ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.12.2009 р.

Справа N 12/129-Б-07

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2009 р. у справі N 12/129-Б-07 за заявою Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "X" про визнання кредитором, встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10 червня 2009 р. у справі N 12/129-Б-07 частково визнано грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "X" в сумі основного боргу 12699472 грн. 20 коп., а в решті кредиторських вимог на суму 16289855 грн. 10 коп. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2009 р. вказану ухвалу скасовано, у задоволенні грошових вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 611 ЦК України, статей 230, 231 ГК України, та статей 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). На думку заявника касаційної скарги, факт самовільного відчуження боржником матеріальних цінностей, що перебували у нього на відповідальному зберіганні, доведений у встановленому порядку, що є підставою для задоволення грошових вимог кредитора.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву становлять вартість самовільно використаних матеріальних цінностей кредитора на суму 1269472 грн. 20 коп., що знаходились на відповідальному зберіганні у боржника, а також штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14 квітня 2005 р. порушено провадження у справі N 5/115-Б-05 про банкрутство ВАТ "X".

Під час здійснення провадження у зазначеній справі про банкрутство заступник прокурора звернувся до боржника з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 2032216 грн. штрафних санкцій за порушення правил і умов зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 березня 2007 р. у справі N 15/91-т, яке набрало законної сили, в позові відмовлено з тих підстав, що нестача матеріальних цінностей була виявлена позивачем ще у 2004 році. Отже, вимоги позивача виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "X", але перший не звертався з грошовими вимогами у справі про банкрутство N 5/115-Б-05. Тому на підставі ст. 14 Закону про банкрутство його грошові вимоги є погашеними.

У подальшому згідно з ухвалою від 25 червня 2007 р. провадження у справі N 5/115-Б-05 було припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство, тобто у зв'язку з затвердженням мирової угоди.

Отже, Державний комітет України з державного матеріального резерву з грошовими вимогами до боржника у вказану справу про банкрутство не звертався і, відповідно, не був стороною затвердженої у цій справі мирової угоди між боржником та кредиторами.

Слід зазначити, що внаслідок затвердження судом мирової угоди має місце новація (ст. 604 ЦК України), тобто заміна одного зобов'язання іншим.

Частиною 8 ст. 39 Закону про банкрутство передбачено, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього самого боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Таким чином, кредитор мав би правові підстави для заявлення грошових вимог до боржника у справі про банкрутство N 12/129-Б-07 лише у випадку звернення з грошовими вимогами до цього самого боржника у попередній справі про його банкрутство (N 5/115-Б-05) та незадоволення останнім вимог кредитора згідно з умовами мирової угоди.

Оскільки кредитор у встановленому порядку не заявив грошових вимог до боржника у попередній справу про його банкрутство, то відповідно до ст. 14 Закону про банкрутство його вимоги є погашеними. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно відмовив Державному комітету України з державного матеріального резерву у визнанні грошових вимог до боржника.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 14, 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 604 ЦК України та статтями 41, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, суд постановив:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2009 р. у справі N 12/129-Б-07 залишити без змін.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали