ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.05.2010 р.

N Б-39/125-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Міщенка П. К., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Ніколенка М. О. (м. Харків) на постанову від 10.02.2010 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі N Б-39/125-09 господарського суду Харківської області про банкрутство ФОП ОСОБА_1 (м. Харків) (за участю АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії) (в судовому засіданні взяли участь представники: боржника - ОСОБА_2, довір., АКБ СР "Укрсоцбанк" - ОСОБА_3, довір.), встановив:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2009 р. за заявою ФОП ОСОБА_1 порушено провадження у справі N Б-39/125-09 про його банкрутство в порядку статей 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 30.09.2009 р. визнано ФОП ОСОБА_1 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. (судді: Лакіза В. В. - головуючий, Пуль О. А., Фоміна В. О.), прийнятою за наслідками розгляду апеляційної скарги АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії, вказану постанову скасовано, а провадження у справі припинено з підстав відсутності належних доказів існування загрози неплатоспроможності боржника.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Ніколенко М. О. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 7, 8, 40 Закону про банкрутство, ст. ст. 34, 35, 104 ГПК України. Скаржник посилається на те, що вимоги до боржника є безспірними, оскільки визнаються боржником та підтверджуються у тому числі і рішенням суду від 10.11.2009 р. у справі N 37/271-09.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо процесуального права АКБ СР "Укрсоцбанк" на звернення з апеляційною скаргою, то вимоги вказаного кредитора до боржника були визнані ліквідатором, про що було зазначено останнім у тому числі і у касаційній скарзі.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлений факт визначення боржником в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство у якості кредитора АКБ СР "Укрсоцбанк". Тому судом апеляційної інстанції було правомірно здійснено апеляційне провадження за скаргою АКБ СР "Укрсоцбанк" на постанову суду першої інстанції.

Необхідно зазначити, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина -підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. При цьому до такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

У підтвердження викладених обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додані копії договорів позики та кредитних договорів, а також претензії кредитора ФОП ОСОБА_4 про сплату заборгованості у сумі 294000 грн.

У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку у цьому випадку не вимагається.

Але в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

Однак у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо).

При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина - підприємця за ст. ст. 47 - 49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Надані боржником під час здійснення апеляційного провадження у підтвердження безспірності грошових вимог кредитора копії рішення суду від 10.11.2009 р. у справі N 37/271-09 про стягнення з боржника на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованості в сумі 294000 грн. та виданого на виконання цього рішення наказу обґрунтовано не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

Вказане судове рішення мало місце вже після винесення у даній справі постанови про визнання боржника банкрутом. Більше того, у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника позовне провадження щодо нього взагалі не може мати місце. У цьому випадку кредитор у встановленому порядку повинен заявити свої грошові вимоги у справі про банкрутство, інакше його вимоги будуть погашеними незалежно від існування судового рішення про стягнення заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з відсутністю на момент визнання боржника банкрутом належних доказів його неплатоспроможності.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Вищий господарський суд України також зазначає, що за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) згідност. ст. 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р., ст. ст. 1, 6, 7, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Ніколенка М. О. залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. у справі N Б-39/125-09 залишити без змін.

3. Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

П. К. Міщенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали