КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.02.2012 р.

Справа N 2а-10451/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого, судді Мацедонської В. Е., суддів: Грищенко Т. М., Лічевецького І. О., при секретарі Гринчуку В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року (Постанова N 2а-10451/10/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_11, Верховний Суд України, апеляційний суд м. Києва, ОСОБА_12 про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 незаконними, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року (Постанова N 2а-10451/10/2670) у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_11, Верховний Суд України, апеляційний суд м. Києва, ОСОБА_12, про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 незаконними відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 затверджений Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, згідно п. 1 якого цей Порядок визначає механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

Як вбачається з матеріалів справи, пояснювальною запискою Державної судової адміністрації України від 28 липня 2009 року обґрунтована необхідність прийняття оскаржуваної постанови.

Так, на виконання ст. 81 ЦПК України для компенсації витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пропонується внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у зв'язку з інфляційними процесами, зростанням цін на витратні матеріали в 2009 році в порівнянні з попередніми роками, незабезпеченням покриття витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів попередньо встановленими тарифами. Крім того, також зазначено, що визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 розміри витрат не переглядалися з часу прийняття зазначеної постанови, а саме з 2005 року, натомість як дійсні показники цих витрат в порівнянні з 2005 роком фактично зросли. Як прогноз результатів, зазначено, що доходи, отримані від внесення змін в зазначену постанову щодо збільшення розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, стануть додатковим джерелом фінансових ресурсів на утримання судової влади.

Висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" від 16 липня 2009 року проект зазначеної постанови погоджено без зауважень.

Довідкою Державної судової адміністрації України від 28 липня 2009 року про погодження проекту оскаржуваної постанови висновок Міністерства юстиції України від 16 липня 2009 року погоджено без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку позивачів, постановами Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 та від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" порушено їх право на судовий захист, гарантований їм ст. ст. 55, 129 Конституції України, а тому просять суд визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258, постанову Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" та п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанов від 21 грудня 2005 року N 1258 та від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258", якою змінено розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у цивільних та господарських справах, натомість позивачами не доведено протиправності прийняття відповідачем зазначених рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 113, п. 3 ст. 116 Конституції України, ст. 1, ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України.

Згідно чч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час звернення позивачів з позовом) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на інформаційно-технічне забезпечення. При цьому розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до ст. 471 ГПК України (в редакції, що була чинною на час звернення позивачів з позовом) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Відповідно до параграфа 55 глави 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Міністерству юстиції для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у п. 3 параграфа 46 і п. 3 параграфа 47 цього Регламенту. Міністерство юстиції під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза), а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire (параграф 56 глави 4).

Згідно з висновком Міністерства юстиції України проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" погоджено без зауважень, так само, як і проект самої постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Міністерство юстиції (п. 6 вищенаведеного Положення).

Враховуючи вищенаведене, Кабінет Міністрів України в межах компетенції та на підставі положень Конституції України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", ЦПК України, ГПК України прийняв постанову від 21 грудня 2005 року N 1258, якою був затверджений Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів. Проект даної постанови без зауважень погоджений Міністерством фінансів України та із зауваженнями, які повністю були враховані, Міністерством юстиції України. Також пояснювальною запискою до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" була достатньо обґрунтована необхідність її прийняття у зв'язку з фактичним зростанням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів у порівнянні з попередніми роками та скрутною економічною ситуацією, що була спричинена інфляційними процесами останніх років.

Доводи позивачів щодо порушення їх права на доступ до правосуддя судом не приймаються до уваги, оскільки згідно ст. 82 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час звернення позивачів з позовом) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З цих же підстав суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258 та постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258" прийняті Кабінетом Міністрів України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та пропорційно, та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці постанови.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1224 (Постанова N 1224) втратили чинність, серед іншого, постанова Кабінету Міністрів від 21 грудня 2005 року N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" та постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1258".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року (Постанова N 2а-10451/10/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14 лютого 2012 року.

 

Головуючий, суддя

В. Е. Мацедонська

Судді:

Т. М. Грищенко

 

І. О. Лічевецький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали