РАДА НАРОДНІХ КОМІСАРІВ

ПОСТАНОВА

від 20 квітня 1923 р.

Харків

Положення про державний нотаріят

1. Для переведення чинностей, передбачених цим положенням, утворюються по всіх містах УСРР державні нотаріяльні контори, в числі встановлюванім місцевими Виконавчими Комітетами з затвердження Народнього Комісаріяту Юстиції.

Примітка 1. Губерніяльним Виконавчим Комітетам надається право засновувати, з затвердження Народнього Комісаріяту Юстиції, нотаріяльні контори також і по значніших сільських місцевостях, на роздоріжних станціях, пристанях, тимчасово на ярмарках і т. и.

Примітка 2. В місцевостях, де нотаріяльні контори не утворено, засвідчення довіреностей і копій всіляких документів та виписів (з торговельних книг), а також власноручности підписів, посвідчення за вимогами службових особ і установ та приватніх особ, безсумнівних обставин, а саме: часу подання документів, перебування особи в певному місці, подання пояснення або вимоги особи одна до одної і т. и., покладається на Волвиконкоми та Народніх Суддів з оплатою нотаріяльних чинностей згідно з існуючою таксою.

2. На чолі нотаріяльних контор стоять нотарі, що їх призначають Голови Губсудів за поданням Завідувача Цивільним Відділом, з числа особ, які користуються правом вибирати й бути вибраними до Рад Робітничих і Селянських Депутатів й що склали відповідний іспит в Комісії в складі: Голови Губсуду або його заступника, трьох членів Помгубпрокурора, одного з місцевих нарсуддів і одного з місцевих нотарів, згідно з виробленим Народнім Комісаріятом Юстиції програмом.

Примітка. Нотарі не можуть служити по персональному найму, в радяньських, громадських і приватніх установах та підприємствах, а також брати участь в торговельно-промислових підприємствах.

3. Нагляд та контроль за діяльністю контор переводить Губсуд. При Губсуді засновуються нотаріяльні відділи й архіви. Постановою Пленума Губсуду призначаються періодичні обслідування діяльности нотаріяльних контор. Загальне керування і догляд за діяльністю нотаріяльних контор в Республіці покладається на Народній Комісаріят Юстиції.

4. Скарги на переведення нотарем будь-яких чинностей, а також і на відмову перевести чинність, заінтересовані особи подають до Нарсуду, що його спеціяльно для цього призначає Губсуд. Розсуд Нарсуду можна оскаржувати загально встановленим порядком в цивільному відділі Губсуду, і його рішення є остаточне.

5. На нотаріяльні контори покладається:

а) переведення всіляких актів, що для них існуючими узаконеннями та цим положенням встановлено нотаріяльний порядок переведення;

б) засвідчення всіляких договорів, що для них існуючими узаконеннями встановлено нотаріяльний порядок засвідчення;

в) переведення й засвідчення після бажання сторін таких договорів, які можуть бути переведені й без участи нотаря;

г) переведення протестів векселів;

д) засвідчення довіренностей і копій з всіляких документів і виписів з торговельних книг, а також власноручности підписів;

є) подсвідчення за вимогами урядових особ і установ, а також приватніх особ, безсумнівних обставин, а само: часу подання документів, перебування особи в певному місці подання, пояснення або вимоги одна до одної особи і т. и.;

ж) видача виписів і копій з нотаріяльних книг та реєстрів і т. и.;

з) приняття на схов поданих ріжними особами документів.

6. Всілякі акти й договори переводяться й засвідчуються нотаріяльним порядком за розсудом сторін або в місці їхнього укладання чи виконання, або в місці перебування, за винятком договорів про вивласнення, про заставу чи оренду ненаціоналізованих будівель, про встановлення, заставу і про оренду права забудівлі, про оренду ріжного роду помешкань, про оренду, заставу й вивласнення державних, громадських і приватніх підприємств. Ці договори переводяться чи засвідчуються в місці знаходження будівель, забудівлі, помешкань і підприємств.

7. При переведенні чи засвідченні всіляких договорів нотарі упевняються про відповідність цих договорів чинним узаконенням і на випадок виявлення будь-якої суперечности, вони відмовляються від переведення жадної нотаріяльної чинности. Нотаріяльні установи не розглядають з боку доцільности поданих до переведення й засвідчення документів, в вигідності чи невигідності операцій для сторін, окрім випадків наявної невигідности договорів для державного скарбу, коли нотар, не відмовляючи перевести чи засвідчити їх, доводить про це до відому Держконтролю.

8. Відмову в переведенню тої чи иншої чинности нотаріяльна контора чи нотаріяльний відділ повинні, за вимогою однієї з сторін, викласти в листовній формі з поясненням причин цієї відмови й посиланням на відповідні узаконення. Переведення або засвідчення договору чи відмови перевести такі вчинки мусять відбутися не пізніш, як протягом трьох днів, після подання належних документів і внесення зборів.

9. Нотар не може переводити в конторі, якою він завідує, нотаріяльні чинности від імени й на ім'я своє, своєї дружини чи своїх родичів по прямій лінії та братів і сестер, також і співробітників нотаріяльної контори й нотаріяльного відділу відповідного Губсуду.

10. У всіх актах і засвідченнях мусять бути зазначені: нотаріяльна контора, де вони переводяться, рік, місяць і число, а в належних випадках і година їхнього переведення, підпис нотаря й печатка.

11. Акти й засвідчення мусять бути написані виразно, читко і всякі в них числа, нумері й речинці пишуться словами. Підчистки не дозволяються. Прогалини, поправки й приписки мусять бути оговорені перед підписом особ, що беруть участь в переведенню акту і перелічені нотарем в самому тексті засвідчення. Ці поправки й приписки мусять бути зроблені по змозі чорнилом иншого кольору так, щоб все помилково написане, а потім поправлене й закреслене можна було прочитати в початковому накресленні.

12. При зазначенні в актах і засвідченнях особ мусять бути докладно вказані їхні імення, по-батькові й прізвища, а також місце проживання і фах чи посада, а в підписах - лише імення, по-батькові й прізвища.

13. Особовість сторін, що беруть участь в укладанні договорів, а також особ, що для них переводяться инші нотаріяльні чинности, свідчиться трудовою книжкою чи паспортом, виданим належним органом Робітниче-Селянської Міліції чи особовим посвідченням, виданим державною установою. Підпис на документі, що свідчить дану особу, треба зробити в присутності нотаря або ж цей підпис повинна визнати перед нотарем особа, що його вчинила, за власноручний.

Примітка. Коли особи, що укладають договори й инші нотаріяльні чинности, не мають на руках трудової книжки чи документу, виданого державною установою, їхню особовість можуть засвідчити особисто відомі нотареві двоє громадян, що не позбавлені прав судом.

14. Вчинювані й засвідчувані документи можуть бути написані українською, російською чи чужоземною мовами чи мовами окремих груп населення (єврейською і т. ин.) з перекладом на мови російську чи українську. Правильність перекладу свідчить нотар. Коли ж нотар не знає чужоземної чи місцевої мов, то правильність перекладу свідчить особа, особисто відома нотареві. Підпис перекладача теж засвідчує нотар. Нотар мусить обов'язково знати українську та російську мови.

15. На випадок, коли особи, що вчиняють акта, не можуть власноручно його підписати чи через свою неписьменність, чи через хворість, чи через инші причини, повинні в присутності нотаря доручити підписання акту від свого імені иншій особі і, опріч того, прикласти до самого акту відбиток свого пальця (дактилоскопічно).

В самому тексті засвідчення нотар мусить посвідчити, що через такі-то обставини особа, що бере участь в акті, не могла власноручно підписатися і що при його, нотаря, присутности ця особа доручила підписатися за себе иншій, такій саме особі і що відбиток пальця дійсно належить особі, що бере участь в акті.

Порядок вчинення й засвідчення актів в імени і на ім'я недолітніх, неповнолітків і инших недієздатних особ визначається положенням про опіку та піклування.

16. При вчиненні акту чи засвідченні в імени і на ім'я особи, що має фізичні вади (дефективні), а саме: глухої, німої чи глухонімої, коли ці особи письменні, акт подається останнім для читання і власноручного підпису в тому, що акт прочитаний і з змістом акту дефективна особа погоджується, а коли дефективна особа неписьменна, то запрошується двох особ: одну, що може порозумітися з дефективною за вибором самої дефективної особи, і другу, що розуміє даний спосіб порозуміння з дефективною особою і своїм підписом на акті свідчить відповідність змісту акту з волею дефективної особи.

Коли акта вчиняє сліпа особа, то акта вчиняєтся в присутності свідка за вибором сліпої особи й зазначений свідок, в присутності нотаря, прочитує акта сліпій особі, підписується за проханням сліпої особи на акті й нотар на акті свідчить ці обставини.

17. Всі акти й засвідчення, що написані на декількох аркушах, нотареві треба перенумерувати, прошнурувати і закріпити ці аркуші й витиснути сургучову печатку контори.

18. Сторонам, що вчиняють акти й засвідчення, дозволяється за їхнім бажанням одержувати виписи з актової книги й реєстру та копії поданих до засвідчення документів. Иншим же особам і установам такі виписи й копії видаються лише за постановою судів, за винятком органів Робітниче-Селянського Держконтролю.

19. Нотар повинний додержувати таємність що-до актів і документів, що має у себе на схові, також і всіх доручених йому справ за винятками, зазначеними законом. Недодержання цієї таємності карається згідно ст. 117 Кримінального Кодексу УСРР, коли з обставин справи не підлягає карі по инших ст. ст. Кримінального Кодексу.

20. Нотаріяльна контора веде згідно з виробленою Народнім Комісаріятом Юстиції формою такі книги:

а) актову книгу для внесення актів, вчинених нотаріяльним порядком;

б) реєстр для внесення всіх (опріч актів протесту векселів) переведених конторою чинностей: актів засвідчень, протестів, посвідчення обставин, видачі копій і виписів, а також книги для стягання зборів і мита;

в) особливий реєстр актів протесту векселів;

г) абеткові показчики до реєстрів;

д) грошову книгу для запису усіх грошових сум і документів, що вступають до контори.

21. Нотаріяльні книги й реєстри мусять бути пронумеровані, прошнуровані й закріплені поаркушно секретарем Губсуду цивільного відділу й підписані членом Губсуду цивільного відділу з додатком сургучної печатки Губсуду. Прогалини в книгах і реєстрах треба закреслювати, підчистки не дозволяються, а виправлення і приписки треба робити по змозі чорнилом иншого кольору й оговорювати наприкінці відповідного запису за підписом завідуючого нотаріяльною конторою. Нотаріяльні книги й реєстри закінчуються в кінці кожного року й зі всіма їхніми додатками подаються до нотаріяльного архиву.

22. Акти, що цілком вносяться до актової книги, звуться нотаріяльними актами.

Засвідчення договорів полягає у вчиненні напису на самім акті в тому, що такий-то акт подала до нотаріяльної контори така-то особа, що його справді написала ця особа, що особовість їх, а також їхнє право до вчинення даного акту посвідчено певним способом, і що будь-чого иншого суперечного чинним узаконенням в акті нема.

23. Акти по закріпленню за приватніми особами в порядку денаціоналізації будівель, а також продажу будівель, підлеглих денаціоналізації, але залишених відкомгоспам, договори про вивласнення чи заставу денаціоналізованих будівель, про встановлення, вивласнення і заставу права забудівлі, договори про оренду всіляких державних підприємств, а також націоналізованих будівель відповідно до ст. 137 Цивільного Кодексу і договори про перехід торгово-промислових підприємств від одних особ до инших повинно укладатися нотаріяльним порядком.

24. Обов'язковому засвідчуванню в нотаріяльних конторах підлягають договори, що укладають приватні особи й їхні об'єднання:

а) про заснування торгових і торгово-промислових підприємств;

б) про складання третейських записів;

в) довіренності на управління майном (торговельні) і на провадження справ, опріч випадків, коли особливими правилами дозволена инша форма довіренності (ст. 265 Цивільного Кодексу).

Примітка. Товариства й акційні товариства засновуються й реєструються порядком, встановленим відповідними узаконеннями.

25. Не вчинені чи не засвідчені в нотаріяльних установах договори, що для них потрібне обов'язкове вчинення чи засвідчення в нотаріяльних установах, визнаються за недійсні.

26. При вчиненні акту денаціоналізації, акту на вивласнення чи заставу будівель, підприємств та права забудівлі треба пересвідчитись, чи нема заборони, що слідує установленим порядком, на вчинення такого вивласнення чи застави.

27. Нотар, упевнившись в додержанні умовин, потрібних для вчинення актів, і в відсутности суперечностей що-до змісту акта чинним законам, вносить поданий проєкт до актової книги, потім акта перечитується сторонам.

28. В акті викладаються обставини, за ст. ст. 10 - 12 цієї постанови, і докладний зміст вчиненої сторонами умови, а також зазначаються особи, що вчиняють акта, свідки в тих випадках, коли їхня участь передбачена законом, і спосіб засвідчення особовости особ, що беруть участь, і свідків, опріч того докладно занотовуються всі документи, узгляднені при вчиненні акту, а також зазначається - чи оплачені останні відповідними гербовим та иншими зборами.

29. Оригінальний акт підписують сторони з додержанням порядку, передбаченого ст. ст. 14, 16 й 28 цього положення. Подані при вчиненні актів оригінали документів залишаються при справах контори, коли вони, в звязку з вчиненням у нотаря акту, втратили свою юридичну силу. В противному разі, оригінали документів по вчиненні на них відповідних нотаток про вчинення у нотаря акту, повертаються особі, що їх подала. На випадок потреби оригіналів, знімається копії за рахунок учасників і ці копії лишаються в справах контори. Особи, що беруть участь в акті, одержують копії залишених оригінальних документів. Паспорти повертаються без затримки.

30. При засвідченні вірности копій з поданого оригіналу копію звіряється з оригіналом і при засвідченні оговорюється, хто подав оригінал і кому видана копія, а також чи не було в оригіналі підчисток, приписок, закреслених слів чи инших особливостей, а також зазначається, яким саме гербовим збором оплачено оригінал.

31. Власноручність підписів засвідчується написом про те на самому підписаному документі.

32. Час подання документу засвідчується на самому документі з зазначенням особ, що його подали.

33. Перебування особи в певному місці свідчиться при з'явленні особ до нотаріяльної контори після подання доказів особовости, встановлених в ст. 13 положення.

34. Громадяни й установи мають право подавати через нотаріяльні контори одні до одних заяви й одержувати з нотаріяльних контор свідоцтва про вчинення заяв та відповіді на них, що стались.

35. Протести векселів вчиняються за вимогою векселедавця написом на самому векселі про невиплату чи неприняття векселя в речинець. Опротестування векселя занотовується до окремого реєстру згідно з пунктом "в" ст. 20 цього положення.

36. Нотаріяльні контори утримуються коштом внесків і зборів за вчинення нотаріяльних вчинків в межах кошторису, що його затвердив Пленум Губсуду.

37. Таксу оплати нотаріяльних чинностей і зборів визначає Народній Комісаріят Юстиції за згодою з Уповнаркомфіном і НКДК;

38. Народній Комісаріят Юстиції має видати докладну інструкцію, що регулює діяльність заснованих згідно з цим положенням нотаріяльних контор і відділів, а також визначає порядок закріплення права власности на денаціоналізовані будівлі та встановлює їх заставу, регулює порядок набування чи обтяження заставою права забудівлі, а також порядок накладання заборон на зазначені будівлі чи право забудівлі й звільнення їх від заборони.

 

Голова
Ради Народніх Комісарів

КЛИМЕНКО

Керуючий Справами Раднаркому

СОЛОДУБ

Секретар РНК

СТРІЛКОВ

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали