ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.02.2011 р.

N К-28312/10

Постанову скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 25 червня 2011 року) (Постанова N 21-36а11)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Леонтович К. Г., суддів - Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря - Нагорного М. В. (за участю представників: Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - Яреми І. В., дочірнього підприємства "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" - Власова О. М., Сєдих В. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами заступника прокурора Луганської області, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року таухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року у справі N 2а-28990/09/1270 за позовом дочірнього підприємства "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу, встановила:

У грудні 2009 року дочірнє підприємство "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" звернулося в суд з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в якому просило скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.10.2009 р. N 565 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами N 3900 від 20.06.2006 р., виданого дочірньому підприємству "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі п. 4 - 6 ст. 26 Закону України "Про надра", а саме, припинення робіт, передбачених дозволом, більш ніж два роки, не мав права, без згоди позивача, приймати рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки вказаною нормою передбачений судовий порядок анулювання ліцензії за відсутності згоди надрокористувача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволені. Скасований наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 565 від 29 жовтня 2009 року в частині анулювання спеціального дозволу, виданого позивачу на користування надрами N 3900 від 10.06.2006 року.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями заступник прокурора Луганської області, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому заступник прокурора Луганської області - направити справу на новий судовий розгляд, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України - ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Мінприроди підлягає задоволенню, а касаційна скарга заступника прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач спеціальним дозволом за N 3900 від 20.06.2006 р. надав дозвіл позивачу на користування надрами, а саме, на видобування каменю облицювального - габро в Шадурському родовищі строком на десять років.

Третім пунктом спірного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 565 від 29 жовтня 2009 року дочірньому підприємству "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" з підстав припинення робіт, передбачених дозволом, більш ніж на два роки анульований спеціальний дозвіл на користування нарами. При цьому відповідач посилається на акт перевірки правил користування позивачем надрами і дотримання вимог спеціального дозволу N 120 від 04.08.2009 р., за висновками якого родовище с. Шадури не розробляється 3 - 4 роки та інформацію міжрайонної податкової інспекції, що з другого півріччя 2006 р. позивач господарською діяльністю не займався.

Основним спірним питанням позову є правомірність дій відповідача щодо прийняття ним наказу N 565 від 29.10.2009 р. в частині анулювання спеціального дозволу N 3900 від 20.06.2006 р. на користування надрами, виданого позивачу у 2006 р.

Позивач вважає, що відповідача, за відсутності його згоди у припиненні права користування надрами, повинен вирішувати у судовому порядку припинення користування надрами відповідно вимог ст. 26 Кодексу України про надра, а проведення перевірки проводилося без повідомлення та участі позивача.

Відповідач вважає, що діяв на підставі Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року N 608, яким визначені випадки анулювання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок).

Правовою підставою для прийняття цього наказу відповідач визначив пп. 13 пункт 20 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року N 608, та наявністю такої підстави, як припинення робіт, передбачених дозволом, більш ніж два роки. Крім того, четвертим пунктом цього наказу державній геологічній службі наказано здійснити необхідні заходи щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами, вказаних в пунктах 1, 2, 3 цього наказу та забезпечити інформування надрокористувачів та відповідних органів про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно пункту 24 Порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при здійсненні владних управлінських функцій, тобто при виданні спірного наказу в частині, що стосується прав позивача, діяв не у спосіб та не на підставі закону, тобто з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 26 Закону України про надра, яка передбачає судовий порядок припинення права користування надрами з вказаних підстав за відсутності згоди надрокористувача, перевірка була проведена з порушеннями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачем оскаржується наказ відповідача N 565 від 29.10.2009 р. в частині анулювання спеціального дозволу N 3900 від 20.06.2006 р. на користування надрами, з тих підстав, що припинення користування надрами, якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами, при цьому позивач посилається на відсутність його згоди на припинення користування надрами, тому анулювання дозволу можливе лише можливе лише в судовому порядку. Перевірка діяльності позивача проведена з порушеннями.

Стаття 16 Закону України про надра встановлює, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року N 608 затверджений Порядок надання в 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.

Вказаний Порядок визначає процедуру надання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України дозволів на користування надрами, їх оформлення, переоформлення, а також визначені підстави зупинення та анулювання відповідачем вказаних дозволів. Пункт 22 Порядку передбачає, що рішення відповідача про анулювання дозволу на користування надрами може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

В пункті 20 Порядку наданий перелік підстав, за яких Мінприроди анулює дозвіл: "1" коли відпала потреба у подальшому користуванні надрами; "2" відмови надрокористувача від права користування; "3" припинення діяльності юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, якому наданий дозвіл; "4" подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей; "5" користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; "6" використання надр не за призначенням; "7" визнання недійсним аукціону, за результатами якого був наданий дозвіл; "8" неодноразового порушення надрокористувачем умов дозволу або угоди при умови користування ділянкою надр; "9" визнання дозволу недійним у судовому порядку; "10" невжиття надрокористувачем заходів для усунення в установлені строки причин зупинення дії дозволу; "11" вилучення в установленому законодавством порядку ділянки надр; "12" установлення факту видачі дозволу з порушенням вимог цього Порядку; "13" припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а якщо дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, більш як на 180 днів; "14" коли суб'єкт господарювання протягом двох років, а якщо нафтогазоносних надр - протягом 180 календарних днів з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини. Наведений перелік вичерпний та не місить обмежень щодо прийняття відповідачем рішень про анулювання дозволів за вказаним переліком.

Згідно оскаржуваного наказу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України визначило підставу для анулювання дозволу на користування надрами, встановлену в підпункті 13 пункту 20 Порядку - припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки. В даному випадку відповідач, приймаючи наказ про анулювання спеціального дозволу, діяв відповідно Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами. При цьому відповідач не вирішував питання щодо права користування надрами, а вирішувалося питання щодо анулювання наданого міністерством спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами. Згідно Порядку право на анулювання ліцензії надане Мінприроди.

Статтею 26 Кодексу України про надра визначаються підстави припинення права користування надрами, тобто, вказана норма регламентує інші правовідносини, а саме, щодо користування надрами, а не надання дозволів на користування надрами та їх анулювання, так як правовідносини в частині надання дозволів та їх анулювання регламентуються саме Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, який приймається на відповідні роки.

Виходячи з наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України не приймає доводів судів першої та апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем ст. 26 Кодексу України про надра та Порядку надання на 2009 р. спеціальних дозволів на користування надрами.

Підставою для встановлення факту припинення робіт, передбачених Дозволом, більш ніж на два роки став акт від 04.08.2009 року планової перевірки правил користування надрами і дотримання вимог спеціального дозволу при проведенні розробки і вивчення родовищ корисних копалин, згідно якого Шадурське родовище Дочірнім підприємством "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" не розробляється, кар'єрне поле затоплене водою, виробничі приміщення в занедбаному, напівзруйнованому стані; зі слів мешканців с. Шадура родовище не розробляється протягом трьох - чотирьох років. Наведені в Акті обставини підтверджуються довідкою Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) Житомирської області від 11.08.2009 року N 4428/10/18-17, згідно якої позивач звітував за друге півріччя 2006 року та 2007 рік про не зайняття господарською діяльністю, у 2008 та в першому півріччі 2009 року звітність до податкової інспекції надрокористувачем не подавалася. Наведена довідка МДПІ не заперечується позивачем, як і не заперечується щодо затоплення водою кар'єру, що підтверджує наведені в акті перевірки висновки про відсутність господарської діяльності позивача та припинення робіт, передбачених наданим дозволом, а саме, видобування облицювального каменю габро в Шадурському кар'єрі. Згідно обставин справи позивач не заперечує проти того, що адміністративні будівлі на території кар'єру напівзруйновані, а в листах до відповідача після проведеної перевірки повідомлялося про проведення відновлювальних робіт по кар'єру для підготовки роботи кар'єру.

Враховуючи наведені обставини відповідачем встановлений факт припинення робіт позивачем, передбачених наданим дозволом більше ніж два роки, тому колегія суддів вважає безпідставними посилання судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем обставин щодо припинення робіт позивачем, передбачених наданим дозволом на користування надрами.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, анулюючи спеціальний дозвіл N 3900 від 20.06.2006 року на користування надрами, виданого позивачеві, діяв відповідно наведених законодавчих норм та в межах наданих повноважень.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих та помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з наведеного в заявленому позові, необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Міністерства охорони навколишнього природного середовища України підлягає задоволенню, касаційна скарга заступника прокурора Луганської області підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити, а касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити часткового.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову дочірнього підприємства "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному статтями 237 - 239 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали