КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.02.2012 р.

Справа N 2а-2247/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Твердохліб В. А., за участю секретаря: Співак О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року (Постанова N 2а-2247/11/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Головного управління державної служби України про скасування наказу та нормативно-правового акту в частині, встановила:

У лютому 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління державної служби України, Начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т. В., Київської обласної державної адміністрації, Управління державної охорони України, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України про скасування наказу N 247 від 16.09.2009 року, визнання недійсними результатів перевірки, визнання протиправними дій, визнання протиправним (скасування) рішення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, тощо.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно яких просить суд скасувати абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. N 1180.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010 року (Ухвала N 2а-1789/10/2670) було роз'єднано позовні вимоги позивача у чотири самостійні провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010 року (Ухвала N 2а-1789/10/2670) залишено без розгляду позовну заяву позивача в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України про скасування абзацу 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, в частині ліквідації територіальних органів Головдержслужби, як такого, що суперечить положенням статей 106, 113 Конституції України, статей 19 - 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", указів Президента України від 05.03.2004 року N 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" та від 02.10.99 року N 1272/99 "Про Положення про Головне управління державної служби України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N 842 "Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року апеляційну скаргу позивача задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2010 року (Ухвала N 2а-1789/10/2670) про залишення без розгляду позовної заяви позивача в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України про скасування абзацу 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2011 року залучено Кабінет Міністрів України до участі у справі в якості відповідача.

У зв'язку із залученням до участі у справі Кабінет Міністрів України, позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якій виклав позовні вимоги до Кабінету Міністрів України в наступній редакції: абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, в частині ліквідації територіальних органів Головдержслужби, визнати такими, що не відповідає положенням статей 106, 113 Конституції України, 19 - 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", указів Президента України від 05.03.2004 року N 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" та від 02.10.99 року N 1272/99 "Про Положення про Головне управління державної служби України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N 842 "Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі", що має наслідком його скасування в цій частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року (Постанова N 2а-2247/11/2670) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2007 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 1180 "Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України".

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 19.02.2007 року займав посади у структурі Головного управління державної служби України, а з 23.02.2009 року - працював на посаді начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області.

Наказом Головного управління державної служби України від 08.12.2009 р. N 402-к/о звільнений з посади в зв'язку з ліквідацією Управління на підставі оскаржуваного наказу Головдержслужби від 16.09.2009 р. N 247.

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління державної служби України, в якому просив визнати такими, що не відповідають положенням нормативно-правових актів вищої юридичної сили абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180 та наказ Головного управління державної служби України від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області", що має наслідком їх скасування.

Своє право на оскарження зазначеної постанови та наказу позивач обґрунтовує тим, що займаючи посаду у структурі Головдержслужби та, будучи звільненим у зв'язку з ліквідацією Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області, оскаржувані постанова та наказ були застосовані до правовідносин, які виникають між ним та відповідачами щодо позбавлення його можливості проходження служби у структурі зазначеного органу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на оскарження зазначеної постанови в розумінні ч. 2 ст. 171 КАС України з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої та третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, про накладення адміністративних стягнень, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядати справи щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єкта владних повноважень за виключенням тих, які, зокрема, віднесено до виключної компетенції Конституційного суду України, до якої належить вирішення питань щодо конституційності актів Кабінету Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, встановлення факту суперечності або відповідності положень постанови Кабінету Міністрів України N 1180 від 26.09.2007 р. "Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України" статтям 106, 113 Конституції України не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому доводи позивача в даній частині судом не розглядаються та не можуть бути підставою для визнання незаконними та скасування положень постанови Кабінету Міністрів України N 1180 від 26.09.2007 р.

Колегія суддів вірно не прийняла до уваги посилання позивача на положення ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 279-VI, оскільки зазначений закон діє з 17.05.2008 р., в той час як оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України N 1180 прийнята 26.09.2007 р., тобто до набрання чинності законом, на який посилається позивач в обгрунтування підстав своїх вимог, викладених у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до пункту 91 частини 1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Нормами статті 117 Конституції України та статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 514-V від 21.12.2006 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Відповідно до п. 71 Указу Президента України "Про Положення про Головне управління державної служби України" від 02.10.99 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Головдержслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно до ст. 5 Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.99 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Кабінетом Міністрів України, на виконання повноважень, визначених ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", якою передбачено, що Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи, постановою N 1180 від 26.09.2007 р. затверджено Положення про Головне управління державної служби України, яке відповідно до п. 1 даного Положення - є центральним органом виконавчої влади.

Разом з тим, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, не було нормативно закріплено порядок створення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центральних органів виконавчої влади та не визначено органи, які мають відповідні повноваження, проте, чітко вбачається відсутність таких повноважень у Кабінету Міністрів України.

Отже, Кабінет Міністрів України, затверджуючи постановою N 1180 від 26.09.2007 р. Положення про Головне управління державної служби України, абзацом 9 пункту 10 якого визначені повноваження Начальника Головдержслужби приймати рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Головдержслужби, а також установ, що належать до сфери її управління, діяв відповідно до вимог законодавства України та в межах наданих повноважень.

Відповідно до висновку Міністерства юстиції України, за результатами правової експертизи від 02.08.2007 р., проведеної на виконання п. 4.2 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України не визнано таким, що не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Зазначене вище також дає підстави дійти висновку, що Кабінет Міністрів України не делегував, надані йому повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Головдержслужби в розумінні ст. 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів" Начальнику Головдержслужби, оскільки, як вже зазначалось вище, такі повноваження у Кабінету Міністрів України були відсутні.

Відтак, суд першої інстанції правильно не погодився з твердженнями позивача про делегування повноважень Кабінету Міністрів України Начальнику Головдержслужби щодо ліквідації територіальних органів Головдержслужби.

Приймаючи до уваги вищевикладене, начальником Головдержслужби, в свою чергу, було правомірно видано оскаржуваний наказ від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області", тобто в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року (Постанова N 2а-2247/11/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 14 лютого 2012 року.

 

Головуючий, суддя

Л. О. Костюк

Судді:

Н. П. Бужак

В. А. Твердохліб

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали