ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 грудня 2007 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Сеніна Ю. Л., суддів - Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, перерахунок допомоги по безробіттю та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2004 року його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, також у грудні 2004 року він був зареєстрований у відповідача як такий, що шукає роботу, йому присвоєний статус безробітного та визначено розмір допомоги по безробіттю, проте така допомога призначена у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про зайнятість населення"; такими неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Позивач просив визнати дії посадових осіб Луганського міського центру зайнятості неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру його допомоги по безробіттю, стягнути невиплачену допомогу - 1290 грн. 75 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 26 липня 2006 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 1290 грн. 75 коп. допомоги по безробіттю та 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції змінено і суму, що підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, зменшено до 300 грн.; в решті рішення залишене без змін.

У касаційній скарзі Луганський міський центр зайнятості просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 пункту 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 18 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_1, як особи, що отримувала допомогу по безробіттю, спрямовані безпосередньо на захист його прав та пред'явлені до Луганського міського центру зайнятості, як суб'єкта владних повноважень, щодо оскарження дій останнього.

Враховуючи наведене, зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд при вирішенні справи та апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на зазначене уваги не звернули та розглянули справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 338 ЦПК України, із передачею справи до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Луганського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 липня 2006 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2007 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Ю. Л. Сенін

Судді:

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали