ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.06.2011 р.

Справа N 5/28

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Саранюка В. І. (доповідач у справі), суддів - Кочерової Н. О., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі N 5/28 господарського суду Рівненської області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про поділ будинку побуту, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності (за участю представників: від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, від відповідача - Ротар Б. М., Бакун А. Ю., від третьої особи - не з'явився), встановив:

У січні 2006 р. фізична особа - підприємець Яцук Тетяна Йосипівна звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2007 р. (суддя Грязнов В. В.) позов було задоволено.

Виділено в натурі суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 47/100 ідеальних часток з спільної часткової власності на будівлю по АДРЕСА_1, що є у спільній власності з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь", а саме: приміщення (I-II) повністю, приміщення (I-38 - I-41 та II-42 - II-46) повністю, частини приміщення (II-47) площею 68,7 м. кв., частини приміщення (I-66 площею 67,1 м. кв., приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною площею 621,7 м. кв.

Встановлено, що 47/100 часток будівлі, розташованої у АДРЕСА_1, а саме: приміщення (I - II) повністю, приміщення (I-38 - I-41 та II-42 - II-46) повністю, частини приміщення (II-47) площею 68,7 м. кв., частини приміщення (I-66) площею 67,1 м. кв., приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною площею 621,7 м. кв. після виділу з спільною часткової власності в натурі становлять окремий об'єкт нерухомого майна та вважається одним цілим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 р. зазначене рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2008 р. рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2007 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 р. у даній справі були скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

В процесі нового розгляду справи позивач змінила свої вимоги, просила здійснити поділ в натурі нерухомого майна - будівлі по АДРЕСА_1, що належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності. В подальшому уточнила заявлені вимоги і просила виділити в самостійний об'єкт нерухомості належну їй частку будівлі, визнати право власності на приміщення загальною площею 621, 7 м. кв. та припинити право спільної часткової власності на спірний об'єкт.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 р. (суддя Василишин А. Р.) вимогу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світязь" права приватної власності на приміщення будинку побуту загальною площею 694, 1 м. кв. залишено без розгляду, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Мельник Г. І., суддів Новосад Д. Ф., Михалюк О. В.), за наслідками розгляду апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 р. в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким виділено в натурі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 47/100 ідеальних часток із спільної часткової власності на будівлю по АДРЕСА_1, а саме: приміщення (I-11) повністю, приміщення (I-38 - I-41 та II-42 - II-46) повністю, частину приміщення (II-47) площею 68, 7 м. кв., частину приміщення (II-66) площею 67, 1 м. кв. та приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною 621, 7 м. кв.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 р. у справі N 5/28 залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме статей 22, 101 Господарського процесуального кодексу України, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що

25.12.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь" (продавець) та підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно яким продавець продав, а покупець купив 47/100 частин приміщення будинку побуту по вул. Конституції, 33 в селі Зоря Рівненського району Рівненської області, які складаються з приміщення (I-11) повністю, приміщення (I-38 - I-41 та II-42 - II-46) повністю, частини приміщення (II-47) площею 68, 7 м. кв., частини приміщення (II-66) площею 67,1 м. кв. та приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною площею 621,7 м. кв. Договір підписано уповноваженими представниками сторін та посвідчено нотаріально.

На підставі зазначеного договору придбані позивачем приміщення будинку побуту, що знаходиться по АДРЕСА_1, зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджуються реєстраційним посвідченням, виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 04.02.2002 року за реєстровим N 9-23.

Рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради N 107 від 19.02.2004 частині будівлі, що належить ОСОБА_1, присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

Решта 53/100 частин будинку побуту, що знаходиться по АДРЕСА_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь".

Згідно з п. 9 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний будь-які суттєві реконструкції (зміна форми даху, фасаду, несучих стін тощо) своєї частини приміщення будинку побуту узгоджувати з продавцем, а також зробити до своєї частини приміщення окреме підведення електроліній, водопроводу, каналізації, телефонного та радіозв'язку інших необхідних комунікацій.

З метою виконання вказаних зобов'язань ОСОБА_1 отримала дозвіл виконкому Зорянської сільської ради на реконструкцію придбаної частини приміщення будинку побуту та 08.12.2005 року звернулася до відповідача з письмовою пропозицією про надання останнім згоди на виділ в натурі належних їй 47/100 частин цього будинку, а 04.02.2006 року надіслала відповідачу проект договору про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Дані пропозиції відповідач залишив без відповіді, заперечень на них теж не висловив.

Разом з тим, у відповідь на письмовий запит позивача за вих. N 5 від 02.11.2005 року відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації надав висновок про можливість виділення в натурі 47/100 частки з нерухомого майна що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після чого підприємець ОСОБА_1 розпочала реконструкцію належної їй частини будинку побуту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, лише з моменту початку виконання позивачем робіт по реконструкції відповідач став заперечувати проти їх проведення і між сторонами розпочалися спори щодо користування належними їм частинами будинку побуту.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові мотивоване тим, що звернення позивача з вимогою про поділ майна є передчасним, оскільки не вирішено витання про виділ належної підприємцю ОСОБА_1 частки (ідеальної частки) у спірному майні - будівлі будинку побуту.

Апеляційний господарський суд із зазначеним висновком не погодився, задовольнивши вимогу позивача про виділ в натурі належної їй частки будинку побуту, застосувавши при цьому ст. ст. 358, 364 Цивільного кодексу України.

Статтею 364 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Разом з тим, Цивільним кодексом України також передбачено можливість поділу майна, що є у спільній частковій власності (стаття 367 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми (виділ частки та поділ майна) є самостійними правовими інститутами, що відрізняються підставами виникнення права та умовами і способом його реалізації.

Виходячи із обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що спір апеляційним господарським судом вирішено правильно.

Щодо посилань скаржника на те, що відносини сторін стосовно спільного майна врегульовані договором купівлі-продажу, слід зазначити, що набуття спільної часткової власності на майно не може виключати його трансформації в майбутньому, оскільки це прямо передбачено нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин ч. 1 статті 364 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Світязь" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі N 5/28 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

В. І. Саранюк

Судді:

Н. О. Кочерова

 

С. С. Самусенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали