ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.09.2011 р.

N П/9991/293/11

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Черпака Ю. К. (доповідач), суддів - Зайцева М. П., Олексієнка М. М., Рецебуринського Ю. Й., Сороки М. О., секретаря - Синюшка М. Л. (за участю позивача - ОСОБА_6), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - на стороні відповідача - Вища рада юстиції, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним і скасування Указу Президента України, поновлення на посаді судді, встановив:

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 24 лютого 2010 року N 252/2010 "Про скасування Указу Президента України від 31 липня 2006 року N 660" та поновлення на посаді судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим з 24 лютого 2010 року (т. 1: а. с. 4 - 5).

Позовні вимоги обґрунтував порушенням Президентом України встановленої статтею 126 Конституції України, статтями 15 і 32 Закону України "Про статус суддів", Законом України "Про Вищу раду юстиції" процедури звільнення судді з посади, а саме: без зазначення підстав звільнення, за відсутності дисциплінарної справи, без розгляду Кваліфікаційною комісією Севастопольського апеляційного округу дисциплінарної справи і внесення до Вищої ради юстиції рекомендації для вирішення питання про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді, без розгляду Вищою радою юстиції питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді і внесення відповідного подання до Президента України.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано Указ Президента України від 24 лютого 2010 року N 252/2010 "Про скасування Указу Президента України від 31 липня 2006 року N 660"; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року апеляційну скаргу Президента України задоволено: постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, який розглядає її з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий розгляд справи, згідно з частиною 4 статті 128 КАС України, здійснюється за відсутності представників відповідача і третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та не вказали про причини неприбуття.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Указом Президента України від 31 липня 2006 року N 660/2006 ОСОБА_7 призначено на посаду судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років (т. 1: а. с. 8).

Указом Президента України від 24 лютого 2010 року N 252/2010 скасовано Указ Президента України від 31 липня 2006 року N 660 "Про призначення судді" (т. 1: а. с. 7).

Виданню цього Указу передувало звернення до Президента України Ющенка В. А. Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим і Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в 2006 році та звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 лютого 2010 року (т. 1: а. с. 131 - 134, т. 4: а. с. 167 - 175).

В них йшлося про причетність ОСОБА_6 до самогубства мешканки м. Алушти ОСОБА_9, що трапилось за місяць до призначення ОСОБА_6 на посаду судді. Зазначалось також про фактичне керівництво ОСОБА_6 приватним підприємством та його надмірні матеріальні статки. Ставилось питання про скасування Указу Президента України від 31 липня 2006 року N 660/2006 про призначення ОСОБА_6 на посаду судді Алуштинсього міського суду.

За дорученням Президента України від 21 вересня 2006 року Вищою радою юстиції проведено перевірку відомостей щодо правомірності перебування ОСОБА_6 на посаді судді. Перевіркою, зокрема, встановлено, що 14 березня 2006 року до Вищої ради юстиції з Державної судової адміністрації України надійшли матеріали стосовно ОСОБА_6 - кандидата на посаду судді Алуштинського міського суду. 17 травня Секретаріатом Президента України до Вищої ради юстиції скероване звернення ОСОБА_10, зі змісту якого вбачалось, що моральні та професійні якості ОСОБА_6 не дозволяють призначити його на посаду судді. Так, працюючи помічником прокурора в м. Алушті він побудував великий будинок, має кафе, пансіонат та звільнився з прокуратури через компрометуючі обставини. Перевіркою, проведеною Державною судовою адміністрацією України, вказані факти не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим кандидатура ОСОБА_6 була визнана такою, що відповідає встановленим законодавством вимогам при призначенні судді уперше, та внесено відповідне подання до Президента України. Щодо відомостей, викладених у зверненні Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, то зазначалось, що лише органи досудового слідства та суд можуть встановити винуватість особи у вчиненні злочину, а в поясненнях, наданих Вищій радій юстиції, суддя ОСОБА_6 вказав, що не є засновником спортивного клубу "Алустон-98", не займає в ньому ніяких посад, не має ніякого відношення до прийняття рішень посадовими особами клубу та не причетний до самогубства ОСОБА_9 За результатами перевірки членом Вищої ради юстиції зроблено висновок про відсутність підстав для ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Алуштинського міського суду. Ухвалою Вищої ради юстиції від 17 жовтня 2006 року затверджено результати перевірки та визнано відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 з посади судді (т. 4: а. с. 177 - 181).

Згідно з повідомленням Генеральної прокуратури України від 17 червня 2011 року N 06/1-10608-06 за фактом доведення до самогубства ОСОБА_9 прокуратурою м. Севастополя розслідувалась кримінальна справа, в межах якої 6 червня 2008 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 (т. 4: а. с. 183).

Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина 3 статті 106 Конституції України).

Повноваження Президента України закріплені у статті 106 Основного Закону України, яка не передбачає права Президента України скасовувати чи змінювати свої попередні укази (розпорядження), якщо відповідно до приписів цих актів виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішеннях від 13 травня 1997 року N 1-зп, від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Окрім того, в рішеннях Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 зазначалось про те, що законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.

В оспореному Указі не наведено підстав і мотивів скасування попереднього Указу про призначення судді.

Не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача про те, що оскаржуваним Указом скасовано акт про призначення особи з мотивів недотримання чинного законодавства при його прийнятті, зокрема, неврахування факту порушення кандидатом на посаду судді ОСОБА_6 вимог про декларування доходів та інформації, наведеної у зверненні на ім'я Президента України Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В ході судового розгляду справи суб'єкти владних повноважень не довели вказаних порушень, а щодо ОСОБА_6 нема обвинувального вироку суду по обставинах самогубства ОСОБА_9.

Оскаржуваний Указ Президента України фактично потягнув припинення повноважень судді ОСОБА_6.

Конституцією України запроваджено особливий порядок призначення/обрання професійних суддів на посади та звільнення їх з посад. Зокрема, Президентові України надано право здійснювати перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років (частина 1 статті 128 Конституції України) та звільняти його з цієї посади.

Частиною 5 статті 126 Конституції України передбачений вичерпний перелік підстав для звільнення судді із займаної посади, відповідно до якої суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Положення пункту 1 частини 1 статті 131 Конституції України конкретизовані устаттях 3, 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" і передбачають, що Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав.

Конституційний Суд України вважає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 131 Конституції України тільки Вища рада юстиції має виключне конституційне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади (пункт 8 Рішення Конституційного суду України від 21 травня 2002 року N 9-рп/2002 (справа про Закон України "Про Вищу раду юстиції")).

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" подання про звільнення судді за загальними обставинами може бути внесене Вищою радою юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою.

Аналогічно, згідно з частиною 1 статті 32 цього Закону, розгляд питань про звільнення судді за особливих обставин з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини 5 статті 126 Конституції України, можливий після надання кваліфікаційною комісією суддів відповідного висновку або за власною ініціативою Вищої ради юстиції.

Отже, Конституція України не передбачає повноваження Президента України самостійно ініціювати процедуру звільнення судді з посади та визначати підставу звільнення.

За повідомленням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Севастопольського апеляційного округу від 22 березня 2010 року N ККС скарги, заяви, звернення (подання) щодо ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Алуштинського міського суду АР Крим ОСОБА_6 до кваліфікаційної комісії суддів не надходили; до Вищої ради юстиції документи за результатами розгляду не направлялись (т. 1: а. с. 52, 71).

В письмових поясненнях Вища рада юстиції зазначила, що ні кваліфікаційна комісія суддів, ні члени Вищої ради юстиції з пропозицією про звільнення позивача з посади судді Алуштинського міського суду за загальними або особливими обставинами не звертались, питання про звільнення позивача не розглядалось і відповідного подання до Президента не вносилось. Вищою радою юстиції також повідомлено, що за весь період роботи ОСОБА_6 на посаді судді до неї не надходили ні скарги судді на рішення кваліфікаційної комісії суддів, ні матеріали дисциплінарного провадження стосовно нього (т. 1: а. с. 29 - 32, 46 - 49).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Указ від 24 лютого 2010 року N 252/2010 виданий Президентом України без дотримання встановленої названим Законом процедури звільнення судді з посади.

З урахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, встановлених статтею 1711 КАС України, до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції за наслідками розгляду справи належить визнання акта Президента України незаконним повністю або в окремій його частині; визнання дії чи бездіяльність Президента України протиправними, зобов'язання Президента України вчинити певні дії.

Оскільки поняття "протиправність" і "незаконність" є близькими за своїм значенням, то на виконання зазначених положень процесуального закону суд визнає оскаржуваний Указ Президента України незаконним.

Суддя при здійсненні професійної діяльності, що становить суть публічної служби, не перебуває з Президентом України в трудових чи інших договірних правовідносинах. Питання про фактичне виконання суддею своїх функціональних обов'язків в конкретному суді вирішуються не Президентом України, а іншими органами державної влади, які в силу положень статті 1711 КАС України не можуть бути відповідачами в даній справі.

У зв'язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги до Президента України про поновлення на посаді судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим з певної дати.

В судовому засіданні 17 серпня 2011 року позивач заявив клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом до місця проведення судового засідання.

Відповідно до статті 91 КАС України, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 5 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (Постанова N 98) сторонам та їхнім представникам, на користь яких ухвалено судове рішення, компенсуються фактичні витрати, пов'язані із прибуттям до суду, в тому числі з переїздом до іншого населеного пункту, за наявності підтвердних документів.

Факт сплати ОСОБА_6 вартості проїзду з м. Сімферополя до м. Києва та назад в залізничному вагоні класу "люкс" 28 і 29 березня, 23 і 24 травня, 14 і 15 червня, 16 і 17 серпня, 6 і 7 вересня 2011 року на загальну суму 8308 грн. 41 коп. підтверджується відповідними проїзними документами (т. 4: а. с. 184 - 191, 204 - 206).

За загальними правилом, встановленим статтею 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа); якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на те, що суд задовольнив одну позовну вимогу і відмовив в іншій, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України половину сплачених ним судових витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, тобто 4154 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 160, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати незаконним Указ Президента України від 24 лютого 2010 року N 252/2010 "Про скасування Указу Президента України від 31 липня 2006 року N 660".

Відмовити в задоволенні позову до Президента України про поновлення на посаді судді.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 4154 грн. 20 коп. судових витрат.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий суддя

Ю. К. Черпак

Судді:

М. П. Зайцев

 

М. М. Олексієнко

 

Ю. Й. Рецебуринський

 

М. О. Сорока

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали