ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.12.2009 р.

N Б2/249-08/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М. Короткевича О. Є., розглянувши касаційну скаргу ВАТ "ВТБ Банк", м. Київ на ухвалу від 11.09.2009 р. господарського суду Київської області у справі N Б2/249-08 господарського суду Київської області про банкрутство дочірнього підприємства "Будівельна компанія "Будінвестхолдінг", м. Вишневе Київської області, арбітражний керуючий Грицай С. О. (розпорядник майна), м. Київ (в судовому засіданні взяли участь представники: гр. ОСОБА_5 - ОСОБА_6, довір.; скаржника - Ряба В. В., довір.), встановив:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа N Б2/249-08 про банкрутство дочірнього підприємства "Будівельна компанія "Будінвестхолдінг".

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2009 р. (суддя Мальована Л. Я.) визнано ВАТ "ВТБ Банк" кредитором боржника з грошовими вимогами в розмірі 4785187,15 грн. та віднесено їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуюсь з винесеною ухвалою, ВАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині віднесення його кредиторських вимог у розмірі 3856896,51 грн. до шостої черги задоволення кредиторських вимог та віднести їх до четвертої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ст. ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Визнаючи вказані грошові вимоги до боржника та відносячи їх до шостої черги, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані кредитором три проценти річних та індекс інфляції є штрафними санкціями у розумінні ст. 12 Закону про банкрутство, а тому не входять до складу грошового зобов'язання.

Однак такі висновки суду законними та обґрунтованими визнати не можна з огляду на таке.

За визначенням термінів, вживаних у Законі про банкрутство, грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону про банкрутство.

Таким чином, ототожнення зазначених складових грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство не є правильним.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 16.05.2006 р. у справі N 10/557-26/155, від 17.01.2006 р. у справі N 11/690.

Крім того, з заяви ВАТ "ВТБ Банк" від 21.05.2009 р. N 2340/1-04-2 про визнання грошових вимог вбачається, що до складу вимог вказаного кредитора, окрім трьох процентів річних та індексу інфляції, включені також заборгованість по відсоткам за користування кредитом та суми пені.

Однак викладене не було досліджено та з'ясовано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про включення усієї суми грошових вимог вказаного кредитора до шостої черги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стаття 15 Закону про банкрутство містить вимоги до ухвали попереднього засідання суду за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів. Згідно частини 2 згаданої статті у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.

Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо розгляду грошових вимог ВАТ "ВТБ Банк" до боржника не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа в частині розгляду грошових вимог вказаного кредитора - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1, 12, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу ВАТ "ВТБ Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 11.09.2009 р. у справі N Б2/249-08 скасувати.

3. Справу N Б2/249-08 в частині розгляду грошових вимог ВАТ "ВТБ Банк" передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

О. Є. Короткевич

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали