ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

10.05.2011 р.

N 2а-87/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Костенка Д. А., суддів: Донця В. А., Маруліної Л. О., при секретарі судового засідання Тимкович І. О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Рембудмонтаж" (далі - ПВП "Рембудмонтаж") до правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) про визнання незаконними положення абзацу 3 п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановив:

ПВП "Рембудмонтаж" звернулося до суду з позовом до ПФУ, в якому, з урахуванням усунених недоліків, просить визнати положення абзацу 3 п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція), такими, що не відповідають та суперечать абзацам 3, 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058) та ст. ст. 22, 64, ч. 1 ст. 58 Конституції України.

У позовній заяві позивач стверджує, що законодавством, чинним до 2004 р., не передбачався обов'язок підприємств відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (список N 1), на відміну від пільгових пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 зазначеного Закону (список N 2 та ін.).

Відтак, з огляду на абзац 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, позивач вважає, що такий порядок має зберігатися стосовно осіб, які до 2004 р. здобули пільговий стаж і їм призначені пільгові пенсії, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

На думку позивача, деталізувавши в оскаржуваному п. 6.1 Інструкції положення абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, відповідач не передбачив зворотної дії в часі зазначеної норми шляхом прямої вказівки, але в той же час вказав, що підлягають відшкодуванню фактичні витрати на виплату і доставку "призначених та/або виплачених" пенсій. У зв'язку з цим позивач стверджує про колізію між нормою абзацу 3 п. 6.1 Інструкції та нормою абзацу 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058.

Зазначена позивачем у позовній заяві та доповненнях до неї, невідповідність абзацу 3 п. 6.1 Інструкції вказаним вище нормам Закону N 1058 та Конституції України, призвела до того, що управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області та адміністративні суди застосували її неправильно без обмеження дії назад до осіб, які здобули стаж в шкідливих умовах робіт за списком N 1 в період з 1956 р. до 2004 р. без законодавчого обов'язку покриття зазначених витрат за рахунок підприємств, що негативно позначається на фінансовому стані підприємства.

До судового засідання позивач не забезпечив явку свого представника, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача (Яроцький Я. А.) не визнав позовних вимог. Відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що Інструкція прийнята в межах повноважень ПФУ, а оскаржувані її положення відповідають Закону N 1058.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог і законність оскаржуваних положень Інструкції. При цьому суд виходить із такого.

Згідно із абзацом 3 пункту 6.1 Інструкції (в редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 29.07.2004 р. N 9-4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.08.2004 р. за N 1010/9609) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;

30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;

40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;

50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;

60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;

70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;

80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;

90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;

100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. (абзац 3).

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4).

Закон N 1058 набрав чинність з 01.01.2004 р.

Проаналізувавши наведені вище положення, суд зазначає наступне.

Зазначена раніше норма абзацу 3 п. 6.1 Інструкції за предметом свого регулювання і колом осіб, на яких поширюється, відповідає положенням абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, оскільки врегульовує питання відшкодування платниками страхових внесків (страхувальниками-роботодавцями, зазначеними у пп. 2.1.1 Інструкції) фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених особам на пільгових умовах за списком N 1, тобто відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

За своїм змістом норма абзацу 3 п. 6.1 Інструкції, фактично, повторює і деталізує положення абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 та не суперечить йому.

Застосована відповідачем конструкція "призначених та/або виплачених у 2004 році" відповідає змісту положення "починаючи з дня набрання чинності цим Законом", вжитому законодавцем в абзаці 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, оскільки з дня набрання чинності з 2004 р., цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх платників відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 1, без винятків і пільг.

Іншими словами (в контексті доводів позивача), незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком N 1 до 2004 р., підприємство має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 р.

Суд також вважає хибною позицію позивача про те, що абзац 3 п. 6.1 Інструкції суперечить абзацу 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058.

Норма абзацу 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 передбачає збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що існував до набрання чинності цим Законом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди.

Водночас до набрання чинності Законом N 1058 на законодавчому рівні не було встановлено обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1, на відміну від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, наприклад, за списком N 2.

Відтак, абзац 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 стосується лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується неіснувавшого порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 1.

Отже, оскільки абзац 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 не стосується правовідносин щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 1, то положення абзацу 3 п. 6.1 Інструкції не можуть йому суперечити.

При цьому, є помилковим твердження позивача про те, що оскільки до 2004 р. обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, адже відсутність порядку не може розглядатися як його наявність, тим більше, що це буде прямо суперечити абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 2004 р.

З огляду на викладене, суд вважає абзац 3 п. 6.1 Інструкції таким, що відповідає Закону N 1058, а доводи позивача про невідповідність оскаржуваного абзацу положенням абзаців 3, 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 необґрунтованими.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що абзац 3 п. 6.1 Інструкції не відповідає ст. ст. 22, 64 та ч. 1 ст. 58 Конституції України як Основного Закону України, позаяк таких невідповідностей судом не встановлено, а норми Закону N 1058, на основі яких розроблене дане положення Інструкції, неконституційними не визнавалися.

Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо невірного застосування абзацу 3 п. 6.1 Інструкції адміністративними судами при розгляді справ за участю ПВП "Рембудмонтаж", оскільки правильність тлумачення і правозастосування тієї чи іншої норми права не свідчить про її законність (незаконність). Крім того, вважаючи невірним застосування адміністративними судами норми матеріального права, позивач вправі оскаржити дані рішення до судів вищих інстанцій в порядку, встановленому процесуальним законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 11, 14, 24, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 138, 158 - 163, 171 КАС, суд постановив:

Відмовити Приватному виробничому підприємству "Рембудмонтаж" у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому ст. ст. 185 - 187 КАС. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії її повного тексту.

 

Головуючий, суддя

Д. А. Костенко

Судді:

В. А. Донець

 

Л. О. Маруліна

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали