ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

22.05.2018 р.

Справа N 820/2040/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/30940/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р. Ф., суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (суддя - Мороко А. С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді - Старостін В. В., Бегунц А. О., Резнікова С. С.) у справі N 820/2040/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромтехх" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, установив:

У травні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромтех" (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника податкового органу від 12 травня 2017 року N 4999/10/20-40-14-12-18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що на час звернення позивача до суду адміністративний арешт майна платника податків Товариства припинено відповідно до приписів пункту 94.10 статті 94, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про накладення адміністративного арешту минуло 96 годин, що свідчить про сплив строку адміністративного арешту майна, застосованого рішенням позивача у справі від 12 травня 2017 року.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права скаржник у справі просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов податкового органу задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що ним не було порушено жодним чином вимог діючого законодавства та здійснено правомірний вихід на позапланову виїзну перевірку, тому у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню проведення посадовими особами перевірки. Крім того скаржник зазначив, що звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) строку, однак провадження у справі за поданням податкового органу закрито у зв'язку з наявністю спору про право.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

04 травня 2017 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено наказ N 1868 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромтех".

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 05 травня 2017 року N 2825, N 2826 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.

Відповідач у справі 05 травня 2017 року не допустив фахівців податкового органу до проведення перевірки, про що складено акт N 789/20-40-14-13-11.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України, заступником начальника податкового органу винесено рішення N 4999/10/20-40-14-12-19 від 12 травня 2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

12 травня 2017 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшло подання податкового органу до Товариства про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення заступника начальника податкового органу від 12 травня 2017 року N 4999/10/20-40-14-12-18.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року закрито провадження в адміністративній справі за поданням позивача у справі про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі наявності між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.

У зв'язку із вищевикладеним, скаржник у справі звернувся з тими самими вимогами до суду в загальному порядку 19 травня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина третя статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник у справі звернувся до суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства 19 травня 2017 року, тобто з пропуском визначеного частиною третьою статті 1833 Кодексу адміністративного суду України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строку.

При цьому, станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 12 травня 2017 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову скаржника у справі про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 356 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі N 820/2040/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

Р. Ф. Ханова

 

І. А. Гончарова

 

І. Я. Олендер




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали