СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

26.08.2008 р.

 N 5020-1/011-6/001

Ухвалу скасовано(згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2010 року) (Постанова N К-17240/08)

Ухвалу залишено без змін(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2011 року) (Ухвала N Н/9991/53/11)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді, суддів, секретаря судового засідання - Лукашова Ю. А. (за участю представників сторін: представника позивача - Жуковського Віталія Павловича, довіреність N 22 від 21.05.2008, Закритого акціонерного товариства - "Стівідорна компанія "Авліта", представника позивача - Терешка Антона Миколайовича, довіреність N 20 від 24.04.2008, Закритого акціонерного товариства - "Стівідорна компанія "Авліта", представника відповідача - Кулика Віталія Олександровича, довіреність N 6-13/552 від 07.02.2008, Кабінету Міністрів України, представника третьої особи - не з'явився, Севастопольської міської державної адміністрації), розглянувши апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову господарського суду міста Севастополя (Постанова N 5020-1/011-6/001) (суддя - Лазарев С. Г., судді - Євдокімова І. В., Шевчук Н. Г.) від 17.06.2008 у справі N 5020-1/011-6/001 за позовом закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, 2-г, м. Севастополь, 99016) до Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ-8, 01008), представник - Щепа Наталія Борисівна (вул. 4-та Бастіонна, 3, м. Севастополь, 99011), 3-тя особа - Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011), про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 N 488", встановив:

Постановою господарського суду міста Севастополя у справі N 5020-1/011-06/001 (Постанова N 5020-1/011-6/001) (головуючий суддя Лазарев С. Г., суддів: Євдокимова І. В., Шевчук Н. Г.) від 17 червня 2008 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 488".

Не погодившись з прийнятим судовим актом, Кабінет Міністрів України звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить про скасування постанови суду першої інстанції та про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги посилається на статтю 117 Конституції України, відповідно до якої Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Відповідач вважає,що оскаржене розпорядження прийняте з метою забезпечення дотримання вимог законодавства, безпеки судноплавства та державних інтересів шляхом повернення державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" ділянки акваторії.

Крім того, Кабінет Міністрів України у апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, пославшись у своїй постанові на рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року "Stretch проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії", порушив статтю 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою встановлено спеціальний порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголя Ю. М. він був заміненій на суддю Заплава Л. М.

Представник третьої особи: Севастопольської міської державної адміністрації у судове засідання не з'явився.

Представником відповідача Щепа Н. Б. заявлено письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням її на навчанні з підвищення кваліфікації. Разом з тим, у судове засідання апеляційної інстанції з'явився належно уповноважений представник відповідача Кулик В. О.

Згідно частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач є юридичною особою, яка на свій розсуд реалізує повноту наданих їй процесуальних прав, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України N 1581 "Про акваторію Севастопольського морського торговельного порту" визначені межі акваторії зазначеного порту.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 488-р "Про вилучення з користування ділянки акваторії та надання в оренду земельної ділянки водного фонду" в порядку статті 14 Водного кодексу України вилучено з користування ДП "Севастопольський морський торговельний порт" ділянку акваторії Севастопольської бухти, обмежену смугою причалів NN 18 - 20 та лініями, що проходять через точки з відповідними координатами; узгоджено надання закритому акціонерному товариству "Стівідорна компанія "Авліта" земельної ділянки водного фонду площею 0,8987 га в межах, зазначених в пункті 1 розпорядження, в оренду строком на 50 років для реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд і укладення з нею відповідного договору оренди (том 1, а. с. 6).

27 листопада 2007 року між Севастопольською міською державною адміністрацією та закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з категорії земель водного фонду, зайнятих морем, з кадастровим N 8536900000:03:016:0018, для реконструкції і будівництва гідротехнічних споруд (проведення реконструкції причалу N 20 з його продовженням) в бухті "Докова" та наступної експлуатації та обслуговування; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8987 га; договір укладено строком на 50 років, по закінченню строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (том 1, а. с. 10 - 16).

Відповідно до акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток N 3 до договору) станом на 14 серпня 2007 року межі земельної ділянки площею 0,8987 га, зазначеної в плані, закріплені на місцевості штучними спорудами та відповідають межам, визначеним технічною документацією (том 1, а. с. 19).

27 листопада 2007 року між сторонами складено акт прийому передачі до договору оренди від 27 листопада 2007 року (том 1, а. с. 20).

27 лютого 2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 N 488" скасовано розпорядження N 488-р від 26 червня 2007 року.

Оскарженому розпорядженню передувала пояснювальна записка міністра Кабінету Міністрів України Крупко П. від 26.02.2008, згідно з якою розробка проекту зазначеного розпорядження здійснена на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 25.12.2007 N 52819/1/1-07 та пункту 2 розділу 6 протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 09.01.2008, якими доручено внести проекти нормативно-правових актів щодо скасування, визнання такими, що втратили чинність, або внесення змін до активів Кабінету Міністрів України, які допускають можливість виникнення корупційних схем та зловживань у зв'язку з надходженням від Секретаріату Президента України листів від 21.09.2007 N 02-02/2032 та від 13.11.2007 N 31-02/1339 стосовно невідповідності розпорядження N 488-р вимогам законодавства, з метою повернення ДП "Севастопольський морський торговельний порт" ділянки акваторії Севастопольської бухти, забезпечення безпеки судноплавства та приведення рішення Уряду у відповідність із законодавством.

Відповідно до довідки про погодження проекту розпорядження "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 N 488-р" від 28.02.2008 проект зазначеного розпорядження погоджено без зауважень.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене розпорядження від 27 лютого 2008 року N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 20007 року N 488" не містить підстав для його прийняття, не відповідає вимогам діючого законодавства України і підлягає скасуванню.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, органи державної влади повинні діяти виключно на підставі чинного законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про вилучення з користування ділянки акваторії та надання в оренду земельної ділянки водного фонду" було погоджено 14 листопада 2006 року вих. N 3180/9/11-06 Державним комітетом України по водному господарству; 1 грудня 2006 року за вих. N 97-23/897 Департаментом інвестиційної діяльності Міністерства економіки України; 19 грудня 2006 року за вих. N 11226-к/20/2-6 Міністерством охорони навколишнього середовища; 6 лютого 2007 року за вих. N 14-232/741 Державним комітетом України по земельних ресурсах; 26 березня 2007 року за вих. N 1916/27/10-07 Міністерством транспорту та зв'язку України; 13 квітня 2007 року за вих. N 14-13-6/7 Державним агентством земельних ресурсів України; 25 квітня 2007 року за вих. N 31-13040-19-7/8723 Міністерством фінансів України.

Отже, зазначений проект було погоджено з відповідними органами у встановленому порядку.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про вилучення з користування ділянки акваторії та надання в оренду земельної ділянки водного фонду" голови Севастопольської міської державної адміністрації прийняття розпорядження обумовлюється необхідністю реалізації Програми сталого соціально-економічного, екологічного та культурного розвитку міста Севастополя на 2006 - 2015 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2006 року N 1017 (т. 1, а. с. 127).

 Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Вищезгадане розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 488-р є обов'язковим для виконання для Севастопольської міської державної адміністрації і було підставою для укладення договору оренди від 27 листопада 2007 року з позивачем.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 2 червня 2008 року у справі N 5020-1/018 за позовом Севастопольської міської державної адміністрації до закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" про розірвання договору оренди землі від 27 листопада 2007 року відмовлено (том 2, а. с. 19 - 25).

Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України:

- забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої

політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

- спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

- здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Оскарженим розпорядженням фактично передбачено безпідставне припинення землекористування позивачем та розірвання договору оренди землі з позивачем в односторонньому порядку.

Доказів про те, що розпорядження від 27 лютого 2008 року N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 488" прийнято відповідно до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України та його Президії і Положення про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, відповідачем не надано.

Відповідач не довів правомірність дій Уряду при прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 N 488", яким було припинено право землекористування закритому акціонерному товариству "Стівідорна компанія "Авліта"шляхом надання доручення Севастопольській міській державній адміністрації розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства, зокрема, акти Кабінету Міністрів України стосовно спірної земельної ділянки не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як зазначено в пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів за частиною першою статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На таких засадах діють акти індивідуальної дії, у тому числі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Підготовка розпоряджень Кабінету Міністрів України проводиться відповідно до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (далі - Регламент)

Згідно п. 1 § 61 Тимчасового регламенту (Подання матеріалів Міністерству юстиції) проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Міністерству юстиції для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 52 і пункті 3 § 53 цього Регламенту.

Згідно пп. 4 п. 1 § 67 Тимчасового регламенту (Обов'язкові додатки) до проекту акта Кабінету Міністрів додаються висновок Міністерства юстиції, крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп.

Отже, проект розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року N 365-р повинен пройти правову експертизу та отримати висновок Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1 § 58 Тимчасового регламенту (Інтереси регіонів) проекти актів Кабінету Міністрів з питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць головний розробник погоджує з відповідними місцевими держадміністраціями, які у визначений головним розробником строк повідомляють йому свою позицію в порядку, встановленому пунктом 2 § 55 цього Регламенту.

Отже, проект розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року N 365-р повинен пройти узгодження з Севастопольською міською державною адміністрацією.

Згідно § 60 Тимчасового регламенту (Зберігання матеріалів погодження) матеріали погодження проекту акта Кабінету Міністрів (листи із зауваженнями і пропозиціями, копії проекту акта з візами тощо) зберігаються протягом п'яти років в архіві головного розробника.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем у якості доказів не надано правову експертизу Міністерства юстиції України, а також докази узгодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року N 365-р з Севастопольською міською державною адміністрацією та інші матеріали узгодження з відповідними органами.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача N 365-р як такого, що прийняте з порушенням конституційних принципів та загальних цивільно-правових норм про дію нормативно-правового акта в часі та про свободу договору.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване застосування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року "Stretch проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії" визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

У спірних правовідносинах відповідачем розпорядженням від 27 лютого 2008 року N 365-р "Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 488" скасовується його попереднє розпорядження "Про вилучення з користування ділянки акваторії та надання в оренду земельної ділянки водного фонду", яким позивачу надана у користування на правах оренди земельна ділянка. Отже, зазначена практика стосується спірного розпорядження, оскільки дії Кабінету Міністрів України по скасуванню раніше прийнятого ним акта свідчать про наявність правової невизначеності. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів про відсутність офіційного перекладу вищезгаданого рішення Європейського суду.

З врахуванням вищенаведеного, після аналізу зазначених правових норм та наданих сторонами доказів у їх сукупності судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта"та наявність підстав для їх задоволення.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування оскарженого судового акта відсутні.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову господарського суду міста Севастополя від 17.06.2008 року (Постанова N 5020-1/011-6/001) залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 17.06.2008 року у справі N 5020-1/011-6/001 (Постанова N 5020-1/011-6/001) залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали