ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 лютого 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б. Школярова В. Ф., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДКД", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором, встановив:

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДКД" (далі - ТОВ "Торговий дім "ДКД") укладено кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі 96426 доларів США зі сплатою 14,75 % річних на строк до 10 травня 2013 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 13 травня 2008 року з Ковтуном В. В., Данилевським П. О. та ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Вважаючи, що взяті на себе зобов'язання ТОВ "Торговий дім "ДКД" безпідставно не виконує, з жовтня 2008 року заборгованість за кредитом і процентами не сплачує, позивач з урахуванням уточнень своїх вимог просив стягнути солідарно з ТОВ "Торговий дім "ДКД", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 95313,12 доларів США, що еквівалентно 726619 грн. 57 коп., та судові витрати.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня 2009 року, позов задоволено частково: ухвалено розірвати кредитний договір від 13 травня 2008 року, укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ "Торговий дім "ДКД", та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 726619 грн. 57 коп. і судові витрати по 216 грн. 25 коп. з кожного.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня 2009 року в частині вирішення позовних вимог до ТОВ "Торговий дім "ДКД" скасовано, провадження у справі за позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Торговий дім "ДКД" про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором закрито; у решті судові рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судового палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") порушує питання про скасування зазначеної ухвали суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 січня 2010 року й ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року, в яких, на думку заявника, зазначалось про застосування судами ст. ст. 541, 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); за цими судовими рішеннями залишено в силі рішення суду першої інстанції про стягнення коштів із боржника й поручителів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року вказану справу за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року допущено до провадження.

До Верховного Суду України надійшли наукові висновки, підготовлені членами науково-консультативної ради при Верховному Суді України відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3601 ЦПК України та ст. 46 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Торговий дім "ДКД", застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 1 ст. 15, ст. 16, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та виходив із того, що в цьому випадку в одне провадження об'єднано вимоги юридичної особи - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" - до іншої юридичної особи - ТОВ "Торговий дім "ДКД", які виникли з укладеного ними кредитного договору, та вимоги юридичної особи до фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що виникли з окремих договорів поруки від 13 травня 2008 року. Вимоги юридичної особи (ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") до іншої юридичної особи (ТОВ "Торговий дім "ДКД") підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України); вимоги юридичної особи до фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що виникли з окремих договорів поруки від 13 травня 2008 року, згідно з положеннями ст. 543 ЦК України можуть бути самостійним і окремим предметом позову.

У судових рішеннях, на які посилається заявник, обґрунтовуючи підстави подання заяви до Верховного Суду України, суди вирішували спори з приводу стягнення процентів за кредитним договором у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Спільним для всіх цих справ є лише та обставина, що позичальниками в наведених випадках виступали юридичні особи, а поручителями - фізичні особи на засадах солідарної відповідальності.

Усі вказані ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року, від 26 травня 2010 року, від 27 січня 2010 року містять однакові засади застосування механізму солідарної відповідальності боржників і не містять неоднакового застосування ст. ст. 541, 543 ЦК України.

Така підстава для перегляду судових рішень Верховним Судом України як неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

За таких обставин немає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Обставини, на які посилається заявник у своїй заяві, не підтвердилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3605 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали