ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20.10.2010 р.

N 27/67(2/830-13/86(2/830-7/86))

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Короткевича О. Є., розглянувши касаційну скаргу УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області на ухвалу від 22.10.2009 р. господарського суду Львівської області у справі N 27/67(2/830-13/86,2/830-7/86) господарського суду Львівської області за заявою ВАТ "Львівобленерго" (м. Львів) до приватної агроторгової фірми "Винниківська" (с. Чишки Львівської області) про банкрутство, арбітражний керуючий - Яцків А. В. (представники сторін у судове засідання не з'явилися), встановив:

Ухвалою арбітражного суду Львівської області від 16.11.98 р. за заявою ВАТ "Львівобленерго" порушено провадження у справі N 27/67(2/830-13/86,2/830-7/86) про банкрутство приватної агроторгової фірми "Винниківська".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.07.2009 р. відмовлено у задоволенні грошових вимог ВАТ "Львівобленерго" до боржника на суму 354943,43 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.10.2009 р. (суддя Хомюк Н. М.) провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю кредиторських вимог до боржника.

З винесеною ухвалою УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області не погодилося та звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, провадження у справі поновити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом норм процесуального права, а саме ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 34, 43, 80, 87 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що є визнаним у даній справі кредитором боржника і його грошові вимоги у встановленому порядку не погашені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться названим законом в залежність від положень процесуального закону.

Стаття 107 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N 2539-III) (далі - ГПК України) передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

У силу приписів ст. 41 ГПК України положення ст. 107 цього Кодексу підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 11113 ГПК України).

Таким чином, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у справі про банкрутство.

Однак, органи Пенсійного фонду України не віднесені чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

У порядку ст. 14 Закону про банкрутство до боржника підлягають заявленню конкурсні грошові вимоги, тобто грошові вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Такі грошові вимоги, у разі їх визнання, включаються до реєстру вимог кредиторів боржника.

Отже, відповідно до норм Закону про банкрутство стороною у справі про банкрутство є саме конкурсний кредитор боржника.

Як вбачається, ухвалою від 07.02.2006 р. скаржника визнано поточним кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 87191,2 грн. та включено ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Необхідно зазначити, що поточними вимогами є грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство (ст. 1 Закону про банкрутство). На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень. Тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону про банкрутство, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

Натомість, у даній справі про банкрутство процедура ліквідації судом не вводилась, а провадження у справі було припинено на стадії розпорядження майном.

Отже, не зважаючи на те, що грошові вимоги скаржника були включені до реєстру вимог кредиторів, він не набув статусу сторони у справі про банкрутство, оскільки його грошові вимоги до боржника визнані поточними.

У зв'язку з чим вказана особа позбавлена можливості оскаржити ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за даною касаційною скаргою не може бути здійснене, а тому підлягає припиненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 80, 107, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив:

Касаційне провадження за касаційною скаргою УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області на ухвалу господарського суду Львівської області від 22.10.2009 р. у справі N 27/67(2/830-13/86,2/830-7/86) припинити.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

О. Є. Короткевич

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали