ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 9 листопада 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Жайворонок Т. Є., Онопенка В. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири, зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період з 10 серпня 2003 року до 26 січня 2009 року він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Ураховуючи викладене, позивач вважав, що зазначена квартира є спільним майном подружжя, та просив визнати за ним і ОСОБА_7 право власності на спірну квартиру - по Ѕ частині за кожним.

У процесі розгляду справи ОСОБА_7 звернулась із зустрічним позовом, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі вона та ОСОБА_6 придбали за 19 тис. доларів США автомобіль марки "БМВ 730", який осатаній самостійно продав без її відома, залишивши кошти собі. Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину коштів, витрачених на придбання зазначеного транспортного засобу, та зобов'язати останнього повернути їй ці кошти.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено. Визнано в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 і на 1/3 частину зазначеної квартири за ОСОБА_7, а також право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2010 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2009 року в частині визначення часток сторін у праві власності на квартиру скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності за ОСОБА_6 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_7 право власності на 3/4 частин зазначеної квартири; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цимЗаконом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Установлено, що 12 жовтня 2002 року між акціонерним комерційним банком "Аркада" (далі - АКБ "Аркада") та ОСОБА_7 було укладено інвестиційний контракт про інвестування в житлове будівництво з метою отримання квартири АДРЕСА_2 (а. с. 95 - 97).

У жовтні 2002 року ОСОБА_7 внесла грошові кошти в рахунок інвестування об'єкта будівництва, а саме у розмірі 57997 грн. 94 коп. (12 жовтня 2002 року) та в розмірі 7157 грн. 55 коп. (16 жовтня 2002 року) (а. с. 105).

22 жовтня 2002 року між АКБ "Аркада" і ОСОБА_7 була укладена кредитна угода про інвестування в житлове будівництво, відповідно до умов якої банк надав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 96383 грн. 86 коп. для інвестування в житлове будівництво (а. с. 100 - 102), які остання того ж дня сплатила в рахунок інвестування об'єкта будівництва (а. с. 150).

15 травня 2003 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 157) та передала її в заставу АКБ "Аркада" (а. с. 154 - 156).

10 серпня 2003 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено шлюб (а. с. 60, 135).

На момент укладення шлюбу ОСОБА_7 було внесено в рахунок погашення кредиту 11548 грн. 56 коп. Таким чином остання внесла до укладення шлюбу кошти за квартиру АДРЕСА_2 у розмірі 76704 грн.

Після укладення шлюбу сторони продовжували сплачувати кредит до січня 2007 року (а. с. 98). При цьому 29 червня 2005 року ОСОБА_7 продала належне їй на праві власності нерухоме майно: торговельний павільйон-крамницю з кафетерієм та кіоск-крамницю роздрібної торгівлі, від продажу якого отримала грошові кошти в розмірі 41850 грн. (а. с. 85 - 86). 30 червня 2005 року було внесено в рахунок погашення кредиту 38379 грн. 68 коп. (а. с. 98).

5 червня 2007 року ОСОБА_7 за згодою ОСОБА_6 продала квартиру АДРЕСА_2 за 1049895 грн. (а. с. 16, 17).

Того самого дня між ОСОБА_7 і АКБ "Аркада" було укладено договір N 53988 про участь у Фонді фінансування будівництва - квартири АДРЕСА_1 - та сплачено кошти в розмірі 755370 грн.

Свідоцтво про право власності на зазначену квартиру ОСОБА_7 отримала 2 липня 2008 року на своє ім'я.

26 січня 2009 року шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 розірвано (а. с. 99).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_7, оскільки остання внесла особисті кошти, пропорційно до зазначеної частки, до реєстрації шлюбу, а решту коштів сторони внесли під час перебування у шлюбі за рахунок сімейного бюджету, тому 2/3 частини зазначеної квартири належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині визначення часток сторін у праві власності на квартиру та ухвалюючи в цій частині нове рішення, правомірно виходив із того, що ОСОБА_7 сплатила до шлюбу за рахунок своїх особистих коштів суму, яка становить Ѕ вартості квартири, у зв'язку із чим їй належить зазначена частина квартири на праві особистої приватної власності, а Ѕ частина квартири належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із недоведеності того, що автомобіль марки "БМВ 730" було придбано сторонами у власність, оскільки довіреність, якою ОСОБА_8 уповноважив сторін на керування та розпорядження зазначеним транспортним засобом, не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності, тому спірний автомобіль не може бути визнано спільним сумісним майном подружжя й не підлягає поділу.

Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Частиною першою статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України, ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2009 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду від 25 травня 2010 року, та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали