ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

20.07.2011 р.

N 2а-5213/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Саніна Б. В., суддів - Клочкова Н. В., Добрівська Н. А., при секретарі судового засідання - Стець Я. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2 до: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Державного казначейства України, про незаконність п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року N 211 та стягнення з держави шкоди, яка полягає у неотриманні разової грошової допомоги у встановлених законом розмірах, встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, в якому просять:

1. Визнати незаконним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року N 211 "Про розміри разової грошової допомоги", що виплачується в 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Постанова N 211).

2. Стягнути з Кабінету Міністрів України відшкодування за заподіяну майнову шкоду, яка полягає у неотриманні разової грошової допомоги у розмірах, передбачених частиною 5статті 12 та частиною 5 ст. 13 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону N 367-XIV від 25.12.98 року) (далі - Закон N 3551): на користь ОСОБА_1 - 3554 грн., на користь ОСОБА_2 - 2150 грн.

3. Зобов'язати Державне казначейство України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування державою шкоди, завданої Кабінетом Міністрів України у сфері нормотворчої діяльності, яка полягає у неотриманні разової грошової допомоги у встановлених законом розмірах:

- на користь ОСОБА_1 - 3554 грн.;

- на користь ОСОБА_2 - 2150 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009 р. було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 14.08.2009 р.

16.11.2009 року позивачі подали через Відділ документального обігу та контролю суду від судді Окружного адміністративного суду міста Києва доповнення до адміністративного позову, в якому просять:

1. Додатково до позовних вимог, зазначених в позовній заяві від 22.05.2009 року про незаконністьп. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року N 211 та стягнення з держави шкоди, завданої Кабінетом Міністрів України у сфері нормотворчої діяльності, яка полягає у неотриманні разової грошової допомоги у встановлених законом розмірах - стягнути з держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України грошове відшкодування за заподіяну позивачам Кабінетом Міністрів України моральну шкоду внаслідок прийняття незаконної Постанови N 211 в розмірах:

- на користь ОСОБА_1 - 2170 грн.;

- на користь ОСОБА_2 - 2170 грн.

2. У зв'язку з неможливістю по причині хворобливого стану здоров'я та похилого віку бути особисто присутніми у судовому засіданні під час розгляду справи, а також неможливості по причині скрутного матеріального становища забезпечити участь у розгляді справи своїх представників, - розглянути справу, призначену до судового розгляду за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

3. Копію постанови суду за результатами розгляду справи по суті, - надіслати позивачам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2009 р. провадження у справі N 2а-5213/09/2670 було зупинено до часу набрання законної сили судовим рішенням по справі N 2а-3725/09/2670.

В зв'язку із довгостроковою відпусткою судді, відповідно до Протоколу розподілу справ між суддями справу N 2а-5213/09/2670 було передано судді Саніну Б. В.

Зважаючи на те, що справа N 2а-5213/09/2670 зупинена, судом на адреси позивачів, відповідачів та судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В. І. направлялися запити про надання інформації, а саме щодо стану справи N 2а-3725/09/2670.

30.06.2011 р. через Відділ документального обігу та контролю суду від судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В. І. надійшла відповідь від 25.06.2011 р. (вх. N 03-30/265 від 29.06.2011 року), в якій зазначено про те, що постановою суду від 14.10.2009 р. у справі N 2а-3725/09/2670 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною Постанови N 211 відмовлено у задоволенні позову повністю. Постанова суду в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалася.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2011 року провадження по справу було поновлено та призначено справу на 11.07.2011 року.

В судове засідання позивачі не з'явились, про час та місце були належним чином повідомлені, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач як учасник війни має право на отримання виплати, передбаченої п. 1 Постанови N 211, однак, розмір цієї виплати визначено відповідачем з порушенням Конституції України та положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, мотивуючи тим, що видав оскаржувану постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

11.07.2011 року, суд керуючись положеннями ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, розглянувши пояснення позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідність відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

На підставі ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до основних видів державних соціальних гарантій включаються, серед іншого, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

З 22 жовтня 1993 року набрав чинності Закон N 3551, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону N 3551 щорічно до 5 травня інвалідам 2-ї групи війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Водночас частиною другою ст. 2 цього Закону встановлено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI ч. 5ст. 13 Закону N 3551 викладено в новій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону N 3551 щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI ч. 5 ст. 14 Закону N 3551 викладено в новій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Відповідно до ст. 113 Конституції України (в редакції чинної момент винесення оскаржуваної Постанови) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України, визначенихст. 116 Конституції України (в редакції чинної момент винесення оскаржуваної Постанови), зокрема, належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, та які підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції чинної момент винесення оскаржуваної Постанови) до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення державної соціальної політики.

18 березня 2009 року Кабінет Міністрів України видав Постанову N 211, якою було встановлено розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом N 3551 та Законом України "Про жертви нацистських переслідувань". Зокрема, Постановою N 211 визначено, що інвалідам війни II групи разова грошова допомога, здійснюється в розмірі 430 грн., а учасникам бойових дій - 340 гривень.

Позивачі є ветеранами війни, зокрема:

- ОСОБА_1 є ветеранами війни - інвалідом війни (НОМЕР_1, виданий УМВС України у Полтавській області 29.03.2007 року);

- ОСОБА_2 є ветераном війни-учасником бойових дій (НОМЕР_2, виданий Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом 18.10.2004 року).

Факт отримання вищевказаних посвідчень позивачами було підтверджено ГУ МВС в Полтавській області (лист N 4/2279 від 21.09.2009 року) та Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом (лист N м/1647 від 23.09.2009 року).

Крім того, як вбачається з листів Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації N С-33/02 від 06.08.2009 року та N Г-34/02 від 07.08.2009 року позивачі отримали грошову допомогу, зокрема:

- ОСОБА_1 як ветеранами війни - інвалід війни 2-ї групи - 430 грн.;

- ОСОБА_2 як ветеран війни-учасник бойових дій - 340 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону N 3551 позивачі користуються правами передбаченими ст. 12 вказаного Закону. При цьому, ч. 2 ст. 171 КАС України передбачає що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як наслідок, позивачі є суб'єктами правовідносин, що врегульовані оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України закріплено основні принципи, на яких ґрунтується Бюджетна система України, в тому числі принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетних призначень, які встановлюються законом про Державний бюджет України (ст. 23).

Згідно з Додатком N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", який набрав чинності з 01.01.2009, розподілено видатки Державного бюджету України серед головних розпорядників коштів. Відповідно до коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в розмірі 402995,6 тис грн.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.

Стаття 4 Бюджетного кодексу України до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносить Конституцію України, Бюджетний кодекс України; закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Погоджуючись з обґрунтованістю такого показника, суд виходить з того, що Кабінет Міністрів України прийняв зазначену постанову на виконання вимог ст. 13 та ст. 14 Закону N 3551, в межах своїх повноважень, не порушуючи прав чи законних інтересів позивачів.

Тобто, оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Отже, за відсутності законодавчого врегулювання правовідносин щодо виплати у 2009 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом N 3551, зважаючи на завдання, функції та повноваження Кабінету Міністрів України, Відповідач 1 правомірно прийняв Постанову N 211, якою, з врахуванням запланованих бюджетних надходжень, визначив розмір разової грошової допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

В даному випадку, колегія суддів дійшла висновку про те, що Постанова N 211 була прийнята добросовісно, розсудливо, пропорційно, позаяк Урядом України забезпечено виплату разової грошової допомоги, а не врегулювання правовідносин з виплати такої допомоги оскаржуваною постановою, могло б призвести до невиплат такої допомоги взагалі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення Кабінетом Міністрів України в Постанові N 211 розміру одноразової грошової допомоги інвалідам війни та учасникам бойових дій, яка підлягала виплаті в 2009 році.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегією суддів приймається до уваги, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто справи N 2а-3725/09/2670, N 2а-10810/09/2670, N 2а-12863/09/2670, N 2а-13822/09/2670, N 2а-15065/09/2670 за позовами фізичних осіб до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною Постанови N 211. Колегії суддів, здійснили перевірку Постанови N 211 на відповідність її законам, та винесли постанови по справам, якими у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Враховуючи те, що Постанова N 211 була предметом розгляду в справах N 2а-3725/09/2670, N 2а-6158/09/2670, N 2а-10810/09/2670, N 2а-12863/09/2670, N 2а-13882/09/2670, N 2а-15065/09/2670, судами здійснена перевірка її на законність, постанова у зазначеній справі набрала законної сили, відповідачем у справі виступав Кабінету Міністрів України, колегія суддів дійшла висновку, що обставини стосовно відсутності підстав для визнання незаконною Постанови N 211, встановлені рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва мають преюдиційне значення для даної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання оскаржуваних положень Постанови N 211 незаконними та зобов'язання Відповідача 1 привести їх у відповідність.

Оскільки позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди, та зобов'язання Державного казначейства України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування державою шкоди ґрунтується виключно на незаконності Постанови N 211, то в цій частині позову також слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи що суб'єктом владних повноважень не були понесені витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню із позивача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 2, 17, 71, 86, 158 - 163, 167, 171, 254 КАС України, суд постановив:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185 - 187 КАС України.

 

Головуючий, суддя

Б. В. Санін

Судді:

Н. В. Клочкова

 

Н. А. Добрівська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали