ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 29 березня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Глоса Л. Ф., суддів: Школярова В. Ф. та Прокопенка О. Б. (за участю прокурора - Пересунька С. В.), розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року щодо ОСОБА_5, встановила:

Вироком суду ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя смт Ставище Київської області, раніше неодноразово судимого, останнього разу 19 січня 2005 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Київської обласної клінічної лікарні 6967 грн. 74 коп., на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області - 243 грн. 83 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

7 січня 2010 року приблизно о 22 годині ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до ОСОБА_6, який проживав у будинку АДРЕСА_1. У дворі за вищезазначеною адресою між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ґрунті неприязних стосунків виникла бійка, під час якої ОСОБА_5 повалив на землю ОСОБА_6 та умисно завдав потерпілому ножем, який зберігав при собі, 5 ударів в життєво важливі органи: голову, шию та грудну клітку. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 потерпілому було спричинено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаної проникаючої рани з пошкодженням органів шиї справа.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_5 і правильність кваліфікації його злочинних дій, просить вирок районного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Прокурор зазначає, що суд безпідставно застосував при призначенні покарання ст. 69 КК України, не урахувавши, що засуджений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, не встановивши факт відшкодування спричиненої здоров'ю шкоди, внаслідок завдання їй п'яти колото-різаних поранень. Вважає, що призначене винному покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України та є м'яким. Крім того, на думку прокурора, при призначенні покарання суд не дав належної оцінки особі засудженого, який неодноразово судимий за корисливі злочини, в тому числі й тяжкі, та не зазначив обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Пересунька С. В., який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за обставин, вказаних у вироку, прокурором не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставиною, що пом'якшує вину засудженого, судом визнано щире каяття ОСОБА_5 та добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому. Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Саме ці обставини, за висновком суду, свідчили про можливість при обранні покарання ОСОБА_5 застосувати ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Однак такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини.

Однак зазначені вимоги закону судом не дотримані.

Зокрема, та обставина, що засуджений не вперше притягується до кримінальної відповідальності не може вважатися такою, що істотно зменшує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Крім того, як убачається з довідки-характеристики (а. с. 228), за час проживання у АДРЕСА_2 скарг від мешканців на ОСОБА_5 в ЖЕД-206 не надходило, що не може свідчити про позитивну характеристику засудженого. Як обставину, що пом'якшує покарання, судом визнано, що ОСОБА_5 добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому, однак відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_6 (а. с. 303) він не має ні матеріальних, ні моральних претензій до ОСОБА_5 Разом із тим матеріли справи не містять даних, які б свідчили про відшкодування спричиненої здоров'ю людини шкоди, внаслідок п'яти колото-різаних поранень.

Отже, рішення суду про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, є передчасним та постановлене без урахування обставин справи. Зокрема, судом не в повному обсязі враховано ступінь тяжкості та обставини вчинення злочину, його наслідків, даних про особу засудженого та обставини щодо щирого каяття ОСОБА_5 й відшкодування шкоди.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України не може бути необхідним й достатнім для його виправлення.

Тому вирок районного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства. У разі доведеності винуватості суд має прийняти законне та обґрунтоване рішення в частині призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України N 2533-III від 21 червня 2001 року та N 3323-IV від 12 січня 2006 року) та п. 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів ухвалила:

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суду.

 

Судді:

Л. Ф. Глос

 

В. Ф. Школяров

 

О. Б. Прокопенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали