ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ, АНАЛІЗУ РИЗИКІВ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

ЛИСТ

від 21.09.2011 р. N 20/4-11/06037-ЕП

Начальникам регіональної митниці, митниць

Про надання інформації

Департаментом боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії здійснено аналіз та узагальнення практики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

Для врахування та використання в подальшій роботі, а також з метою однакового та правильного застосування митного законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення при фіксації правопорушень, провадження у справах, усунення виявлених недоліків, направляємо Довідку щодо аналізу та узагальнення практики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

Додаток: файл D2006037.doc

 

Заступник начальника Департаменту

О. І. Попівняк

 

Додаток

Довідка
щодо аналізу та узагальнення практики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України

На виконання п. 1.1.6 Плану діяльності Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції на III квартал 2011 року, затвердженого наказом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції від 25.06.2011 N 141, службою боротьби з митними правопорушеннями здійснено аналіз та узагальнення практики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 355 МК України.

Аналіз проведено по справам про порушення митних правил, заведеним митними органами за період 8 місяців 2011 року.

Протягом 8 місяців 2011 року митними органами заведено 514 справ про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України, 482 справи у відношенні посадових осіб підприємств, 32 - у відношенні громадян.

Такі правопорушення становлять 2,7 % від загальної кількості виявлених правопорушень.

Ст. 355 МК України передбачена відповідальність за вчинення наступних протиправних дій:

1. заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями, в якості підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру;

2. несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством;

3. інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів.

У зв'язку з заявленням в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями, в якості підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру митними органами заведено 59 % справ від загальної кількості справ, заведених за ст. 355 МК України, у зв'язку з несплатою податків і зборів у строк, встановлений законодавством - 3 % справ, а у зв'язку з вчиненням інших протиправних дій, що спричинили недобори податків і зборів - 38 %.

За результатами розгляду справ про ПМП, заведених за ст. 355 МК України, накладено стягнень у вигляді штрафу на суму 3 млн. грн.

Водночас, за результатами розгляду таких справ митними органами припинено провадження по 77 справах про ПМП.

На 163 постанови митних органів про накладення стягнень подано скарги (принесено протести). За результатами розгляду скарг (протестів) в 2011 році скасовано 28 постанов митних органів.

До Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції протягом 2011 року надійшла 41 скарга (подання, протест прокуратури) на постанови митних органів про притягнення до відповідальності за ст. 355 МК України, за результатами розгляду яких скасовано 30 постанов, а саме:

- у зв'язку з відсутністю у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил або події та складу (п. 1 ст. 395 МК України, п. 1 ст. 247 КУпАП) скасовано 9 постанов;

- у зв'язку з необ'єктивністю або неповнотою провадження у справі або необ'єктивністю її розгляду (п. 2 ст. 395 МК України) скасовано 12 постанов;

- у зв'язку з невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи (п. 3 ст. 395 МК України) скасовано 1 постанову;

- у зв'язку з обмеженнями прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обгрунтованої постанови за результатами її розгляду (п. 4 ст. 395 МК України), скасовано 2 постанови;

- у зв'язку з накладенням стягнення, не передбаченого Митним кодексом України (п. 6 ст. 395 МК України), скасовано 2 постанови;

- у зв'язку з іншими підставами (ч. 2 ст. 395 МК України, п. 7, п. 9 ст. 247, ст. 22 КУпАП) скасовано 4 постанови.

Практика розгляду справ вказаної категорії свідчить про наявність проблемних питань під час фіксації цих правопорушень, провадженні у справах, неоднакового застосування митного законодавства.

Аналізом практики притягнення до відповідальності за ст. 355 МК України установлено, що найчастіше мають місце наступні недоліки та порушення, що допускаються митними органами:

1. На етапі фіксації правопорушення не встановлюються всі елементи складу правопорушення (як правило, суб'єктивна та об'єктивна сторона правопорушення).

2. Під час провадження у справах не збираються всі необхідні для розгляду справи документи, не досліджується суб'єктивна сторона правопорушення (вина як у формі умислу, так і у формі необережності).

3. Постанови митних органів не містять всіх необхідних та достатніх даних, які б однозначно вказували на наявність конкретних дій (бездіяльності), внаслідок яких протиправну дію можливо кваліфікувати за ст. 355 МК України.

4. Порушуються строки накладення стягнень.

5. Порушуються права осіб, що притягуються до відповідальності.

За результатами опрацювання інформації, направленої митними органами установлено, що проблемні питання, що найчастіше виникають в митних органів під час фіксації правопорушень та провадження у справах за ст. 355 МК України наступні:

1. Невизначеність на законодавчому рівні поняття триваючого правопорушення. Правопорушення, передбачені ст. 355 МК України, як правило, виявляються за наслідками прийняття рішень про визначення коду товару або за результатами проведення документальних перевірок після сплину значного проміжку часу з дати митного оформлення.

2. Відсутність законодавчого врегулювання поняття малозначності правопорушення (стосується випадків, коли сума недоборів податків і зборів не становить і 10 % суми мінімального штрафу, передбаченого санкцією ст. 355 МК України).

3. Складність збирання доказової бази щодо наявності в діях особи вини у формі умислу на заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру. В переважній більшості вказане правопорушення вчинюється внаслідок протиправної самовпевненості, недбалості, коли особа легковажно розраховує на ненастання шкідливих наслідків, або не вживає всіх передбачених законодавством заходів з метою недопущення протиправних дій.

1. Щодо невизначеності на законодавчому рівні поняття триваючого правопорушення.

Численні скарги громадян та посадових осіб підприємств та неоднозначність судової практики призвели до необхідності вирішення питання щодо визначення поняття триваючого правопорушення та віднесення порушення митних правил, передбаченого ст. 355 МК України, до триваючого правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення та Митний кодекс України не містять визначення терміну триваючого правопорушення. У той же час, від правильного визначення моменту, коли правопорушення вважається вчиненим або виявленим залежить можливість притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Поняття триваючого правопорушення надавались листом Міністерства юстиції України від 17.07.2007 N 22-14-493, відповідно до якого триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Зважаючи на відсутність в законодавстві чіткого визначення триваючого правопорушення, митні органи вимушені звертатися до судової практики, яка формується під час розгляду скарг на постанови митних органів у справах про порушення митних правил, передбачених ст. 355 МК України.

Зокрема, постановами судів за позовами посадових осіб неодноразово скасовувались постанови митних органів України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 355 МК України на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з тим, що зазначене правопорушення не є триваючим.

Вищим адміністративним судом України за результатами вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підготовлено Довідку про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності від 29.01.2010.

Зокрема в довідці зазначено наступне:

"Аналіз справ досліджуваної категорії засвідчив, що однією з підстав скасування судами рішень про накладення адміністративних стягнень було закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП. В основному з цієї підстави скасовувалися постанови про накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, а саме за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру. Доводи позивачів полягали у наявності порушень, зокрема строків притягнення до адміністративної відповідальності. Причиною виникнення таких спорів є різне розуміння сторонами природи цих строків. Митні органи вважають їх триваючими. Позивачі вважають, що правопорушення, які визначені у статті 355 Митного кодексу України (заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину), не можуть вважатися триваючими, оскільки заявлення будь-яких відомостей у митній декларації та надання митному органу документів здійснюється в певний час, а саме під час митного оформлення товарів, і повинно бути виявленим під час митного оформлення товарів.

Вивчення судової практики показало, що суди виходять з того, що відповідно до статті 328 Митного кодексу України такі правопорушення не є триваючими, а адміністративні стягнення, накладені поза межами строку, передбаченого цією статтею, є неправомірними.

Відповідно до постанови Верховного Суду України 20.06.2011 (Постанова N 21-97а11), винесеної на підставі ст. 235 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням Вищим адміністративним судом України (касаційною інстанцією) одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, переглянуто рішення Вищого адміністративного суду України, в якому зроблено висновок про те, що заявлення в митній декларації неправдивих відомостей не можна вважати триваючим правопорушенням.

За результатами перегляду рішення касаційної інстанції Верховним Судом України встановлено, що "Митний кодекс України, як і інші нормативно-правові акти, що встановлюють порядок подання та заповнення декларації, не містить положень, які б дозволяли особі, яка її подала, вносити до декларації зміни, доповнення чи виправлення після прийняття її митним органом та митного оформлення. Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а відтак адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його вчинення".

Однак дане твердження ототожнюється лише з випадками, що стосуються заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання документів з такими відомостями, тобто одномоментними протиправними діями, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 355 МК України.

Так само несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством як протиправна бездіяльність не може вважатися триваючим правопорушенням, у зв'язку з тим, що самою диспозицією статті 355 МК України вже передбачено момент, з якого правопорушення вважається закінченим (вчиненим), тобто момент закінчення строку, відведеного законодавством на сплату податків і зборів. Дійсно, після закінчення такого строку податки і збори можуть і надалі не сплачуватися, що на перший погляд може свідчити про тривале невиконання особою обов'язків по сплаті таких податків і мати ознаки того, що правопорушення триває. Однак, саме у зв'язку з тим, що статтею встановлено відповідальність за таке правопорушення з прив'язкою до конкретного моменту (закінчення строку), правопорушення не може тривати після закінчення такого строку.

У випадку, якщо б статтею 355 МК України дане правопорушення полягало тільки у "несплаті встановлених законодавством податків і зборів", без встановлення обов'язкової ознаки, як строк, встановлений законодавством, таке правопорушення можна було б розглядати як триваюче, оскільки воно полягає у тривалому невиконанні обов'язків по сплаті податків і зборів і початок строку накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу буде рахуватись з моменту виявлення такого правопорушення.

У зв'язку з різноманіттям протиправних дій, які можуть свідчити про ухиленням від сплати митних платежів (протиправні дії у зв'язку з невключенням до митної вартості транспортних витрат, ліцензійних платежів тощо) законодавцем у ст. 355 МК України також передбачено відповідальність за вчинення інших протиправних дій, що спричинили недобори податків і зборів.

При накладенні адміністративних стягнень у вигляді штрафу за такі протиправні дії необхідно в кожному конкретному випадку враховувати наступні фактори:

- чи мала місце протиправна дія;

- чи мала вона безперервний характер;

- встановити момент виявлення протиправної дії, момент настання шкідливих наслідків у вигляді недоборів податків і зборів.

Тільки після встановлення всіх обставин, за яких правопорушення було вчинено та виявлено слід розглядати питання про віднесення такого правопорушення до триваючого.

2. Щодо відсутності законодавчого врегулювання поняття малозначності правопорушення.

Статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення України передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, а саме: при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, відповідно до ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.

В свою чергу статтею 247 КУпАП не передбачено малозначності як підстави, за якої провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато.

Тобто встановлення малозначності правопорушення відбуваються саме при розгляді справи.

П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" передбачено, що згідно зі ст. 357 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Тому суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП. При цьому слід враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Листом Держмитслужби України від 31.03.2009 N 11/1-10.20/2838-ЕП "Про питання правової оцінки фактів невірної класифікації товару під час його декларування" зауважено, що у жодному випадку, коли підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої ст. 355 МК України, ставав недобір митних платежів у сумі, що не складає і 10 % розміру мінімального штрафу, встановленого санкцією статті, митницями не аналізувалось питання наявності в особи мотивів і мети вчинення порушення.

Очевидно, що у випадках, коли недобори митних платежів не складають і 10 % мінімального штрафу, встановленого санкцією статті 355 МК України, розмір шкідливих наслідків, які нанесені державі (тим більше за умови їх відшкодування) є незначним і розгляд питання щодо звільнення правопорушника від відповідальності у зв'язку з малозначністю є можливим.

Однак при цьому слід всебічно та об'єктивно досліджувати всі обставини справи, брати до уваги обставини, що обтяжують відповідальність, факти попередніх митних оформлень, особу правопорушника, психічне ставлення його до вчиненого правопорушення, а також інші обставини.

3. Щодо складності збирання доказової бази про наявність в діях особи вини у формі умислу на заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.

Слід зазначити, що відповідно до статті 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином правопорушення, передбачене ст. 355 МК України може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Держмитслужбою України за результатами розгляду скарг посадових осіб підприємств на постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за ПМП, передбачене ст. 355 МК України, неодноразово надавались роз'яснення щодо необхідності встановлення суб'єктивної сторони цього правопорушення та рекомендації по її встановленню (листи Держмитслужби України від 29.06.2004 N 10-20/016-ЕП, від 26.08.2004 N 25/4-14-37/10526-ЕП, від 31.03.2009 р. N 11/1-10.20/2838-ЕП).

Так, листом Держмитслужби України від 31.03.2009 N 11/1-10.20/2838-ЕП митним органам наголошено:

"Часто митницями не враховується, що сам по собі факт зазначення у ВМД невірного коду товару за УКТЗЕД і корегування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил.

Висновок про виявлення факту порушення митних правил, що відповідно до ст. 360 МКУ є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб'єкта.

Такі дані можуть бути отримані тільки за результатами всебічного аналізу обставин митного оформлення і ретельної перевірки дій під час цього процесу як з боку декларанта, так і з боку працівників митного органу, що беруть у ньому участь.

Зокрема, у разі коли після неодноразових митних оформлень товару із встановленим певним кодом за УКТЗЕД, під час чергового митного оформлення того ж самого товару, виноситься рішення про визначення іншого коду, питання про наявність вини в діях декларанта може розглядатись тільки в залежності від висновків службового розслідування щодо вини посадових осіб митного органу у невірній класифікації товару, допущеній у попередніх або новій ситуаціях.

Обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і однозначності класифікації товару.

Митницями залишається поза увагою те, що в окремих випадках обґрунтованість висновку про вину особи у вчиненні правопорушення може бути забезпечена лише у разі отримання додаткової інформації від підрозділу, що приймав рішення про визначення коду товару за УКТЗЕД. Саме фахівець, уповноважений вирішувати питання класифікації товару, може надати інформацію, що з урахуванням положень ст. ст. 10 і 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволить встановити, чи мала особа, яка здійснювала декларування, умисел вчинити порушення, чи могла вона передбачити наслідки своїх дій".

Однак, митні органи не вживають всіх вичерпних заходів з метою встановлення в діях особи вини на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України.

При направленні запитів про отримання додаткової інформації від підрозділу, що приймав рішення про визначення коду товару за УКТЗЕД часто не з'ясовуються питання, що мають вирішальне значення при кваліфікації правопорушення та при розгляді справи за ст. 355 МК України.

Як зазначалось вище правопорушення, передбачене ст. 355 МК України в переважній більшості вчинюється внаслідок протиправної самовпевненості, недбалості, коли особа легковажно розраховує на ненастання шкідливих наслідків, або не вживає всіх передбачених законодавством заходів з метою недопущення протиправних дій.

У зв'язку з цим при розгляді питання щодо наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 355 МК України, як правило, необхідним є з'ясування наступних питань:

- чи зверталася особа до митниці з метою оскарження будь-яких рішень, на підставі яких розглядається питання щодо наявності складу ПМП, передбаченого ст. 355 МК України (про визначення коду товару, про правомірність застосування податкових пільг, актів перевірок тощо). Результати розгляду скарг;

- чи мали місце раніше факти митних оформлень на підставі документів про визначення коду товару, застосування податкових пільг, чи декларувала особа аналогічний (такий самий) товар за таким же кодом раніше, тощо;

- які характеристики товару стали визначальними для віднесення товару до конкретного коду згідно з УКТЗЕД (чи відбирались зразки товару, за чиєю ініціативою, чи досліджувалися хімічні та фізичні характеристики товару, чи надавались додаткові документи);

- чи мав декларант можливість віднести товар до конкретного коду товару згідно з УКТ ЗЕД, використовуючи тільки товаросупровідні документи;

- чи проводився декларантом ідентифікаційний огляд товарів, чи можливо було за результатами ідентифікаційного огляду встановити характеристики товару, визначальні для його класифікації;

- чи звертався декларант до ЦМУЛДЕР чи до інших організацій (торгово-промислова палата, експертна організація тощо) з метою отримання попереднього рішення або висновку про класифікацію товару;

- чи має експертна установа, яка видала відповідний висновок, обладнання, необхідне для проведення експертного дослідження, чи є це обладнання сертифікованим, яке обладнання використовувалось при дослідженні.

Крім цього, з метою встановлення суб'єктивної сторони правопорушення в кожному випадку слід враховувати пояснення особи, що притягується до відповідальності, а саме питання щодо її психічного ставлення до вчинених протиправних дій, наявність мотиву і мети на вчинення правопорушення тощо.

 

Начальник служби боротьби
з митними правопорушеннями

А. О. Айрапетян

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали