ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

14.06.2011 р.

N 10/48

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого, судді - Винокурова К. С., суддів: Маруліної Л. О., Добрянської Я. І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до: 1) Державної податкової адміністрації України, 2) Міністерства внутрішніх справ України, 3) Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання нечинним та скасування наказу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування спільного наказу ДПА України і МВС України N 602/1226 від 19.10.2004 р. "Про затвердження порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів" та визнання неправомірними дії Міністерства юстиції України в частині здійснення державної реєстрації спільного наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2009 р. прийнято до провадження адміністративну справу N 10/48 та призначено попереднє судове засідання.

В попередньому судовому засіданні ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2009 року було зупинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 с. 156 Кодексу адміністративного судочинства України. До моменту прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Генеральною прокуратурою України у відповідь на звернення Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, з огляду на те, що рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду такого звернення може істотно вплинути на вирішення справи по суті.

06.01.2011 року поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що оскаржуваний Наказ порушує права громадян, які за релігійними або іншими переконаннями відмовляються від ідентифікаційного номера, на невнесення щодо них інформації до електронної бази Державного реєстру фізичних осіб.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, просять відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що оскаржуваний Наказ видано в межах компетенції Державної податкової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ та відповідає чинному законодавству, не порушує і не обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України N 602/1226 від 19.10.2004 р. "Про затвердження порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", оскільки останній обмежує права позивачів як громадян, які відповідно до чинного законодавства відмовились від ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, оскільки останній обмежує права позивачів як громадян, які відповідно до чинного закону відмовились від ідентифікаційного номеру, яке полягає у тому що: оскаржуваний Наказ не передбачає вилучення інформації про позивачів із державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та не забезпечує проведення обліку позивачів за раніше встановленою формою обліку платників податків та інших обов'язкових платежів по прізвищу, імені та по батькові.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів" для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Механізм реалізації вказаної норми Закону та уповноважений на це орган визначено Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за N 1345/9944.

Відповідно до пп. 1.4 та 1.5 Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі відсутності у неї ідентифікаційного номера, а також особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі наявності у неї ідентифікаційного номера, повідомляє у формі заяви податковий орган за місцем своєї реєстрації.

Пунктом 2 Порядку визначений перелік документів, що подає фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, до органу державної податкової служби. Згідно з п. 3.4 орган державної податкової служби у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає заявнику довідку, форма якої наведена у додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови.

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою N В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку наступного змісту "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера".

Інформація, зазначена в заяві, використовується податковими органами для формування відносно особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, відповідної особової справи. Після її формування, дані про таку особу виключаються з Державного реєстру, без порушення повноти обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, а облік особи здійснюється в альтернативній формі - за серією та номером паспорта.

Таким чином, даний Порядок розроблений згідно з Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів" та з метою його виконання для усунення прогалин в регулюванні спірного питання, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що Порядок не суперечить цьому Закону та відповідає Конституції України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Під час розгляду справи з'ясовано, що наказом ДПА України, МВС України N 955/628 від 17.12.2010 р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. N 1389/18684, визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 р. N 602/1226 "Про затвердження порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.10.2004 р. N 1345/12801.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуваний наказ скасований, на даний час ним не регулюється порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, у зв'язку з чим відсутнє порушення прав позивачів та охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, адміністративний суд постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

К. С. Винокуров

Суддя

Я. І. Добрянська

Суддя

Л. О. Маруліна

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали