ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

24.11.2011 р.

N 2а-13068/11/2670

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий - суддя Огурцов О. П., судді - Блажівська Н. Є., Кузьменко В. А., при секретарі судового засідання - Манічевій В. В., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови N 466 від 13.04.2011 (за участю позивача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1), представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність N 9.1-22/334 від 21.06.2011).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови N 466 від 13.04.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржувану постанову, предметом регулювання якої є не лише роботи з нового будівництва, а й роботи з реконструкції, реставрації, капітального ремонту вже побудованих об'єктів (в тому числі, приміщень у багатоквартирному житловому будинку), і ставлячи можливість розпочинати будівельні роботи (в тому числі реконструкцію, капітальний ремонт об'єкта будівництва) в залежність від наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, кадастрового номеру і розміру земельної ділянки для всіх без виключення об'єктів, на яких будуть здійснюватись будівельні роботи, відповідач не врахував сутність і правову природу таких об'єктів цивільно-правових односин як квартира або нежитлове приміщення, що входить до складу багатоквартирного житлового будинку, з огляду на що, постанова N 466 від 13.04.2011 не відповідає вимогам статті 113 Конституції України, статей 42, 79, 1021 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", оскільки земельна ділянка, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок, є неподільною на частки між власниками квартир і нежитлових приміщень будинку та окремо визначений власник квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку не може виступати власником (користувачем/орендарем) цілісної земельної ділянки під багатоквартирним будинком. Також позивач посилається на те, що вимога постанови N 466 від 13.04.2011 щодо зазначення у декларації про початок виконання будівельних робіт кадастрового номера земельної ділянки, без врахування особи суб'єкта будівництва, визначена без врахування положень статей 6, 8, 19, 41, 113, 117 Конституції України, статей 319, 321, 322, 383, 385, 413 Цивільного кодексу України, статей 42, 79, 92, 93, 94, 1021 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 4, 26 Закону України "Про землеустрій", статтям 3, 6 Закону України "Про оренду землі" та Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", оскільки об'єктивна неможливість отримати кадастровий номер земельної ділянки, яка входить до складу цілісного майнового комплексу "багатоквартирний житловий будинок", та документ, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, унеможливлює заповнення суб'єктом будівництва всіх пунктів декларації про початок будівельних робіт з наступною реєстрацією декларації у відповідному органі, а відтак - унеможливлює право власника здійснити будівельні роботи на об'єкті, що перебуває у власності.

Своє право на звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України N 466 від 13.04.2011 позивач обґрунтовує тим, що з метою здійснення реконструкції частини нежитлового приміщення господарського призначення розташованого в багатоквартирному житловому будинку, вона подала декларацію про початок виконання будівельних робіт, у прийнятті якої листом N ЗГ09311014700 від 08.07.2011 було відмовлено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України N 466 від 13.04.2011, у зв'язку з оформленням декларації з порушенням встановлених вимог, а саме, в пункті 14 не було вказано документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку та не вказано кадастровий номер.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24.11.2011.

У судовому засіданні 24.11.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У судовому засіданні 24.11.2011 позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2011 заперечив проти адміністративного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що вимоги щодо наявності права на земельну ділянку у замовника, який планує виконувати підготовчі чи будівельні роботи встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), зокрема статтями 35 (Закон N 3038-VI), 36 (Закон N 3038-VI), 37 (Закон N 3038-VI), а тому постанова N 466 від 13.04.2011 відповідає зазначеному закону, тобто акту вищої юридичної сили, що підтверджує її законність. Також представник відповідача зазначив про те, що оскаржувана постанова була прийнята в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України, її проект погоджено без зауважень Міністром фінансів України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України, першим заступником Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, Урядовим уповноваженим з питань дерегуляції господарської діяльності та з врахуванням зауважень Міністра надзвичайних ситуацій України та відповідно до правового висновку Міністра юстиції проект постанови відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила:

13.04.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання підготовчих і будівельних робіт" N 466, якою затверджено: Порядок виконання підготовчих робіт,Порядок виконання будівельних робіт, перелік об'єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

ОСОБА_1 з метою здійснення реконструкції частини нежитлового приміщення господарського призначення розташованого в багатоквартирному житловому будинку за адресою: Закарпатська обл., м. Пологи, вул. Максима Горького, буд. 16, подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у запорізькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Листом "Про повернення на доопрацювання декларації про початок виконання будівельних робіт" N ЗГ09311014700 від 08.07.2011 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що декларація про початок виконання будівельних робіт оформлена, з порушенням установлених вимог, а саме, в пункті 14 (інформація про земельну ділянку) не вказано документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку та кадастровий номер, а відповідно до пункту 11 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 N 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причини повернення, з огляду на що декларація повертається на доопрацювання.

ОСОБА_1 вважаючи, що постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання підготовчих і будівельних робіт" N 466 від 13.04.2011, ставлячи можливість розпочати будівельні роботи (в тому числі реконструкцію, капітальний ремонт об'єкта будівництва) в залежність від наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, кадастрового номеру і розміру земельної ділянки для всіх без виключення об'єктів, на яких будуть здійснюватись будівельні роботи, не відповідає вимогам статей Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі" та Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. житлові будинки. Основні положення", звернулась до адміністративного суду з позовом визнання незаконною та скасування зазначеної постанови.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) цей Закон (Закон N 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) є спеціалізованим законом у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону (Закон N 3038-VI) об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів. Об'єктами містобудування на місцевому рівні є комплекси об'єктів будівництва, об'єднаних спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою в межах населеного пункту, його функціональної зони (сельбищної, промислової, центру, курортної, рекреаційної тощо), планувального, житлового району, мікрорайону (кварталу), приміської зони. Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси.

Частинами четвертою (Закон N 3038-VI) та п'ятою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону (Закон N 3038-VI), її експертизи, затвердження проектної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 34 зазначеного Закону (Закон N 3038-VI) замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною першою статті 36 зазначеного Закону (Закон N 3038-VI) встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною третьою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що форма декларації про початок виконання будівельних робіт, Порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що проектування та будівництво об'єктів, до яких відносяться будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок, зокрема, за умови реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності, форма якої, Порядок її подання та реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, безпосередньо Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що проектування та будівництво може здійснюватись власниками або землекористувачами земельних ділянок, тобто визначено умовою для здійснення проектування та будівництва, є наявність у особи документа, який би підтверджував право власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою.

Підставою для визнання постанови N 466 від 13.04.2011 такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та для її скасування позивачем зазначено встановлення пунктом 2 Порядку виконання будівельних робіт, який затверджений зазначеною постановою, того, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та наявність в декларації про початок виконання будівельних робіт, яка є додатком N 2 зазначеного Порядку, пункту 14, в якому має міститися інформація щодо земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт будівництва.

З огляду на викладене, обставина, на яку посилається позивач як на підставу невідповідності оскаржуваної постанови нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а саме, встановлення умовою для здійснення проектування та будівництва наявність у особи документа, який би підтверджував право власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою, встановлена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), на виконання якого, як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови N 466 від 13.04.2011, і була прийнята оскаржувана постанова.

Таким чином, в частині, встановлення умовою для виконання будівельних робіт, отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, постанова N 466 від 13.04.2011 відповідає нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI).

Відповідно до пункту 2 розділу V "Прикінцевих положень" Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом (Закон N 3038-VI), діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином всі закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), діють тільки у часті, що не суперечить зазначеному Закону.

З огляду на викладене, є необґрунтованими посилання позивача на те, що оскаржувана постанова суперечить нормам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі" та Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. житлові будинки. Основні положення" в частині щодо встановлення умовою для виконання будівельних робіт, отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, оскільки в зазначеній частині вона відповідає нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), який є спеціальним у сфері містобудівної діяльності, та по відношенню до якого інші нормативно-правові акти діють тільки в частині, що йому не суперечать.

Посилання позивача на невідповідність оскаржуваної постанови нормам статей 6, 8, 19, 41, 113, 117 Конституції України є необґрунтованими з огляду на те, що з аналізу змісту зазначених статей вбачається, що вони жодним чином не врегульовуються порядок виконання будівельних робіт та не містять положень, якими б суперечила вимога щодо отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою для проведення будівельних робіт.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи той факт, що положення оскаржуваної постанови, які, на думку позивача, суперечить актам вищої юридичної сили, а саме, встановлення умовою для виконання будівельних робіт, отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, були встановлені в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), на виконання вимог якого приймалась оскаржувана постанова, та який є спеціальним законом у сфері містобудування, а також враховуючи те, що зазначена вимога жодним чином не суперечить нормам Конституції України, то колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова N 466 від 13.04.2011 відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України N 40-17-3019 від 29.09.2011 "Щодо заповнення декларації про початок виконання будівельних робіт при реконструкції або капітального ремонту квартир (приміщень) в багатоповерховому будинку /з питань права власності або користування земельною ділянкою/" (Лист N 40-17-3019) Державна архітектурно-будівельна інспекція України вважає, що при заповненні декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт з реконструкції або капітального ремонту об'єктів державної і комунальної власності та приміщень в багатоповерховому будинку без зміни геометричних розмірів таких об'єктів розділ стосовно інформації щодо земельної ділянки та документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, не заповнюється.

Також зазначеним листом (Лист N 40-17-3019) встановлено те, що питання перепланування не віднесено до компетенції Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Таким чином, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізький області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, то зазначений лист є для неї обов'язковим, а тому, оскільки позивачем планувалось здійснення реконструкції приміщення в багатоповерховому будинку без зміни його геометричних розмірів, то нею було необґрунтовано повернуто позивачу листом "Про повернення на доопрацювання декларації про початок виконання будівельних робіт" N ЗГ09311014700 від 08.07.2011 декларацію про початок виконання будівельних робіт з посиланням на те, що в ній не було вказано документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку та не вказано кадастровий номер.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Кабінету міністрів України "Деякі питання підготовчих і будівельних робіт" N 466 від 13.04.2011 відповідає актам вищої юридичної сили, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючисьстаттями 24, 65, 69 - 71, 74, 158 - 163, 172, 177 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови N 466 від 13.04.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 01.12.2011.

 

Головуючий, суддя

О. П. Огурцов

Судді:

Н. Є. Блажівська

 

В. А. Кузьменко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали