ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.11.2011 р.

N К-32832/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді-доповідача - Бим М. Є., суддів: Гордійчук М. П., Конюшка К. В., Сіроша М. В., Харченка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі N 2а-5068/09/2670 (Ухвала N 2а-5068/09/2670) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газета" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи - Міністерство юстиції України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, про визнання незаконним та скасування рішення, встановила:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Газета" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати таким, що не відповідає акту вищої юридичної сини - Цивільному кодексу України та визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 червня 2004 року N 279, яке діє у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2007 року N 2380, в частині абзацу 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого вказаними рішеннями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року (Ухвала N 2а-5068/09/2670), позов задоволено частково: визнано незаконним та нечинним рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 червня 2004 року N 279, яке діє у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2007 року N 2380, в частині абзацу 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами; зобов'язано відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Газета" витрати зі сплати судового збору за рахунок державного бюджету в розмірі 1,70 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлено форми державного регулювання ринку цінних паперів; завдання (стаття 7 Закону) і повноваження (стаття 8 Закону) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Як вбачається зі змісту зазначених статей Закону про державне регулювання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надано право встановлювати спеціальний порядок обрахунку строків з приводу визначення своєчасності подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності.

За таких умов встановлений у абзаці 2 пункту 7 Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами (N 279 від 08.06.2004; далі - Положення) порядок обрахунку строків встановлений не у відповідності до повноважень норм Закону про державне регулювання та Конституції України.

Як вбачається з положень абзацу 2 пункту 7 Положення останній встановлює не рівні умови для подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності особливо тих, що знаходяться поза межами місцезнаходження відповідача, що обмежує таких суб'єктів господарювання у часі підготовки і подання інформації порівняно з тими учасниками, які розміщені у місті Києві.

Зазначене не відповідає положенням частини 2 статті 5, ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, у відповідності до положень якого конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом; загальними принципами господарювання в Україні є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Окрім того, у відповідності до положень Закону України "Про поштовий зв'язок" цей Закон визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг.

У відповідності до абзацу 1 статті 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Закону України "Про поштовий зв'язок" встановлено, що у сфері надання послуг поштового зв'язку застосовується єдиний обліково-звітний час, що діє в Україні.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядок обрахунку строків виконання зобов'язань з приводу подання звітності, визначений оскаржуваним рішенням, не відповідає вимогам зазначених вище законів та встановленим у державі загальним правилам поштового обігу.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року (Ухвала N 2а-5068/09/2670) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали