ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.01.2012 р.

N К/9991/68707/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Леонтович К. Г., суддів - Бим М. Є., Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., секретаря - Нагорного М. В. (за участю представників: ОСОБА_1, Національної комісії регулювання електроенергетики України - Вороніної О. В., ЖБК "Суднобудівник-18" - Мельниченко Н. П., ЖБК "Буревісник-3" - Романа В. Г., ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ЖБК "Молодіжний" - Тлустенко А. Г., ЖБК "Кристал-16" - Гузи М. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі N 2а-1140/11/2670 (Ухвала N 2а-1140/11/2670) за позовом ОСОБА_5 до Національної комісії регулювання електроенергетики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Молодіжний", ЖБК "Авіатор-20", ЖБК "Ремонтник-3, ЖБК "Кристал-16", ЖБК "Октава-2", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, про визнання постанови незаконною та нечинною з моменту прийняття, встановила:

У січні 2011 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови N 8 від 13.01.2011 р. "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті постанови, яка відноситься до регуляторного акта, не були виконані вимоги, передбачені для прийняття регуляторних актів визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме, проект спірної постанови не оприлюднювався, аналіз регуляторного впливу не готувався, що є підставою для визнання її нечинною з моменту прийняття, а також оскаржуваною постановою при встановленні тарифів встановлені штучні обмеження рівності споживачів.

Під час розгляду справи до участі у справі приєдналися треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року (Ухвала N 2а-1140/11/2670), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: ОСОБА_5 скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, ОСОБА_1 - скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

До касаційної скарги ОСОБА_5 приєдналися треті особи: ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Молодіжний", ЖБК "Октава-2", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор".

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 Національна комісія регулювання електроенергетики України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнята постанова N 8 від 13 січня 2011 року "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам".

Вказаною постановою затверджені тарифи на електроенергію, що відпускається населенню в залежності від обсягів споживання.

Спірною постановою внесені зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 березня 1999 року N 309.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послалися на ті обставини, що оскаржувана постанова відповідача не є регуляторним актом, прийнята в межах повноважень та є обґрунтованою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставини справи між сторонами виник спір щодо законності постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України N 8 від 13.01.2011 р. "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам". При цьому позивач посилається на віднесення вказаної постанови до регуляторного акта та порушення процедури його прийняття, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 року, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України відповідач відноситься до незалежного позавідомчого постійно діючого державного органу та відповідно ст. 1 вище наведеного Закону відноситься до регуляторного органу.

Спірна постанова визначає правове регулювання господарських відносин, яка застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, регулює господарську діяльність у сфері встановлення тарифів на електроенергію, яка відпускається для населення і населених пунктів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми та зміст оскаржуваної постанови колегія суддів вважає, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України N 8 від 13.01.2011 р. відноситься до регуляторного акта, тому при прийнятті вказаної постанови встановлюється особлива процедура її підготовки, прийняття та оприлюднення відповідно Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанції прийшли до невірних висновків, що спірна постанова відповідача не відноситься до регуляторного акта.

Разом з тим, при розгляді позову суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили, чи дотримана процедура прийняття оскаржуваної постанови, передбаченої при прийнятті регуляторних актів, а також судами не розглянута позовна вимога, що оскаржуваною постановою при встановленні тарифів встановлені штучні обмеження рівності споживачів та чи впливає це на законність постанови.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст. ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Суди першої і апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої чи апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційних скарг спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, при цьому касаційна скарга ОСОБА_5, підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року (Ухвала N 2а-1140/11/2670) скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали