ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА-1 до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії, встановив:

У листопаді 2008 року ОСОБА-1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії управління ПФУ щодо призначення та виплати їй передбачених статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) державної та додаткової пенсій у розмірах, які не відповідають вимогам статей 50, 54 цього Закону, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру зазначених пенсій та виплатити їх недоотримані суми.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 3 березня 2009 року, позов задовольнив: зобов'язав управління ПФУ здійснити дії з перерахунку та виплати ОСОБІ-1 як особі, віднесеній до категорії 1, та інваліду II групи відповідно до статей 50, 54 Закону N 796-XII додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком із 7 жовтня 2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2009 року резолютивну частину постанови суду першої інстанції змінив та виклав у такій редакції: "Зобов'язати управління ПФУ здійснити дії по перерахунку та виплаті ОСОБІ-1, відповідно до статей 50, 54 Закону N 796-XII, як особі, віднесеній до 1 категорії та інваліда II групи додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 7 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахування раніше здійснених виплат".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2011 року рішення апеляційного суду залишив без змін та погодився із висновками останнього про те, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка за правилами частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, а не у розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України, на які послався відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку.

Визначаючи період, за який управління ПФУ повинно перерахувати позивачу розмір пенсії, апеляційний та касаційний суди виходили з того, що відповідач зобов'язаний проводити виплату пенсій у спосіб та в розмірах, які встановлені законодавством, чинним на момент здійснення таких виплат.

Відтак, оскільки Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, та оскільки положення Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону N 796-XII, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, то відповідач зобов'язаний перерахувати розмір призначених позивачу згідно із Законом N 796-XII пенсійних виплат за період із 7 жовтня 2008 року (день його звернення до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії) по 31 грудня 2008 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА-1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2011 року, справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року К-52364/09, у якій цей суд визнав безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про обмеження періоду, за який має бути проведено перерахунок передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII пенсійних виплат, закінченням бюджетного року, у якому такі виплати здійснювались у неповному розмірі. При цьому касаційний суд послався на те, що такий висновок суперечить правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку що вона не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.

Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, ОСОБА-1 послалася на неоднакове застосування касаційним судом статей 34, 45 Закону N 1058-IV, що визначають період, на який призначається пенсія по інвалідності, та строки, протягом яких здійснюється призначення (перерахунок) та виплата пенсії.

Однак касаційний суд, перевіряючи правильність рішень судів попередніх інстанцій як у справі, що розглядається, так і у справі, на яку посилається заявник, щодо визначення періоду часу в минулому, за який органи ПФУ зобов'язані перерахувати розмір пенсій, вищезгадані норми закону не застосовував та не висловлював правової позиції щодо можливості їх застосування до спірних відносин.

Наведене свідчить про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права. Отже, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

У задоволенні заяви ОСОБІ-1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали