ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ронарт" (далі - Товариство) до Одеської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про зобов'язання вчинити дії, встановила:

У вересні 2006 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило зобов'язати Митницю та її правонаступників при митному оформленні вантажу, який позивач ввозить за контрактом, укладеним 30 червня 2006 року з компанією "Redrick Company LTD/UK/", здійснювати нарахування митних платежів та зборів виходячи з ціни інвойсів та специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Господарський суд Одеської області постановою від 17 листопада 2006 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 18 січня 2007 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2007 року рішення апеляційного суду скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судових рішень за винятковими обставинами Південна митниця Державної митної служби України, до якої приєдналася Генеральна прокуратура України, просить скасувати постановлену у цій справі ухвалу касаційного суду та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу та постанову Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2008 року N К-9940/06 та N К-11096/07 відповідно, в яких, на думку заявника, одні й ті самі норми права застосовані касаційним судом по-іншому та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове порівняно з іншими справами застосування касаційним судом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), статті 19 Конституції України, норм Митного кодексу України (далі - МК), які визначають завдання та повноваження митних органів України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди встановили, що Товариство 5 липня 2006 року звернулося до Митниці з листом, у якому просило провести митне оформлення імпортованого ним товару виходячи з ціни зовнішньоекономічного контракту, за яким він поставлений.

У відповідь на таке звернення Митниця 6 липня 2006 року надіслала Товариству лист за N 15/28-01/6081, у якому зазначила, зокрема, що нарахування та справляння митних платежів при митному оформленні товару буде здійснюватися митним органом відповідно до чинного законодавства, з урахуванням вимог спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 "Про затвердження Методики оцінки транспортних засобів", після відповідного декларування вантажу та його митної вартості.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком останнього про протиправність бездіяльності Митниці щодо нездійснення митного оформлення імпортованого Товариством товару у спосіб, зазначений позивачем у надісланому ним до митного органу листі від 5 липня 2006 року.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права.

Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу в порядку, визначеному розділом III МК, та відповідно до частини першої статті 72 цього Кодексу розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

За правилами статті 80 МК у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Механізм надання такого повідомлення визначений наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року N 1227, згідно з яким у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України встановленої форми.

Апеляційний суд, встановивши, що декларування митному органу вищезгаданих транспортних засобів шляхом заявлення згідно зі статтею 81 МК за встановленою формою необхідних для митного контролю та митного оформлення відомостей позивач не здійснював, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Митниця не надавала, а лист від 6 липня 2006 року N 15/28-01/6081 містить лише роз'яснення процедури митного оформлення та визначення митної вартості і не тягне за собою жодних правових наслідків для Товариства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, пов'язаних із розмитненням імпортованих ним товарів, з боку Митниці, яка діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

З урахуванням наведеного, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року.

Керуючись абзацом четвертим пункту 2 розділу XIII Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Південної митниці та Генеральної прокуратура України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2007 року скасувати, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов

 

О. О. Терлецький





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали