КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.04.2010 р.

Справа N 22-а-4094/09

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2011 року) (Ухвала N К-18758/10, К-20046/10)

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шостака О. О., суддів - Ізмайлової Т. Л., Костюк Л. О., при секретарі - Горяіновій Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Національного художнього музею України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2008 року по справі за позовом Національного художнього музею України до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста" про визнання незаконним та скасування рішення, встановила:

Національний художній музей України звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста", про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року N 178/839 "Про незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва".

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 01.07.99 року N 340/441 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Києва об'єкта незавершеного будівництва, а саме: будинку виставкового павільйону, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.99 року N 1249-р незавершений реконструкцією Республіканський виставковий павільйон по вул. Інститутській, 3 в м. Києві передано з державної власності у власність територіальної громади м. Києва.

Актом приймання-передачі від 30.12.99 року, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2000 року N 106, вказану будівлю було передано у комунальну власність територіальної громади м. Києва

Рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року N 412/1388 незавершену будівництвом будівлю на вул. Інститутській, 3 в м. Києві передано до сфери управління Міністерства культури і мистецтв України. Факт передачі будівлі підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 28.09.2001 року.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2003 року N 574/734 визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 05.07.2001 року N 412/1388 "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і мистецтв України незавершеної будівництвом будівлі на вул. Інститутській, 3 в м. Києві" та закріплено незавершену будівництвом будівлю на вул. Інститутській, 3 в м. Києві на праві господарського відання за комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт".

Згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року N 28/85 незавершену будівництвом будівлю на вул. Інститутській, 3 в м. Києві внесено до переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за кошти інвесторів.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 року N 1858 переможцем конкурсу на залучення інвестора до реконструкції незавершеної будівництвом будівлі на вул. Інститутській, 3 в м. Києві визнано ТОВ "Історія міста". На виконання цього розпорядження Головним управлінням комунальної власності м. Києва було укладено з ТОВ "Історія міста" інвестиційний договір від 16.01.2007 року N 26.

Рішенням Київської міської ради від 22.02.2007 р. N 178/839 "Про незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва" незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва передано ТОВ "Історія міста", Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено оформити свідоцтво про право власності на вказану будівлю ТОВ "Історія міста", після чого ТОВ "Історія міста"дозволено знести незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 та збудувати приміщення для Музею історії міста Києва в комплексі з бізнес-центром і підземним паркінгом.

Не погоджуючись з прийняти КМР рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

На думку позивача, при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що передача незавершеної будівництвом будівлі на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва з державної у комунальну власність здійснена у встановленому законом порядку, проте апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками Шевченківського районного суду м. Києва з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ними органами, іншими суб'єктами, визначеним цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об'єктом управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (державні підприємства), установами та організаціями (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Згідно з ст. 5 та ч. 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів права комунальної власності здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських, районних у містах рад. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Указом Президента України N 5/98 від 08.01.98 року "Про реконструкцію Національного художнього музею України" визначено завдання щодо проведення у 1998 - 2005 роках реконструкції та розширення Національного художнього музею України, а Указом Президента України N 294/2002 від 25.03.2002 року передбачені додаткові заходи щодо забезпечення його діяльності, у тому числі передача музею додаткових будівель для збереження та експонування художніх цінностей. Було вирішено передати для цього незавершену реконструкцією будівлю по вул. Інститутській, 3 в м. Києві.

Як вбачається з проекту розпорядження КМ України "Про передачу незавершеної реконструкцією будівлі у м. Києві по вул. Інститутській, 3 та скасування розпорядження КМДА N 1241 від 20.09.2007 року", рішенням КМР N 412/1388 від 05.07.2001 року та розпорядженням КМДА від 10.09.2001 року N 1877 було здійснено передачу об'єкта до сфери управління Мінкультури відповідно до акту приймання-передачі від 28.09.2001 року та закріплено за Національним художнім музеєм України, а згодом за створеним Мінкультури державним підприємством "Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України".

Проте, Київська міська рада своїм рішенням N 574/734 від 26.06.2003 року без погодженням з Міністерством відмінила рішення N 412/1388 від 05.07.2001 року щодо передачі до сфери управління МКТ незавершеної реконструкцією будівлі по вул. Інститутській, 3.

Натомість, КМДА було прийнято розпорядження N 1241 від 20.09.2007 року "Про знесення незавершеної будівництвом будівлі по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі". У розпорядженні є посилання на свідоцтво про право власності N 807-В від 03.07.2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку N 02-8-00142 від 06.07.2007 року, проте відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради N 276/937 від 15.03.2007 року ТОВ "Історія міста" земельна ділянка загальною площею 1,23 га на вул. Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва передана у короткострокову оренду на 5 років для реконструкції, будівництва та обслуговування Музею історії м. Києва у складі адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами.

При розгляді справи судом першої інстанції не було досліджено даних обставин.

Стосовно посилання суду першої інстанції на ті обставини, що позивачем пропущений строк звернення до суду, то апеляційна інстанція знаходить за необхідним зазначити наступне:

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом"означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За частиною 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що з моменту винесення відповідачем оскаржуваного рішення між сторонами відбувався процес досудового врегулювання спору, зокрема проводилися зустрічі представників сторін, відбувалося листування.

Крім того, в зазначений період був прийнятий Указ Президента України N 157/2008 від 25.02.2008 року "Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва", КМ України прийнято проект розпорядження "Про передачу незавершеної реконструкцією будівлі у м. Києві по вул. Інститутській, 3 в м. Києві", Міністерством Юстиції України підготовлено та направлено відповідні листи до КМ України та Міністерства культури і туризму України.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що позивачем здійснювалися заходи щодо можливості врегулювання спору до звернення до суду.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 ч. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 202 КАС України у випадку неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, встановлення невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове.

За таких обставин апеляційна скарга Національного художнього музею України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2008 року по справі за позовом Національного художнього музею України до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста", про визнання незаконним та скасування рішення -підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія постановила:

Апеляційну скаргу Національного художнього музею України - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2008 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Національного художнього музею України до Київської міської ради; 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста"про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року N 178/839 "Про незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали