ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.08.2011 р.

N К/9991/13759/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Малиніна В. В., Мойсюка М. І., Мороз Л. Л., Ситникова О. Ф., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними окремих положень постанов, встановила:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними окремих положень постанов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670), позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач звернулась з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття заходів стосовно забезпечення виконання законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та не приведення у відповідність із цими законами п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 57, та п. 12 змін, що вносяться до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, від 24 лютого 2003 року N 250, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 57. Також - визнати незаконним пункт 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 N 1751, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 57 в останній редакції в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку у розмірі, меншому за прожитковий мінімум та вимоги щодо надання довідки про склад сім'ї та заповненої на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї декларації про доходи та майновий стан; - визнати незаконним пункт 12 змін, що вносяться до порядків, затверджених постановам у Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 та від 24 лютого 2003 року N 250, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 57.

Одночасно позивач просила поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2007 року позивач народила сина та з 2 березня 2009 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримуючи з цього часу допомогу по догляду за дитиною. З того часу, коли позивач стала суб'єктом правовідносин, врегульованих зазначеними законодавчими актами, у неї виникло право на звернення до суду, до дня звернення до суду з адміністративним позовом сплинув 1 рік 3 місяці, а тому доводи касаційної скарги, про порушення права позивача з 29.04.2010, не приймається колегією суддів до уваги.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом не вбачається та строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом починається 2 березня 2009 року, оскільки з цієї дати позивач знала або повинна була знати про бездіяльність, на її думку, Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм права, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року (Ухвала N 2а-8507/10/2670) залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали