIII)

2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; (Закон N 2147-VIII)

3) підстави проведення його тимчасового вилучення; (Закон N 2147-VIII)

4) кому доручається вилучення. (Закон N 2147-VIII)

3. Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 148. Привід (Закон N 2147-VIII)

1. До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. (Закон N 2147-VIII)

2. Привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. (Закон N 2147-VIII)

3. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести. (Закон N 2147-VIII)

5. Ухвала про привід до суду оголошується учаснику судового процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привід до суду, через керівника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 149. Штраф (Закон N 2147-VIII)

1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: (Закон N 2147-VIII)

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; (Закон N 2147-VIII)

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; (Закон N 2147-VIII)

4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: (Закон N 2147-VIII)

1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; (Закон N 2147-VIII)

2) неодноразового зловживання процесуальними правами; (Закон N 2147-VIII)

3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; (Закон N 2147-VIII)

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів. (Закон N 2147-VIII)

3. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. (Закон N 2147-VIII)

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає. (Закон N 2147-VIII)

5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

Глава 10. Забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

Стаття 150. Підстави забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або (Закон N 2147-VIII)

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. (Закон N 2147-VIII)

3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

4. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 151. Види забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Позов може бути забезпечено: (Закон N 2147-VIII)

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; (Закон N 2147-VIII)

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; (Закон N 2147-VIII)

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; (Закон N 2147-VIII)

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; (Закон N 2147-VIII)

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (Закон N 2147-VIII)

3. Не допускається забезпечення позову шляхом: (Закон N 2147-VIII)

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; (Закон N 2147-VIII)

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; (Закон N 2147-VIII)

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; (Закон N 2147-VIII)

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; (Закон N 2147-VIII)

5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. (Закон N 2147-VIII)

4. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів. (Закон N 2147-VIII)

5. Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 152. Зміст і форма заяви про забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування суду; (Закон N 2147-VIII)

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; (Закон N 2147-VIII)

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; (Закон N 2147-VIII)

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; (Закон N 2147-VIII)

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. (Закон N 2147-VIII)

3. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. (Закон N 2147-VIII)

4. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 153. Порядок подання заяви про забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Заява про забезпечення позову подається: (Закон N 2147-VIII)

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 154. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

3. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. (Закон N 2147-VIII)

4. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. (Закон N 2147-VIII)

5. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

6. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

8. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 155. Заміна одного заходу забезпечення позову іншим (Закон N 2147-VIII)

1. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. (Закон N 2147-VIII)

2. Питання про заміну одного заходу забезпечення іншим вирішується судом в судовому засіданні наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання сторони. (Закон N 2147-VIII)

3. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. (Закон N 2147-VIII)

4. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 156. Виконання ухвали про забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. (Закон N 2147-VIII)

2. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. (Закон N 2147-VIII)

3. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 157. Скасування заходів забезпечення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. (Закон N 2147-VIII)

3. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. (Закон N 2147-VIII)

5. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

6. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. (Закон N 2147-VIII)

7. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

8. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: (Закон N 2147-VIII)

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

2) повернення позовної заяви; (Закон N 2147-VIII)

3) відмови у відкритті провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 158. Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову (Закон N 2147-VIII)

1. У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. (Закон N 2147-VIII)

2. Положення цієї статті не застосовуються щодо відповідача або іншої особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, які є суб'єктом владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

Розділ IIПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (Закон N 2147-VIII)

Глава 1. Письмові заяви учасників справи (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Заяви по суті справи (Закон N 2147-VIII)

Стаття 159. Види та зміст заяв по суті справи (Закон N 2147-VIII)

1. При розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. (Закон N 2147-VIII)

3. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках. (Закон N 2147-VIII)

4. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 160. Позовна заява (Закон N 2147-VIII)

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. (Закон N 2147-VIII)

2. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (Закон N 2147-VIII)

3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом. (Закон N 2147-VIII)

4. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

5. В позовній заяві зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; (Закон N 2147-VIII)

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; (Закон N 2147-VIII)

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; (Закон N 2147-VIII)

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; (Закон N 2147-VIII)

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (Закон N 2147-VIII)

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; (Закон N 2147-VIII)

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; (Закон N 2147-VIII)

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; (Закон N 2147-VIII)

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; (Закон N 2147-VIII)

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; (Закон N 2147-VIII)

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника. (Закон N 2147-VIII)

7. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. (Закон N 2147-VIII)

8. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. (Закон N 2147-VIII)

9. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 161. Документи, що додаються до позовної заяви (Закон N 2147-VIII)

1. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

2. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. (Закон N 2147-VIII)

3. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. (Закон N 2147-VIII)

4. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). (Закон N 2147-VIII)

5. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. (Закон N 2147-VIII)

7. До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 162. Відзив на позовну заяву (відзив) (Закон N 2147-VIII)

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. (Закон N 2147-VIII)

2. Відзив повинен містити: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування (ім'я) позивача і номер справи; (Закон N 2147-VIII)

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; (Закон N 2147-VIII)

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; (Закон N 2147-VIII)

4) обставини, які визнаються відповідачем; (Закон N 2147-VIII)

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; (Закон N 2147-VIII)

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. (Закон N 2147-VIII)

3. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. (Закон N 2147-VIII)

4. До відзиву додаються: (Закон N 2147-VIII)

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; (Закон N 2147-VIII)

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. (Закон N 2147-VIII)

5. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 163. Відповідь на відзив (Закон N 2147-VIII)

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. (Закон N 2147-VIII)

2. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 164. Заперечення (Закон N 2147-VIII)

1. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. (Закон N 2147-VIII)

2. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дасть змогу іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 165. Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (Закон N 2147-VIII)

1. У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. (Закон N 2147-VIII)

2. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змогу третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази і надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Заяви з процесуальних питань (Закон N 2147-VIII)

Стаття 166. Заяви, клопотання і заперечення (Закон N 2147-VIII)

1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (Закон N 2147-VIII)

2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. (Закон N 2147-VIII)

3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 167. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення (Закон N 2147-VIII)

1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: (Закон N 2147-VIII)

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування суду, до якого вона подається; (Закон N 2147-VIII)

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; (Закон N 2147-VIII)

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; (Закон N 2147-VIII)

5) підстави заяви (клопотання, заперечення); (Закон N 2147-VIII)

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); (Закон N 2147-VIII)

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Глава 2. Відкриття провадження у справі (Закон N 2147-VIII)

Стаття 168. Пред'явлення позову (Закон N 2147-VIII)

1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. (Закон N 2147-VIII)

2. Позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 169. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви (Закон N 2147-VIII)

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. (Закон N 2147-VIII)

2. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

4. Позовна заява повертається позивачеві, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; (Закон N 2147-VIII)

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання; (Закон N 2147-VIII)

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; (Закон N 2147-VIII)

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спорів у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору; (Закон N 2147-VIII)

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; (Закон N 2147-VIII)

6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу); (Закон N 2147-VIII)

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; (Закон N 2147-VIII)

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. (Закон N 2147-VIII)

6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. (Закон N 2147-VIII)

7. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. (Закон N 2147-VIII)

8. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. (Закон N 2147-VIII)

9. У разі повернення позовної заяви з підстави, визначеної пунктом 5 частини четвертої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається. (Закон N 2147-VIII)

10. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 170. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі (Закон N 2147-VIII)

1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; (Закон N 2147-VIII)

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; (Закон N 2147-VIII)

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; (Закон N 2147-VIII)

4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. (Закон N 2147-VIII)

2. Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. (Закон N 2147-VIII)

5. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 171. Відкриття провадження в адміністративній справі (Закон N 2147-VIII)

1. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: (Закон N 2147-VIII)

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; (Закон N 2147-VIII)

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); (Закон N 2147-VIII)

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; (Закон N 2147-VIII)

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); (Закон N 2147-VIII)

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. (Закон N 2147-VIII)

4. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

6. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

8. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. (Закон N 2147-VIII)

9. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); (Закон N 2147-VIII)

3) предмет та підстави позову; (Закон N 2147-VIII)

4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; (Закон N 2147-VIII)

5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; (Закон N 2147-VIII)

6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; (Закон N 2147-VIII)

7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін; (Закон N 2147-VIII)

8) строк для подання відповідачем відзиву на позов; (Закон N 2147-VIII)

9) строки для подання відповіді на відзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; (Закон N 2147-VIII)

10) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі; (Закон N 2147-VIII)

11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається; (Закон N 2147-VIII)

12) у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень - повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді. (Закон N 2147-VIII)

10. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

11. Якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання або до початку розгляду справи по суті, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

12. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали. (Закон N 2147-VIII)

13. Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. (Закон N 2147-VIII)

14. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. (Закон N 2147-VIII)

15. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 172. Об'єднання і роз'єднання позовів (Закон N 2147-VIII)

1. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: (Закон N 2147-VIII)

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; (Закон N 2147-VIII)

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; (Закон N 2147-VIII)

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. (Закон N 2147-VIII)

3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. (Закон N 2147-VIII)

4. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. (Закон N 2147-VIII)

5. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. (Закон N 2147-VIII)

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог. (Закон N 2147-VIII)

7. Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

8. Справи, що перебувають у провадженні адміністративного суду, в разі об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

9. Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об'єднання. (Закон N 2147-VIII)

10. Справи, об'єднані в одне провадження, роз'єднанню не підлягають. (Закон N 2147-VIII)

Глава 3. Підготовче провадження (Закон N 2147-VIII)

Стаття 173. Завдання та строк підготовчого провадження (Закон N 2147-VIII)

1. Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Завданням підготовчого провадження є: (Закон N 2147-VIII)

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; (Закон N 2147-VIII)

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; (Закон N 2147-VIII)

4) вирішення відводів; (Закон N 2147-VIII)

5) визначення порядку розгляду справи; (Закон N 2147-VIII)

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

3. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. (Закон N 2147-VIII)

4. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 174. Надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 175. Подання відзиву (Закон N 2147-VIII)

1. У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: (Закон N 2147-VIII)

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; (Закон N 2147-VIII)

2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 176. Подання пояснень третіх осіб щодо позову або відзиву (Закон N 2147-VIII)

1. У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі або ухвалі, постановленій у підготовчому засіданні (якщо третіх осіб було залучено у підготовчому засіданні), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасники справи мають право подати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 177. Пред'явлення зустрічного позову (Закон N 2147-VIII)

1. Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. (Закон N 2147-VIII)

2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. (Закон N 2147-VIII)

3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. (Закон N 2147-VIII)

4. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 178. Форма і зміст зустрічної позовної заяви (Закон N 2147-VIII)

1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

3. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 179. Мета і строк проведення підготовчого засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. (Закон N 2147-VIII)

2. Дата і час підготовчого засідання призначається судом з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 180. Підготовче засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

2. У підготовчому засіданні суд: (Закон N 2147-VIII)

1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів; (Закон N 2147-VIII)

2) з'ясовує, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; (Закон N 2147-VIII)

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; (Закон N 2147-VIII)

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; (Закон N 2147-VIII)

5) роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; (Закон N 2147-VIII)

6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; (Закон N 2147-VIII)

7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; (Закон N 2147-VIII)

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; (Закон N 2147-VIII)

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову; (Закон N 2147-VIII)

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

11) направляє судові доручення; (Закон N 2147-VIII)

12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; (Закон N 2147-VIII)

13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами; (Закон N 2147-VIII)

14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; (Закон N 2147-VIII)

15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (засідань) для розгляду справи по суті; (Закон N 2147-VIII)

16) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи; (Закон N 2147-VIII)

18) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи. (Закон N 2147-VIII)

4. Клопотання та заяви учасника справи з питань, визначених у частині третій цієї статті, подані після закриття підготовчого засідання, залишаються без розгляду, за винятком випадків, коли вони стосуються доказів, поданих після закриття підготовчого засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 181. Порядок проведення підготовчого засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: (Закон N 2147-VIII)

1) визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни позивача, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; (Закон N 2147-VIII)

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 180 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

3. У зв'язку із заміною неналежного відповідача, заміною позивача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи. (Закон N 2147-VIII)

4. У зв'язку зі вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо розгляд справи у випадках, визначених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема, у випадках: (Закон N 2147-VIII)

1) необхідності заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста; (Закон N 2147-VIII)

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження; (Закон N 2147-VIII)

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

4) необхідності витребування нових (додаткових) доказів. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

8. У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 182. Подання відповіді на відзив та заперечення (Закон N 2147-VIII)

1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення. (Закон N 2147-VIII)

2. Інші учасники справи мають право подати свої письмові пояснення щодо відповіді на відзив та заперечення до закінчення підготовчого провадження, якщо судом не встановлено інший строк. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 183. Судові рішення у підготовчому засіданні (Закон N 2147-VIII)

1. У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

2. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: (Закон N 2147-VIII)

1) залишення позовної заяви без розгляду; (Закон N 2147-VIII)

2) закриття провадження у справі; (Закон N 2147-VIII)

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. (Закон N 2147-VIII)

3. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, примирення сторін проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

Глава 4. Врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

Стаття 184. Підстави проведення врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

1. Врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

2. Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається: (Закон N 2147-VIII)

1) в адміністративних справах, визначених главою 11 розділу II цього Кодексу, за винятком справ, визначених статтею 267 цього Кодексу, та типових справ; (Закон N 2147-VIII)

2) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 185. Порядок призначення врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу. В ухвалі про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд вирішує питання про зупинення провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. У випадку колегіального розгляду справи врегулювання спору за участю судді проводиться суддею, який здійснював підготовку справи до розгляду. (Закон N 2147-VIII)

3. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 186. Порядок проведення врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

1. Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. (Закон N 2147-VIII)

Сторони мають право брати участь в таких нарадах у режимі відеоконференції в порядку, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їхніх представників та судді. (Закон N 2147-VIII)

Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною із сторін окремо. (Закон N 2147-VIII)

2. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю судді для досягнення сторонами примирення. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання. (Закон N 2147-VIII)

3. На початку проведення першої спільної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов'язки сторін. (Закон N 2147-VIII)

4. Під час проведення спільних нарад суддя з'ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. (Закон N 2147-VIII)

5. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору. (Закон N 2147-VIII)

6. Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі. (Закон N 2147-VIII)

7. Інформація, отримана будь-якою із сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. Під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами. (Закон N 2147-VIII)

8. За необхідності до участі в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфіденційний характер інформації, отриманої під час проведення врегулювання спору за участю судді. (Закон N 2147-VIII)

9. Під час врегулювання спору за участю судді забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео- та звукозапис. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 187. Строк проведення врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

1. Процедура врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про її проведення. (Закон N 2147-VIII)

2. Строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 188. Припинення врегулювання спору за участю судді (Закон N 2147-VIII)

1. Врегулювання спору за участю судді припиняється: (Закон N 2147-VIII)

1) у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді; (Закон N 2147-VIII)

2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді; (Закон N 2147-VIII)

3) за ініціативою судді у разі затягування процедури врегулювання спору будь-якою зі сторін; (Закон N 2147-VIII)

4) у разі досягнення сторонами примирення та звернення до суду із заявою про примирення або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем. (Закон N 2147-VIII)

2. Про припинення врегулювання спору за участю судді постановляється ухвала, яка оскарженню не підлягає. Одночасно суддя вирішує питання про поновлення провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. Про припинення врегулювання спору за участю судді з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої цієї статті, суддя постановляє ухвалу не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідної заяви сторони, а з підстави, визначеної пунктом 2 цієї частини, - не пізніше наступного дня з дня закінчення строку врегулювання спору за участю судді. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Глава 5. Відмова позивача від позову. Примирення сторін (Закон N 2147-VIII)

Стаття 189. Відмова від позову та визнання позову (Закон N 2147-VIII)

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. (Закон N 2147-VIII)

2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. (Закон N 2147-VIII)

3. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 190. Примирення сторін (Закон N 2147-VIII)

1. Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб'єкта владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

2. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення. (Закон N 2147-VIII)

3. Умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення. (Закон N 2147-VIII)

4. До ухвалення судового рішення у зв'язку з примиренням сторін суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін у праві вчинити відповідні дії. (Закон N 2147-VIII)

5. Умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторін, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні умов примирення і продовжує судовий розгляд, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є невиконуваними; або (Закон N 2147-VIII)

2) одну зі сторін примирення представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 191. Виконання умов примирення (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала про затвердження умов примирення виконується сторонами в порядку і строки, які нею визначені. (Закон N 2147-VIII)

2. Ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень. (Закон N 2147-VIII)

Глава 6. Розгляд справи по суті (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Загальні положення (Закон N 2147-VIII)

Стаття 192. Завдання розгляду справи по суті (Закон N 2147-VIII)

1. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 193. Строки розгляду адміністративної справи (Закон N 2147-VIII)

1. Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

3. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 6 частини першої та пунктами 1 - 3 частини другої статті 236 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 194. Судове засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

2. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. (Закон N 2147-VIII)

4. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду. (Закон N 2147-VIII)

5. Під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін. (Закон N 2147-VIII)

6. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість яких визначається відповідно до обставин, що їх викликали. (Закон N 2147-VIII)

7. Перерва у зв'язку із неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тільки з підстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 195. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

4. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом. (Закон N 2147-VIII)

6. Свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. (Закон N 2147-VIII)

7. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

8. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (Закон N 2147-VIII)

9. Суд, який забезпечує проведення відеоконференції, перевіряє явку і встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників. (Закон N 2147-VIII)

10. Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов'язки. (Закон N 2147-VIII)

11. Відеоконференція, у якій беруть участь учасники справи, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції зберігається в матеріалах справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 196. Головуючий у судовому засіданні (Закон N 2147-VIII)

1. При одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

2. При колегіальному розгляді справи головуючим у судовому засіданні є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів щодо забезпечення в судовому засіданні належного порядку. (Закон N 2147-VIII)

5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків, про що зазначається в протоколі судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 197. Звертання до суду у судовому засіданні (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники судового процесу та інші присутні у судовому засіданні особи звертаються до суду словами "Ваша честь". (Закон N 2147-VIII)

Стаття 198. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу, інші особи, присутні в залі судового засідання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. (Закон N 2147-VIII)

2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. (Закон N 2147-VIII)

4. За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасники справи передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника. (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Відкриття розгляду справи по суті (Закон N 2147-VIII)

Стаття 199. Відкриття судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається. (Закон N 2147-VIII)

2. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, хто з учасників справи бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників справи, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

3. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 200. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків, присяга перекладача (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий у судовому засіданні встановлює особу перекладача та роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, встановлені статтею 71 цього Кодексу, і попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги: (Закон N 2147-VIII)

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи усі свої професійні можливості". (Закон N 2147-VIII)

3. Присяга проголошується перекладачем усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 201. Видалення свідків із зали судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливості ознайомлення з ходом судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

2. Судовий розпорядник вживає заходів для того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 202. Встановлення осіб, які прибули у судове засідання, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий у судовому засіданні встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників. (Закон N 2147-VIII)

2. Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює учасникам справи, які прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 203. Роз'яснення учасникам справи їхніх прав та обов'язків (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий з'ясовує обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разі необхідності. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 204. Розгляд заяв та клопотань (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 205. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи (Закон N 2147-VIII)

1. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: (Закон N 2147-VIII)

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; (Закон N 2147-VIII)

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; (Закон N 2147-VIII)

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; (Закон N 2147-VIII)

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. (Закон N 2147-VIII)

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: (Закон N 2147-VIII)

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (Закон N 2147-VIII)

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; (Закон N 2147-VIII)

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; (Закон N 2147-VIII)

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився її представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. (Закон N 2147-VIII)

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. (Закон N 2147-VIII)

4. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

5. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. (Закон N 2147-VIII)

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. (Закон N 2147-VIII)

6. Наслідки, визначені частинами третьою та п'ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

7. У разі розгляду справи за відсутності позивача або відповідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно. (Закон N 2147-VIII)

8. Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала. (Закон N 2147-VIII)

9. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 206. Наслідки неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо в судове засідання не з'явилися свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, суд заслуховує думку учасників справи про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 207. Роз'яснення прав і обов'язків експерта, присяга експерта (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює експерту його права та обов'язки, встановлені статтею 68 цього Кодексу, і попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (Закон N 2147-VIII)

2. Головуючий приводить експерта до такої присяги: (Закон N 2147-VIII)

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості". (Закон N 2147-VIII)

3. Присяга проголошується експертом усно, після чого він підписує текст присяги. Дія присяги поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Засвідчені печаткою експертної установи копії тексту присяги і розписки про ознайомлення з правами та обов'язками експерта і про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків подаються на вимогу суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 208. Роз'яснення спеціалісту його прав і обов'язків (Закон N 2147-VIII)

1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює спеціалісту його права та обов'язки, встановлені статтею 70 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

§ 3. З'ясування обставин справи та дослідження доказів (Закон N 2147-VIII)

Стаття 209. Вступне слово учасників справи (Закон N 2147-VIII)

1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

2. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо разом зі стороною, третьою особою у справі беруть участь їхні представники, суд після сторони, третьої особи заслуховує їхніх представників. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зі вступним словом може тільки представник. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде надавати пояснення тільки такий учасник чи тільки його представник. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших учасників справи дати окремо пояснення щодо кожної з них. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такій черговості: (Закон N 2147-VIII)

1) позивачу та (або) особі, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, - відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи; (Закон N 2147-VIII)

2) відповідачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь у справі на стороні позивача, інші учасники справи; (Закон N 2147-VIII)

3) іншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь на стороні позивача, відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи. (Закон N 2147-VIII)

6. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо сторони та інші учасники судового процесу, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні". (Закон N 2147-VIII)

Стаття 210. Порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. (Закон N 2147-VIII)

2. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 211. Дослідження доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. (Закон N 2147-VIII)

2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

3. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їхнім клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам. (Закон N 2147-VIII)

4. Відтворення аудіо- і відеозапису проводиться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально обладнаному для цього. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 212. Порядок допиту свідків (Закон N 2147-VIII)

1. Кожний свідок допитується окремо. (Закон N 2147-VIII)

2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав. (Закон N 2147-VIII)

3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз'яснює його права та обов'язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги: (Закон N 2147-VIII)

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". (Закон N 2147-VIII)

5. Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. (Закон N 2147-VIII)

6. Допит свідка починається з пропозиції головуючого в судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі, після чого першою йому ставить питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім інші учасники справи. (Закон N 2147-VIII)

7. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання у будь-який час його допиту. (Закон N 2147-VIII)

8. Головуючий у судовому засіданні та інші судді мають право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання учасників справи, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту учасниками справи. (Закон N 2147-VIII)

9. Головуючий має право за заявою учасників справи знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета спору. (Закон N 2147-VIII)

10. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи за згодою сторін. (Закон N 2147-VIII)

11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням учасників справи або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші учасники справи, а також суд. (Закон N 2147-VIII)

12. Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях. (Закон N 2147-VIII)

13. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом за місцем його проживання (перебування). (Закон N 2147-VIII)

Стаття 213. Використання свідком письмових записів (Закон N 2147-VIII)

1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються суду та учасникам справи і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 214. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків (Закон N 2147-VIII)

1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить їх до присяги. (Закон N 2147-VIII)

3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду ставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. (Закон N 2147-VIII)

4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після його повернення до зали судового засідання головуючий повідомляє його про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 215. Оголошення показань свідків (Закон N 2147-VIII)

1. Показання свідків, зібраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, при відкладенні розгляду справи або надані ними у судовому засіданні, в якому було прийнято скасоване рішення, повинні бути відтворені і досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні виявилася неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 216. Допит сторін, третіх осіб, їхніх представників як свідків (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо сторона, третя особа, їхні представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно зі статтями 212 - 214 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 217. Дослідження письмових доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, за клопотанням учасника справи пред'являються йому для ознайомлення, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам, або оголошуються в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасники справи можуть ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 218. Оголошення та дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (Закон N 2147-VIII)

1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути досліджений у відкритому судовому засіданні або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осіб, визначених (Закон N 2147-VIII) Цивільним кодексом України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 219. Дослідження речових та електронних доказів (Закон N 2147-VIII)

1. Речові та електронні докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам справи, а в разі необхідності - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом. (Закон N 2147-VIII)

2. Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. (Закон N 2147-VIII)

3. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали. (Закон N 2147-VIII)

4. Електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 220. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження (Закон N 2147-VIII)

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у протоколі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. (Закон N 2147-VIII)

3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста. (Закон N 2147-VIII)

4. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 221. Дослідження висновку експерта (Закон N 2147-VIII)

1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта учасники справи, а також суд можуть поставити експерту питання. Першими ставлять питання експертові особа, яка викликала експерта, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими ставлять питання експертові позивач і його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити експертові питання в будь-який час дослідження висновку експерта. (Закон N 2147-VIII)

3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 222. Консультації та роз'яснення спеціаліста (Закон N 2147-VIII)

1. Під час дослідження доказів суд може скористатися технічною допомогою, усними консультаціями спеціаліста. (Закон N 2147-VIII)

2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданої технічної допомоги, усних консультацій. Першими ставлять питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін, першими ставлять питання спеціалісту позивач і його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити спеціалістові питання в будь-який час дослідження доказів. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 223. Відкладення розгляду справи або перерва в судовому засіданні (Закон N 2147-VIII)

1. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. (Закон N 2147-VIII)

3. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті, суд може почати розгляд справи по суті спочатку. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 224. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (Закон N 2147-VIII)

1. Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим учасникам справи можливість дати додаткові пояснення. (Закон N 2147-VIII)

2. У зв'язку з додатковими поясненнями учасників справи суд може ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам. (Закон N 2147-VIII)

3. Вислухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. (Закон N 2147-VIII)

§ 4. Судові дебати та ухвалення рішення (Закон N 2147-VIII)

Стаття 225. Судові дебати (Закон N 2147-VIII)

1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

2. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах. (Закон N 2147-VIII)

3. У дебатах першим надається слово позивачеві, його представнику, а потім - відповідачеві, його представнику. (Закон N 2147-VIII)

4. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, її представник виступають після сторін у справі. (Закон N 2147-VIII)

5. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. (Закон N 2147-VIII)

6. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники. (Закон N 2147-VIII)

7. Тривалість судових дебатів визначається головуючим з урахуванням думки учасників справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється, або істотно виходить за визначені судом межі часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 226. Повернення до з'ясування обставин у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 227. Вихід суду для ухвалення рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

2. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. (Закон N 2147-VIII)

3. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, оголошує перерву. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 228. Таємниця нарадчої кімнати (Закон N 2147-VIII)

1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. (Закон N 2147-VIII)

3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті. (Закон N 2147-VIII)

Глава 7. Фіксування судового процесу (Закон N 2147-VIII)

Стаття 229. Фіксування судового засідання технічними засобами (Закон N 2147-VIII)

1. Суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. (Закон N 2147-VIII)

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу. (Закон N 2147-VIII)

2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

3. Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 230. Ведення протоколу судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. У судовому засіданні секретар забезпечує ведення протоколу судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

2. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: (Закон N 2147-VIII)

1) рік, місяць, число і місце судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування адміністративного суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

5) назва процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

6) час вчинення процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; (Закон N 2147-VIII)

8) інші відомості, встановлені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

3. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 231. Зауваження щодо технічного запису і протоколу судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом і протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їх неповноти або неправильності. (Закон N 2147-VIII)

2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і протоколу судового засідання не пізніше п'яти днів з дня їх подання в порядку письмового провадження. За ініціативою суду розгляд зауважень щодо технічного запису і протоколу судового засідання може здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. (Закон N 2147-VIII)

3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі пропущення строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 232. Відтворення та копіювання технічного запису судового засідання (Закон N 2147-VIII)

1. Повне чи часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу учасника справи або за ініціативою суду. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасник справи має право отримати копію технічного запису судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

3. Розмір судового збору за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 233. Складення протоколу про вчинення окремої процесуальної дії (Закон N 2147-VIII)

1. Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол. (Закон N 2147-VIII)

2. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення та при складенні протоколу можуть застосовуватися технічні засоби. (Закон N 2147-VIII)

3. Протокол після його складення та ознайомлення з ним усіх присутніх учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судового засідання і суддею. Присутні учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати свої зауваження, які додаються до протоколу. (Закон N 2147-VIII)

4. Протокол приєднується до адміністративної справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 234. Зміст протоколу про вчинення окремої процесуальної дії (Закон N 2147-VIII)

1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судових засідань або під час виконання судового доручення повинен містити: (Закон N 2147-VIII)

1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

2) час початку вчинення процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

3) найменування адміністративного суду, що розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

4) справа, що розглядається, імена (найменування) учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

5) відомості про явку учасників судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

6) відомості про роз'яснення учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх процесуальних прав та обов'язків; (Закон N 2147-VIII)

7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали, дані про застосування технічних засобів фіксування судового процесу; (Закон N 2147-VIII)

8) заяви і клопотання учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

9) основний зміст пояснень учасників справи, показань свідків, роз'яснень експертами висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання, консультацій та висновків спеціалістів; (Закон N 2147-VIII)

10) докази, їх опис, а в разі якщо докази не додаються до справи, - номер та зміст письмових доказів; (Закон N 2147-VIII)

11) час закінчення вчинення процесуальної дії; (Закон N 2147-VIII)

12) інші відомості, визначені цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 235. Зауваження до протоколу вчинення окремої процесуальної дії (Закон N 2147-VIII)

1. Сторони та інші учасники справи мають право ознайомлюватися з протоколом окремої процесуальної дії і протягом п'яти днів після підписання протоколу подавати свої письмові зауваження з приводу допущених у протоколі неточностей або неповноти змісту. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд розглядає зауваження щодо протоколу не пізніше п'яти днів з дня їх подання в порядку письмового провадження. За ініціативою суду розгляд зауважень щодо протоколу може здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. (Закон N 2147-VIII)

3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх. (Закон N 2147-VIII)

4. Зауваження до протоколу приєднуються до справи. (Закон N 2147-VIII)

Глава 8. Зупинення і закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду (Закон N 2147-VIII)

Стаття 236. Зупинення провадження у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Суд зупиняє провадження у справі в разі: (Закон N 2147-VIII)

1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; (Закон N 2147-VIII)

2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; (Закон N 2147-VIII)

3) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; (Закон N 2147-VIII)

4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; (Закон N 2147-VIII)

5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; (Закон N 2147-VIII)

6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд має право зупинити провадження у справі в разі: (Закон N 2147-VIII)

1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання; (Закон N 2147-VIII)

2) знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з відрядження; (Закон N 2147-VIII)

3) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; (Закон N 2147-VIII)

4) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; (Закон N 2147-VIII)

5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; (Закон N 2147-VIII)

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; (Закон N 2147-VIII)

7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; (Закон N 2147-VIII)

8) надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід; (Закон N 2147-VIII)

9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; (Закон N 2147-VIII)

10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд не зупиняє провадження у справі: (Закон N 2147-VIII)

1) у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини другої цієї статті, якщо учасник справи веде справу через свого представника; (Закон N 2147-VIII)

2) за клопотанням учасника справи, поданим після закінчення підготовчого провадження, якщо зазначені у клопотанні підстави для зупинення провадження виникли до закінчення підготовчого провадження і такий учасник справи знав або повинен був про них знати. (Закон N 2147-VIII)

4. Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 237. Поновлення провадження у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

2. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. (Закон N 2147-VIII)

3. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 238. Закриття провадження у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Суд закриває провадження у справі: (Закон N 2147-VIII)

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; (Закон N 2147-VIII)

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; (Закон N 2147-VIII)

3) якщо сторони досягли примирення; (Закон N 2147-VIII)

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; (Закон N 2147-VIII)

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; (Закон N 2147-VIII)

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; (Закон N 2147-VIII)

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; (Закон N 2147-VIII)

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. (Закон N 2147-VIII)

2. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 239. Наслідки закриття провадження у справі (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 240. Залишення позову без розгляду (Закон N 2147-VIII)

1. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; (Закон N 2147-VIII)

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; (Закон N 2147-VIII)

3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; (Закон N 2147-VIII)

4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; (Закон N 2147-VIII)

5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; (Закон N 2147-VIII)

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; (Закон N 2147-VIII)

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; (Закон N 2147-VIII)

8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; (Закон N 2147-VIII)

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

2. Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

3. Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. (Закон N 2147-VIII)

4. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

5. В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. (Закон N 2147-VIII)

Глава 9. Судові рішення (Закон N 2147-VIII)

Стаття 241. Види судових рішень (Закон N 2147-VIII)

1. Судовими рішеннями є: (Закон N 2147-VIII)

1) ухвали; (Закон N 2147-VIII)

2) рішення; (Закон N 2147-VIII)

3) постанови. (Закон N 2147-VIII)

2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. (Закон N 2147-VIII)

3. Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. (Закон N 2147-VIII)

5. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 242. Законність і обґрунтованість судового рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (Закон N 2147-VIII)

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. (Закон N 2147-VIII)

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 243. Порядок ухвалення судових рішень (Закон N 2147-VIII)

1. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. (Закон N 2147-VIII)

2. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. (Закон N 2147-VIII)

3. У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. (Закон N 2147-VIII)

Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. (Закон N 2147-VIII)

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. (Закон N 2147-VIII)

4. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. (Закон N 2147-VIII)

5. Окремим документом викладаються ухвали з питань: (Закон N 2147-VIII)

1) залишення позовної заяви без руху; (Закон N 2147-VIII)

2) повернення позовної заяви; (Закон N 2147-VIII)

3) відкриття провадження в адміністративній справі; (Закон N 2147-VIII)

4) об'єднання справ та роз'єднання позовних вимог; (Закон N 2147-VIII)

5) забезпечення доказів; (Закон N 2147-VIII)

6) визначення розміру судових витрат; (Закон N 2147-VIII)

7) продовження та поновлення процесуальних строків; (Закон N 2147-VIII)

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

9) забезпечення позову; (Закон N 2147-VIII)

10) призначення експертизи; (Закон N 2147-VIII)

11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; (Закон N 2147-VIII)

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

13) роз'яснення судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

14) зупинення провадження у справі; (Закон N 2147-VIII)

15) закриття провадження у справі; (Закон N 2147-VIII)

16) залишення позовної заяви без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду. (Закон N 2147-VIII)

6. Ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу. (Закон N 2147-VIII)

7. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

8. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення. (Закон N 2147-VIII)

9. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені перед підписом (підписами) складом суду, який його ухвалив. (Закон N 2147-VIII)

10. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. (Закон N 2147-VIII)

Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). (Закон N 2147-VIII)

Стаття 244. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Під час ухвалення рішення суд вирішує: (Закон N 2147-VIII)

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; (Закон N 2147-VIII)

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; (Закон N 2147-VIII)

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; (Закон N 2147-VIII)

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; (Закон N 2147-VIII)

5) як розподілити між сторонами судові витрати; (Закон N 2147-VIII)

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; (Закон N 2147-VIII)

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 245. Повноваження суду при вирішенні справи (Закон N 2147-VIII)

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: (Закон N 2147-VIII)

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; (Закон N 2147-VIII)

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; (Закон N 2147-VIII)

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; (Закон N 2147-VIII)

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; (Закон N 2147-VIII)

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; (Закон N 2147-VIII)

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; (Закон N 2147-VIII)

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; (Закон N 2147-VIII)

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; (Закон N 2147-VIII)

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; (Закон N 2147-VIII)

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; (Закон N 2147-VIII)

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; (Закон N 2147-VIII)

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; (Закон N 2147-VIII)

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; (Закон N 2147-VIII)

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; (Закон N 2147-VIII)

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. (Закон N 2147-VIII)

4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. (Закон N 2147-VIII)

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині. (Закон N 2147-VIII)

6. У випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 246. Зміст рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. (Закон N 2147-VIII)

2. У вступній частині рішення зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) дата і місце його ухвалення; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування суду; (Закон N 2147-VIII)

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; (Закон N 2147-VIII)

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; (Закон N 2147-VIII)

5) номер справи; (Закон N 2147-VIII)

6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

7) вимоги позивача; (Закон N 2147-VIII)

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора. (Закон N 2147-VIII)

3. В описовій частині рішення зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; (Закон N 2147-VIII)

2) заяви, клопотання учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). (Закон N 2147-VIII)

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; (Закон N 2147-VIII)

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; (Закон N 2147-VIII)

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; (Закон N 2147-VIII)

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; (Закон N 2147-VIII)

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; (Закон N 2147-VIII)

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; (Закон N 2147-VIII)

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. У резолютивній частині рішення зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; (Закон N 2147-VIII)

2) розподіл судових витрат; (Закон N 2147-VIII)

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; (Закон N 2147-VIII)

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: (Закон N 2147-VIII)

1) порядок і строк виконання рішення; (Закон N 2147-VIII)

2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; (Закон N 2147-VIII)

3) повернення судового збору; (Закон N 2147-VIII)

4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; (Закон N 2147-VIII)

5) дату складення повного рішення суду. (Закон N 2147-VIII)

7. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). (Закон N 2147-VIII)

8. При розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів. (Закон N 2147-VIII)

9. У спорі, що виник при укладанні або зміні адміністративного договору, в резолютивній частині вказується рішення суду щодо кожної спірної умови адміністративного договору. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 247. Рішення щодо частини позовних вимог (Закон N 2147-VIII)

1. Якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача. (Закон N 2147-VIII)

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. (Закон N 2147-VIII)

2. Рішення щодо частини позовних вимог може бути оскаржено у загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 248. Зміст ухвали (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: (Закон N 2147-VIII)

1) вступної частини із зазначенням: (Закон N 2147-VIII)

дати і місця її постановлення; (Закон N 2147-VIII)

найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); (Закон N 2147-VIII)

імен (найменувань) учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; (Закон N 2147-VIII)

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; (Закон N 2147-VIII)

4) резолютивної частини із зазначенням: (Закон N 2147-VIII)

висновків суду; (Закон N 2147-VIII)

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. (Закон N 2147-VIII)

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 249. Окремі ухвали суду (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. (Закон N 2147-VIII)

4. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. (Закон N 2147-VIII)

5. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. (Закон N 2147-VIII)

6. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. (Закон N 2147-VIII)

7. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. (Закон N 2147-VIII)

8. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. (Закон N 2147-VIII)

9. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 250. Проголошення судового рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. При проголошенні судового рішення (повного або скороченого) суддя не оголошує такі відомості щодо учасників справи: (Закон N 2147-VIII)

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; (Закон N 2147-VIII)

2) реєстраційні номери транспортних засобів; (Закон N 2147-VIII)

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; (Закон N 2147-VIII)

4) інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

3. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

5. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення. (Закон N 2147-VIII)

7. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. (Закон N 2147-VIII)

8. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 251. Вручення судового рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня. (Закон N 2147-VIII)

4. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. (Закон N 2147-VIII)

5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. (Закон N 2147-VIII)

6. Днем вручення судового рішення є: (Закон N 2147-VIII)

1) день вручення судового рішення під розписку; (Закон N 2147-VIII)

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; (Закон N 2147-VIII)

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; (Закон N 2147-VIII)

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. (Закон N 2147-VIII)

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. (Закон N 2147-VIII)

8. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею, для негайного виконання. (Закон N 2147-VIII)

9. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством. (Закон N 2147-VIII)

10. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. (Закон N 2147-VIII)

11. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. (Закон N 2147-VIII)

12. Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого адміністративним судом будь-якої інстанції. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 252. Додаткове судове рішення (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; (Закон N 2147-VIII)

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; (Закон N 2147-VIII)

3) судом не вирішено питання про судові витрати. (Закон N 2147-VIII)

2. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (Закон N 2147-VIII)

4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. (Закон N 2147-VIII)

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 253. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. (Закон N 2147-VIII)

2. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (Закон N 2147-VIII)

3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. (Закон N 2147-VIII)

4. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 254. Роз'яснення судового рішення (Закон N 2147-VIII)

1. За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. (Закон N 2147-VIII)

2. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (Закон N 2147-VIII)

4. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. (Закон N 2147-VIII)

5. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 255. Набрання рішенням суду законної сили (Закон N 2147-VIII)

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. (Закон N 2147-VIII)

2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 256. Набрання ухвалою законної сили (Закон N 2147-VIII)

1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

2. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). (Закон N 2147-VIII)

Глава 10. Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

Стаття 257. Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

1. За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. (Закон N 2147-VIII)

2. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

3. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: (Закон N 2147-VIII)

1) значення справи для сторін; (Закон N 2147-VIII)

2) обраний позивачем спосіб захисту; (Закон N 2147-VIII)

3) категорію та складність справи; (Закон N 2147-VIII)

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; (Закон N 2147-VIII)

5) кількість сторін та інших учасників справи; (Закон N 2147-VIII)

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; (Закон N 2147-VIII)

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

4. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: (Закон N 2147-VIII)

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; (Закон N 2147-VIII)

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (Закон N 2147-VIII)

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; (Закон N 2147-VIII)

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 258. Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

1. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 259. Клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

1. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. (Закон N 2147-VIII)

2. Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 260. Вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

1. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: (Закон N 2147-VIII)

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або (Закон N 2147-VIII)

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

4. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: (Закон N 2147-VIII)

1) залишення заяви відповідача без задоволення; (Закон N 2147-VIII)

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. (Закон N 2147-VIII)

5. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. (Закон N 2147-VIII)

7. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1 - 9 частини шостої статті 12 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 261. Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні (Закон N 2147-VIII)

1. Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 262. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (Закон N 2147-VIII)

1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. (Закон N 2147-VIII)

2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. (Закон N 2147-VIII)

3. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. (Закон N 2147-VIII)

4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: (Закон N 2147-VIII)

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; (Закон N 2147-VIII)

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. (Закон N 2147-VIII)

7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. (Закон N 2147-VIII)

8. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 263. Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності (Закон N 2147-VIII)

1. Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; (Закон N 2147-VIII)

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; (Закон N 2147-VIII)

3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; (Закон N 2147-VIII)

4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (Закон N 2147-VIII)

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію. (Закон N 2147-VIII)

2. Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. (Закон N 2147-VIII)

Глава 11. Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

§ 1. Розгляд окремих категорій складних справ (Закон N 2147-VIII)

Стаття 264. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень (Закон N 2147-VIII)

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; (Закон N 2147-VIII)

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень. (Закон N 2147-VIII)

2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. (Закон N 2147-VIII)

3. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. (Закон N 2147-VIII)

4. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. (Закон N 2147-VIII)

5. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. (Закон N 2147-VIII)

6. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. (Закон N 2147-VIII)

7. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

8. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. (Закон N 2147-VIII)

10. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

11. Рішення суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актів оскаржується у загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

12. Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання протиправності нормативно-правового акта постало під час розгляду іншої адміністративної справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 265. Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним (Закон N 2147-VIII)

1. Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. (Закон N 2147-VIII)

2. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. (Закон N 2147-VIII)

3. Позов про оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині, розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 266. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (Закон N 2147-VIII)

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; (Закон N 2147-VIII)

2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; (Закон N 2147-VIII)

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; (Закон N 2147-VIII)

4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі відкриття провадження в адміністративних справах, визначених частиною другою цієї статті, щодо оскарження нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, застосовуються правила, визначені статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цією статтею. (Закон N 2147-VIII)

4. Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: (Закон N 2147-VIII)

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; (Закон N 2147-VIII)

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; (Закон N 2147-VIII)

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду. Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. (Закон N 2147-VIII)

7. На рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

8. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 267. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (Закон N 2147-VIII)

1. Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню. (Закон N 2147-VIII)

3. Позовна заява про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності подається до адміністративного суду без сплати судового збору. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд вирішує адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності за правилами загального позовного провадження. (Закон N 2147-VIII)

5. У рішенні адміністративного суду про задоволення позову зазначається інформація про: (Закон N 2147-VIII)

об'єкт примусового відчуження, його місцезнаходження, площу, кадастровий номер, цільове призначення, категорію земель; (Закон N 2147-VIII)

умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, збитків, заподіяних власнику внаслідок примусового відчуження, та їх розмір, визначений відповідно до закону; (Закон N 2147-VIII)

строк, протягом якого власник має звільнити земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені; (Закон N 2147-VIII)

джерело фінансування витрат, пов'язаних із примусовим відчуженням. (Закон N 2147-VIII)

6. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Верховний Суд. Судові рішення Верховного Суду набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. (Закон N 2147-VIII)

§ 2. Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

Стаття 268. Особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. (Закон N 2147-VIII)

2. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. (Закон N 2147-VIII)

3. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 269. Особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). (Закон N 2147-VIII)

2. Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 270. Особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

1. На обчислення строків, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

2. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами. (Закон N 2147-VIII)

3. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події. (Закон N 2147-VIII)

4. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. (Закон N 2147-VIII)

5. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 271. Особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. (Закон N 2147-VIII)

2. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 272. Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ (Закон N 2147-VIII)

1. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275 - 277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286 - 288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

2. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 280 - 288 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд. (Закон N 2147-VIII)

3. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. (Закон N 2147-VIII)

4. Судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 273. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (Закон N 2147-VIII)

1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму. (Закон N 2147-VIII)

2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму. (Закон N 2147-VIII)

3. Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів, виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії. (Закон N 2147-VIII)

5. Рішення, дії чи бездіяльність дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії. (Закон N 2147-VIII)

6. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. (Закон N 2147-VIII)

7. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частиною шостою цієї статті, але не пізніше двадцять другої години дня, що передує дню голосування. (Закон N 2147-VIII)

8. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. (Закон N 2147-VIII)

9. Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

10. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію або комісію з референдуму та комісію вищого рівня про відкриття провадження у справі та про ухвалене судом рішення. (Закон N 2147-VIII)

11. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, вирішуються судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після надходження позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 274. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців (Закон N 2147-VIII)

1. Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. (Закон N 2147-VIII)

3. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно. (Закон N 2147-VIII)

5. Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 275. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум (Закон N 2147-VIII)

1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму. (Закон N 2147-VIII)

2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму. (Закон N 2147-VIII)

3. Позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб подається до окружного адміністративного суду за їх місцезнаходженням. Позовна заява щодо дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їхнім місцезнаходженням. (Закон N 2147-VIII)

4. Позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статті 273 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 273 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

6. У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору порушення засобом масової інформації чи інформаційним агентством вимог закону про вибори суд невідкладно повідомляє про це Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сферах, Центральну виборчу комісію, відповідну територіальну (окружну) виборчу комісію. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 276. Особливості провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу (Закон N 2147-VIII)

1. Право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму. (Закон N 2147-VIII)

2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити дії чи бездіяльність суб'єктів, визначених частиною першою цієї статті, якщо ці дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму. (Закон N 2147-VIII)

3. Позовна заява щодо оскарження дій та бездіяльності ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум, подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. (Закон N 2147-VIII)

4. Позовна заява щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їхніх довірених осіб подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням територіальної виборчої комісії, яка зареєструвала кандидата. (Закон N 2147-VIII)

5. Позовна заява з інших питань, визначених цією статтею, подається до окружного адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. (Закон N 2147-VIII)

6. Позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою, сьомою статті 273 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

7. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 273 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

8. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію або комісію з референдуму і комісію вищого рівня про відкриття провадження у справі та про ухвалене судом рішення. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 277. Особливості провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України (Закон N 2147-VIII)

1. Виборча комісія, кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець, законні права або охоронювані законом інтереси яких порушено, мають право оскаржувати рішення чи дії громадського об'єднання, виборчого блоку, його посадової особи чи повноважного представника, які стосуються виборчого процесу, крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції. (Закон N 2147-VIII)

2. Кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу чи окружна виборча комісія мають право оскаржувати до суду дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових та службових осіб, які порушують встановлений законом порядок діяльності засобів масової інформації під час виборчого процесу, у тому числі стосовно передвиборної агітації, зокрема щодо вимоги спростування опублікованих ними неправдивих відомостей про кандидата чи партію (блок), що висунули кандидата. (Закон N 2147-VIII)

3. Кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу мають право оскаржувати дії іншого кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії спрямовані на порушення встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборної агітації, інші порушення їхніх прав або виборчих прав громадян. Виборець має право оскаржувати дії кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії порушують його виборчі права. (Закон N 2147-VIII)

4. Рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, закладів та організацій, їхніх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу. Акти чи дії виборчих блоків, громадських об'єднань, крім тих, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання належать до їх внутрішньої організаційної діяльності або їх виключної компетенції, - за місцезнаходженням органу об'єднання громадян, виборчого блоку, акти чи дії якого оскаржуються у порядку, передбаченому статтею 276 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

5. Дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

6. Рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі рішення Центральної виборчої комісії із встановлення результатів виборів, можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу. (Закон N 2147-VIII)

7. Дії кандидатів на пост Президента України, їхніх довірених осіб оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду. (Закон N 2147-VIII)

8. Рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії та її членів можуть бути оскаржені до адміністративного суду за місцезнаходженням дільничної виборчої комісії. (Закон N 2147-VIII)

9. Рішення, дії чи бездіяльність окружної виборчої комісії або члена такої комісії можуть бути оскаржені до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням окружної виборчої комісії в порядку, встановленому законодавством. (Закон N 2147-VIII)

10. Суд розглядає та вирішує адміністративні справи за скаргами, поданими на вчинені порушення з моменту припинення голосування на виборчих дільницях, протягом двох днів після дня голосування. (Закон N 2147-VIII)

11. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів Президента України. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 278. Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи рефередумом, та їх оскарження (Закон N 2147-VIII)

1. Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходів, встановлених законом. (Закон N 2147-VIII)

2. Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 273 - 277 цього Кодексу, можуть бути подані у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування. (Закон N 2147-VIII)

3. Судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 та частини сьомої статті 277 цього Кодексу Київським апеляційним адміністративним судом, є Верховний Суд. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 цього Кодексу Верховним Судом, є Велика Палата Верховного Суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. Апеляційна скарга на судове рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 279. Особливості здійснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (Закон N 2147-VIII)

1. Особа, яка відповідно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довірена особа кандидата, діє як представник відповідного кандидата у справах, пов'язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження. (Закон N 2147-VIII)

2. Особа, яка відповідно до закону про вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа (представник) партії (блоку), місцевої організації партії, ініціативної групи референдуму, діє як представник відповідної партії (блоку), місцевої організації партії, ініціативної групи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, без додаткового уповноваження. (Закон N 2147-VIII)

3. Документом, що підтверджує повноваження представників, визначених частинами першою і другою цієї статті, є відповідне посвідчення, видане в порядку, встановленому законом про вибори чи референдум. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 280. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (Закон N 2147-VIII)

1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо). (Закон N 2147-VIII)

2. Копію позовної заяви та доданих до неї документів позивач додатково надсилає на адресу електронної пошти, зазначеної в повідомленні про проведення мирного зібрання, та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті. До позовної заяви позивачем додаються докази виконання вимог цієї частини. (Закон N 2147-VIII)

3. Якщо позовна заява не відповідає вимогам статті 160 цього Кодексу, суд залишає її без руху та надає строк для усунення недоліків, але не більше ніж 12 годин. (Закон N 2147-VIII)

4. Позовна заява, яка надійшла пізніше ніж за 24 години до часу проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, залишається без розгляду. (Закон N 2147-VIII)

5. Адміністративна справа про заборону або встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань вирішується судом протягом двох днів після відкриття провадження у справі, а в разі відкриття провадження менш як за два дні до проведення відповідних заходів - невідкладно. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд залишає позовну заяву без розгляду у таких випадках: (Закон N 2147-VIII)

1) неявки позивача у судове засідання (незалежно від поважності причин неявки); (Закон N 2147-VIII)

2) надходження клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності; (Закон N 2147-VIII)

3) залишення позивачем зали судових засідань до моменту виходу суду до нарадчої кімнати. (Закон N 2147-VIII)

7. Позивач повинен обґрунтувати необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у демократичному суспільстві та пропорційність запропонованого у позові способу обмеження. (Закон N 2147-VIII)

8. У разі відмови відповідача від проведення мирного зібрання суд закриває провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

9. Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У разі встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, а також пропорційність способу такого обмеження. (Закон N 2147-VIII)

Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов'язаний його застосувати. (Закон N 2147-VIII)

10. Апеляційна скарга на рішення адміністративного суду про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань подається не пізніше дня, наступного за днем його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

11. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляційної скарги з повідомленням учасників справи, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за два календарні дні до проведення мирного зібрання - невідкладно з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. (Закон N 2147-VIII)

12. Позивач не може відмовитися від позову під час розгляду справи в касаційному порядку. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 281. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань (Закон N 2147-VIII)

1. Організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративна справа про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань вирішується судом протягом двох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за два дні до проведення відповідних заходів або у день їх проведення - невідкладно. (Закон N 2147-VIII)

3. Рішення суду в адміністративній справі про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань виконується негайно. (Закон N 2147-VIII)

4. Апеляційна скарга на рішення адміністративного суду про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань подається не пізніше дня, наступного за днем його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

5. Подання апеляційної скарги на рішення суду про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань не перешкоджає його виконанню. (Закон N 2147-VIII)

6. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляційної скарги з повідомленням учасників справи, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за два календарні дні до проведення мирного зібрання - невідкладно з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. (Закон N 2147-VIII)

7. Суд приймає позовну заяву щодо усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 282. Особливості провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони (Закон N 2147-VIII)

1. Позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі (Закон N 2147-VIII) Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (Закон N 1356-VIII), за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю, може бути подана протягом трьох днів з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються виключно окружними адміністративними судами за місцезнаходженням відповідача. (Закон N 2147-VIII)

3. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк з дня надходження позовної заяви. (Закон N 2147-VIII)

4. Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених цією статтею, можуть бути подані у дводенний строк з дня їх проголошення. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 283. Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів (Закон N 2147-VIII)

1. Провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: (Закон N 2147-VIII)

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; (Закон N 2147-VIII)

2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; (Закон N 2147-VIII)

3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; (Закон N 2147-VIII)

4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; (Закон N 2147-VIII)

5) стягнення коштів за податковим боргом; (Закон N 2147-VIII)

6) зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів. (Закон N 2147-VIII)

2. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; (Закон N 2147-VIII)

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; (Закон N 2147-VIII)

4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; (Закон N 2147-VIII)

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; (Закон N 2147-VIII)

6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. (Закон N 2147-VIII)

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. (Закон N 2147-VIII)

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: (Закон N 2147-VIII)

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; (Закон N 2147-VIII)

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. (Закон N 2147-VIII)

5. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. (Закон N 2147-VIII)

6. Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення. (Закон N 2147-VIII)

7. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. (Закон N 2147-VIII)

Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено. (Закон N 2147-VIII)

8. Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню. (Закон N 2147-VIII)

9. У рішенні суду зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) дата ухвалення рішення; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді; (Закон N 2147-VIII)

3) найменування сторін, їх місцезнаходження; (Закон N 2147-VIII)

4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон; (Закон N 2147-VIII)

5) порядок вчинення дій, визначених рішенням; (Закон N 2147-VIII)

6) відомості про порядок апеляційного перегляду справи, строки апеляційного оскарження. (Закон N 2147-VIII)

10. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 284. Особливості провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (Закон N 2147-VIII)

1. Провадження у справах щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них здійснюється на підставі позову Голови Служби безпеки України або його заступника. (Закон N 2147-VIII)

2. Позовна заява подається до суду першої інстанції за підсудністю, встановленою цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: (Закон N 2147-VIII)

1) найменування адміністративного суду; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; (Закон N 2147-VIII)

3) підстави звернення з позовом, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; (Закон N 2147-VIII)

4) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; (Закон N 2147-VIII)

5) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. (Закон N 2147-VIII)

3. У разі порушення вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та визначає строк для усунення недоліків. (Закон N 2147-VIII)

Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення заявнику позову та доданих до нього документів. (Закон N 2147-VIII)

Повернення позову не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення недоліків, що зумовлюють звернення до суду. (Закон N 2147-VIII)

4. Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті. (Закон N 2147-VIII)

5. Рішення по суті заявлених вимог ухвалюється судом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження позову, розглянутого у закритому судовому засіданні за участю тільки заявника. Власник активів, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, на які накладається чи з яких знімається арешт або до яких надається доступ, не повідомляється про розгляд справи судом. (Закон N 2147-VIII)

6. У рішенні суду зазначаються: (Закон N 2147-VIII)

1) дата ухвалення рішення; (Закон N 2147-VIII)

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді; (Закон N 2147-VIII)

3) мотиви та висновок суду по суті заявлених вимог із посиланням на закон; (Закон N 2147-VIII)

4) порядок вчинення дій, визначених рішенням. (Закон N 2147-VIII)

7. Ухвалу про відмову у відкритті провадження може бути оскаржено в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу на ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі протягом трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. (Закон N 2147-VIII)

8. Рішення суду щодо накладення арешту на активи, які пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них виконуються негайно. (Закон N 2147-VIII)

9. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів із дня їх постановлення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених цією статтею, не перешкоджає його виконанню. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 285. Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (Закон N 2147-VIII)

1. Позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності подається до Верховного Суду. Право звернутися з такою позовною заявою має Голова Верховної Ради України, Перший заступник або заступник Голови Верховної Ради України. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративна справа за позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України вирішується протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

3. Рішення Верховного Суду у справі про дострокове припинення повноважень народного депутата України виконується негайно. Подання апеляційної скарги на таке рішення не перешкоджає його виконанню. (Закон N 2147-VIII)

4. Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду у справі про дострокове припинення повноважень народного депутата України може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом десяти днів із дня його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

5. Велика Палата Верховного Суду розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 286. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (Закон N 2147-VIII)

1. Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

2. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). (Закон N 2147-VIII)

3. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: (Закон N 2147-VIII)

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; (Закон N 2147-VIII)

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); (Закон N 2147-VIII)

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; (Закон N 2147-VIII)

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. (Закон N 2147-VIII)

4. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. (Закон N 2147-VIII)

5. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

6. Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 287. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (Закон N 2147-VIII)

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. (Закон N 2147-VIII)

2. Позовну заяву може бути подано до суду: (Закон N 2147-VIII)

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; (Закон N 2147-VIII)

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. (Закон N 2147-VIII)

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. (Закон N 2147-VIII)

4. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. (Закон N 2147-VIII)

5. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. (Закон N 2147-VIII)

6. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. (Закон N 2147-VIII)

7. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. (Закон N 2147-VIII)

Стаття 288. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України (Закон N 2147-VIII)

1. Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. (Закон N 2147-VIII)

2. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня по




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали