ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.09.2011 р.

N 2а-3634/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Маруліної Л. О., суддів Донця В. А., Головань О. В., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третя особа - Вінницький окружний адміністративний суд, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Вінницького окружного адміністративного суду щодо незабезпечення його як судді Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк, стягнення з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок Державної судової адміністрації України для перерахування на відповідний рахунок Вінницького окружного адміністративного суду в сумі 639625,00 грн. для придбання та передачі в користування ОСОБА_1 благоустроєного житла у вигляді чотирьохкімнатної квартири загальною площею не менше 85,00 кв. м в м. Вінниці.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2010 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд Хмельницького окружного адміністративного суду в порядку ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до заяви від 27.01.2011 р. про зміну позовних вимог Позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1097 від 01.12.2010 року "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" в частині визнання такою, що втратила чинність, постанови КМУ N 707 від 03.08.2005 року;

 - визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення його як суддю Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк;

- стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок Державної судової адміністрації України для перерахування на відповідний рахунок Вінницького окружного адміністративного суду коштів в сумі 572250,00 грн. для придбання ОСОБА_1 благоустроєного житла в м. Вінниці.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2011 залучено до участі у справі в якості відповідача Кабінет Міністрів України та передано справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Вінницького окружного адміністративного суду та Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів для придбання житла на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2011 адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 11.04.2011 р. змінено процесуальний статус Вінницького окружного адміністративного суду з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 25.05.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 171 КАС України, в українському інформаційному бюлетені "Офіційному віснику України" N 48 від 04.07.2011 року надруковано оголошення (Оголошення) про прийняття справи до провадження Окружним адміністративним судом міста Києва та призначення справи до судового розгляду.

В судове засідання 20.09.2011 р. представники відповідачів Кабінету Міністрів України та Державної судової адміністрації України з'явились. Позивач, відповідачі Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та третя особа Вінницький окружний адміністративний суд в судове засідання не прибули, письмовими заявами просили розглядати справу без їх участі.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що бездіяльність відповідачів призвела до порушення його права на отримання благоустроєного житла, яке, за таких обставин, потребує судового захисту. А визнавши такою, що втратила чинність, постанову N 707 від 03.08.2005 р., Кабінет Міністрів України, не визначив іншого механізму вирішення питань забезпечення житлом суддів або виділення коштів на придбання такого житла, у тому числі, забезпечення службовим житлом відповідно до ст. 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях щодо правомірності дій під час прийняття оскаржуваного рішення.

Третя особа у письмових запереченнях зазначила, що забезпечення житлом суддів покладено на Державну судову адміністрацію України за рахунок бюджетних коштів. І лише у випадку, якщо протягом шести місяців суддю не було забезпечено житлом, суди можуть придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Оскільки коштів на придбання житла на суддю Вінницького окружного адміністративного суду Сторчака В. Ю. не надходило, вчинити будь-які дії по вирішенню житлового питання у суду не було можливості.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 28.03.2007 N 251/2007 "Про призначення суддів" призначений на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до наказу Голови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2007 N 010-к Позивача зараховано до складу цього суду.

Предметом адміністративного позову є протиправність бездіяльності відповідачів щодо незабезпечення позивача як суддю Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк та зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо забезпечення позивача благоустроєним житлом, а також оскарження п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1097 від 01.12.2010 року "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" в частині визнання такою, що втратила чинність, постанови КМУ N 707 від 03.08.2005 року.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1097 від 01.12.2010 року "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" в частині визнання такою, що втратила чинність, постанови КМУ N 707 від 03.08.2005 року, суд виходив з наступного.

Позовні вимоги до Кабінету Міністрів України обґрунтовано тим, що оскільки пунктом 2 Постанови N 1097 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 N 707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів", і не визначено інших механізмів вирішення питань забезпечення житлом суддів, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Постанова N 1097 Кабінету Міністрів України регулює питання щодо внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Уряду, зокрема, постанови Уряду від 03.08.2005 N 707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів".

Положеннями статті 2 та 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України та частина 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Частинами 2, 3 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту оскаржуваної постанови, метою нормативного акта було приведення положень нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які регулюють, зокрема, питання оплати праці суддів та їх соціального захисту, статус та умови оплати праці працівників апарату судів загальної юрисдикції, статус Державної судової адміністрації та інші питання, у відповідність до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, абзацами 2, 3 підпункту 2 пункту 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом та забезпечити в межах своїх повноважень перегляд чи скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Крім того, на виконання вищевказаного Президентом України доручено Кабінету Міністрів України забезпечити приведення, зокрема, власних нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (доручення Президента України від 6 серпня 2010 року N 1-1/1719).

В свою чергу, Планом організації підготовки актів, необхідних для реалізації Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", схвалених на засіданні Кабінету Міністрів України 4 серпня 2010 року, протокол N 39 (абзацами 2, 3 підпункту 2 пункту 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів") Міністерству юстиції за участю інших центральних органів виконавчої влади доручено підготувати та подати в установленому порядку пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність до вказаного Закону та забезпечення перегляду чи скасування нормативно-правових актів, що суперечать вказаному Закону.

У зв'язку з цим Міністерством юстиції за участю заінтересованих органів державної влади розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", в якому, зокрема, визначено необхідність визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 N 707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів".

Згідно довідки Міністерства юстиції України за результатами погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 17.11.2011 року визначено, що проект оскаржуваної постанови погоджено без зауважень.

Окрім того, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" та в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.

Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. За цими критеріями суд перевіряє їх законність (легітимність). Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 8 ст. 171 цього Кодексу суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Підсумовуючи викладене, вказана постанова Кабінету Міністрів України відповідає чинному законодавству та прийнята в межах наданих Уряду повноважень, а доводи позивача щодо незаконності Постанови N 1097 є безпідставними.

Позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідачів щодо незабезпечення позивача як суддю Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк та зобов'язання вчинити дії щодо забезпечення позивача благоустроєним житлом не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частини 1, 2 ст. 126 Конституції України та частини 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 встановлено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100, розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 передбачено, що однією з основних гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить статті 126 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про статус суддів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) незалежність суддів забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Тобто, з метою забезпечення принципів самостійності судів, незалежності суддів та в цілому незалежного та неупередженого правосуддя судді повинні мати передбачений законодавством належний рівень матеріального та соціального забезпечення.

Порядок матеріального та соціального забезпечення суддів визначався Законом України "Про статус суддів". Зокрема, відповідно до редакції ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", яка діяла на момент виникнення у позивача права на отримання житла: "Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду". Станом на день звернення позивача до суду ч. 7 ст. 44 Закону України діяла у наступній редакції: "Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. Судді військових судів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України".

Аналіз викладеного свідчить, що обов'язок щодо забезпечення благоустроєним житлом суддів покладався на відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду.

В межах даного адміністративного позову бездіяльність місцевих органів виконавчої влади не оскаржувалась. Крім того, діючою нормою, яка регулює спірні правовідносини на момент вирішення спору, а саме ст. 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачається, що після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду. Тобто, обов'язку щодо забезпечення позивача житлом за відповідачами ст. 132 вказаного Закону не передбачено. Додатково вказані функції ні на Міністерство фінансів України, Державне казначейство України або Державну судову адміністрацію України не покладались.

Також, позивачем не надано доказів звернення до голови відповідного суду із заявою про придбання квартири або будинку за ринковими цінами за рахунок державного бюджету.

Проте згідно позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність органів, до повноважень яких не належить вчинення дій щодо забезпечення його як судді Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом, а також зобов'язати Міністерство фінансів України здійснити списання коштів для придбання благоустроєного житла, яке в свою чергу не є головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи, що до повноважень відповідачів не належить забезпечення житлом ОСОБА_1 - суддю Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки названі органи не є місцевими органами виконавчої влади, до повноважень яких належить вчинення дій щодо забезпечення житлом судді, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели правомірність вчиненої бездіяльності щодо незабезпечення позивача благоустроєним житлом.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Л. О. Маруліна

Судді:

О. В. Головань

 

В. А. Донець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали