ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

16.11.2011 р.

N 2а-13400/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Патратій О. В., суддів: Вєкуа Н. Г., Власенкової О. О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання податкової консультації, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач, ДПА України), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання податкової консультації на запит N 04-11/08 від 8 серпня 2011 року, зобов'язати ДПА України надати податкову консультацію на вказаний запит.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2011 року було відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання по справі на 26 серпня 2011 року.

Враховуючи те, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 р. N 1085/2010 було вирішено утворити Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України, а також те, що згідно п. 3 зазначеного Указу міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, визначено правонаступниками органів, які реорганізуються, судом в якості належного відповідача у даній справі було визначено Державну податкову службу України, до компетенції якої відноситься відновлення прав позивача у спірних правовідносинах.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 8 серпня 2011 року він звернувся із запитом N 04-11/08 від 08.08.2011 року до ДПА України з проханням надати податкову консультацію з питання можливості реєстрації адвокатського об'єднання як неприбуткової організації. Листом ДПА України від 22.08.2011 р. N 7221/М/15-1414 позивач був повідомлений про направлення його запиту для надання відповіді до ДПА у Дніпропетровській області.

Вказані дії позивач вважає незаконними, оскільки відповідно до п. 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України платник податків має право на отримання податкової консультації від центрального органу державної податкової служби.

В судове засідання 26 жовтня 2011 року уповноважений представник позивача не з'явився, позивач подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу України" ДПА України організовує надання податкових консультацій органами державної податкової служби. На виконання зазначеного, ДПА України листом від 22.08.2011 р. N 22535/7/15-1417 запит ОСОБА_1 було скеровано до Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області, яка протягом встановленого законом 30-денного строку надала необхідну податкову консультацію.

З урахуванням вищевказаного відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представник позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Свідоцтва N 2214 від 15.11.2010 року, виданого Дніпропетровської обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно довідки форми 4-ОПП (Порядок N 1588) від 26.11.2010 року N 22357 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Лівобережній міжрайонній ДПІ м. Дніпропетровська.

8 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з запитом від 08.08.2011 року N 04-11/08 до Державної податкової адміністрації України з проханням надати податкову консультацію з наступних питань:

1) чи підлягає адвокатське об'єднання реєстрації як неприбуткова організація?

2) яким вимогам має відповідати статут адвокатського об'єднання (які положення має містити / яких положень не має містити) для реєстрації адвокатського об'єднання неприбутковою організацією?

3) за якою ознакою має бути зареєстроване адвокатське об'єднання:

- (006) громадська організація створена з метою надання правової допомоги (підпункт "б" пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу);

- (011) інші, ніж визначені в підпункті "б" пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу, юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів (підпункт "г" пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу)?

05.09.2011 року позивач отримав лист Державної податкової адміністрації України від 22.08.2011 року вих. N 7221/М/15-1414, з якого вбачається, що Державна податкова адміністрація України направила запит позивача до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області для розгляду та надання відповіді заявнику згідно з чинним законодавством України.

Дії відповідача щодо перенаправлення запиту про надання податкової консультації до іншого податкового органу позивач вважає неправомірними, оскільки відповідно до пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби.

Ненадання відповідачем відповіді на запит свідчить, на думку позивача, про ухилення останнього від надання податкової консультації та порушує права позивача.

Відповідач у своїх запереченнях від 25 жовтня 2011 року та додаткових поясненнях від 31 жовтня 2011 року просив суд відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію повноваженням Державної податкової адміністрації України, визначеними пунктом 4 ст. 8 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" щодо організації виконання роботи з надання податкових консультацій органами державної податкової служби.

Відповідач вважає, що правомірно направив запит адвоката ОСОБА_2 від 08.08.2011 року N 04-11/08 щодо порядку визначення податкового статусу та оподаткування адвокатських об'єднань до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, оскільки даний орган належить до системи органів ДПС України та є територіальним органом державної податкової служби.

Підпунктом 25 пункту 4 статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI) визначено, що керівник центрального органу виконавчої влади залучає державних службовців та працівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади, а за домовленістю з керівниками - державних службовців та працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до розгляду питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади.

Законом України "Про звернення громадян" не передбачено будь-якої заборони стосовно пересилання запиту, який надійшов центральному органу виконавчої влади, підпорядкованому йому територіальному органу.

Відповідач зазначав, що Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області податкову консультацію позивачу надано із дотриманням тридцятиденного строку надання відповіді, визначеного статтею 56 Податкового кодексу України.

Колегії суддів не погоджується з доводами податкового органу щодо можливості перенаправлення запиту про надання податкової консультації до іншого органу системи державної податкової служби, виходячи з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 N 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

До функцій Державної податкової адміністрації України відповідно до п. 4 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) належить, зокрема, надання в порядку, встановленому законом, податкових консультацій, організація виконання цієї роботи органами державної податкової служби.

Згідно підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Порядок надання податкових консультацій та їх статус визначено главою 3 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (п. 52.4).

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню (п. 52.5 - 52.6).

Логічно-граматичний аналіз змісту зазначеної норми Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що платник податків має право на отримання податкової консультації від:

1) органу державної податкової служби або митного органу, в якому платник податків перебуває на обліку;

2) вищого органу державної податкової служби або вищого митного органу, якому такий орган адміністративно підпорядкований;

3) центрального органу державної податкової служби або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

При цьому Податковий кодекс України не визначає жодних критеріїв (щодо складності запиту, суб'єкта звернення тощо), за якими розмежовується право платника податків на звернення до податкового органу тієї чи іншої ланки, рівно як і не встановлює певної черговості (послідовності), якої платник податків має дотриматись при зверненні до податкових органів різних рівнів.

З аналізу пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України вбачається, що податкова консультація надається тим податковим та/або митним органом, до якого звернувся платник податків.

При цьому, жодних обмежень щодо звернення платника податків безпосередньо до центрального органу державної податкової служби та отримання від останнього податкової консультації зазначена норма Податкового кодексу України не містить.

Слід також зазначити, що можливість скерування центральним органом державної податкової служби (Державною податковою службою України) запиту платника податків до нижчестоящого органу державної податкової служби Податковим кодексом України не передбачена.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу наведених норм чинного законодавства Державна податкова служба України є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст. 21 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

На переконання суду, направивши запит позивача до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, відповідач діяв не у спосіб, встановлений пунктом 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, чим позбавив позивача права на отримання податкової консультації безпосередньо від центрального органу державної податкової служби.

Посилання відповідача на пункт 4 ст. 8 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні", яким передбачено повноваження Державної податкової адміністрації України щодо організації виконання роботи з надання податкових консультацій органами державної податкової служби, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зазначена функція центрального органу державної податкової служби полягає у вжитті ряду організаційних, нормотворчих та інших заходів щодо упорядкування, організації роботи органів ДПС з надання податкових консультацій та не може полягати у перекладанні відповідачем своїх функцій та повноважень на підпорядковані йому органи ДПС.

Суд зазначає, що до функцій Державної податкової адміністрації України відповідно до п. 4 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" відноситься, крім організації виконання роботи органами державної податкової служби з надання податкових консультацій, також і безпосереднє надання податкових консультацій в порядку, встановленому законом.

Посилання відповідача на Закон України "Про інформацію" та Закон України "Про звернення громадян" є також безпідставними, оскільки вказані законодавчі акти регулюють відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (преамбула Закону "Про інформацію") та порядок звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб із зауваженнями, скаргами та пропозиціями (ст. 1 Закону "Про звернення громадян").

Зазначені закони не регулюють порядку надання податкових консультацій, які є допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Позивач звертався до Державної податкової адміністрації України з метою отримання податкової консультації в порядку, визначеному Податковим кодексом України, а не із запитом про надання інформації відповідно до Закону України "Про інформацію" чи зауваженням, скаргою чи пропозицією в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

У спірних правовідносинах норми Податкового кодексу України мають спеціальний характер, тож підлягають переважному застосуванню. Нормами Податкового кодексу України не передбачено права центрального органу державної податкової служби, до якого надійшов запит про надання податкової консультації, здійснити пересилання такого запиту до підпорядкованого йому територіального органу.

З приводу посилання відповідача на підпункт 25 пункту 4 статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI), яким передбачено право керівника центрального органу виконавчої влади залучати державних службовців та працівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади до розгляду питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що таке право керівника центрального органу виконавчої влади не означає можливості перекладання останнім на територіальні органи вирішення питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади.

Тобто у випадку залучення центральним органом державної податкової служби працівників нижчестоящих органів державної податкової служби для виконання роботи з надання податкових консультацій, обов'язок з надання податкової консультації лежить безпосередньо на центральному органі державної податкової служби (якщо йому було адресовано запит), який відповідає за зміст податкової консультації, дотримання строків її надання тощо.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, міг скористатись допомогою працівників нижчестоящого органу державної податкової служби, залучивши їх до підготовки податкової консультації, однак відповідь на запит позивача (у вигляді податкової консультації) повинна була надаватись безпосередньо самим відповідачем.

В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, податкова консультація за запитом адвоката ОСОБА_1 була надана ДПА у Дніпропетровській області (а. с. 22 - 24), а не відповідачем, що не відповідає положенням п. 52.4 статті 52 Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про те, що масове звернення платників податків до Державної податкової служби України з заявами про надання податкових консультацій призведе до перевантаженості останньої та неможливості своєчасного розгляду усіх запитів, не може бути прийнято судом до уваги як підстава для пересилання запиту позивача до нижчестоящого органу ДПС.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, вирішуючи справу, суд виходить з тих положень податкового законодавства України, які є чинними на момент виникнення спірних правовідносин та якими повинен був керуватись відповідач як суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій, допущенні бездіяльності.

Відсутність у чинному законодавстві механізму запобігання надмірного навантаження центрального органу державної податкової служби внаслідок надходження великої кількості запитів платників податків про надання податкових консультацій може бути врегульована шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, що не є функцією суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, повноваження адміністративного судочинства - це оцінка з боку суду відповідного акта чи дії органу державної влади чи місцевого самоврядування на предмет відповідності його актам вищої юридичної сили. Суд не вправі переймати на себе функції інших органів, в тому числі органів законодавчої влади, оскільки за чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти прийняті рішення, вчинені дії (допущену бездіяльність) на їх відповідність чинним нормативно-правовим актам.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо перенаправлення запиту позивача про надання податкової консультації з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо ненадання податкової консультації адвокату ОСОБА_1 на запит N 04-11/08 від 8 серпня 2011 року.

3. Зобов'язати Державну податкову службу України надати податкову консультацію адвокату ОСОБА_1 на запит N 04-11/08 від 8 серпня 2011 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий, суддя:

О. В. Патратій

Судді:

Н. Г. Вєкуа

 

О. О. Власенкова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали