ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

17.06.2011 р.

N 2а-2247/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Шрамко Ю. Т., суддів: Катющенка В. П., Клочкової Н. В., при секретарі судового засідання Четвертак Я. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління державної служби України про скасування наказу та нормативно-правового акта в частині, за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, посвідчення ветерана військової служби НОМЕР_1 від 06.10.2006 р., від Кабінету Міністрів України - ОСОБА_2, довіреність N 29-22/114 від 15.03.2011 р., від Головного управління державної служби України - ОСОБА_3, довіреність б/н, встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 10.02.2010 р. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління державної служби України (надалі відповідач - 2), начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т. В., Київської обласної державної адміністрації, Управління державної охорони України, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України про скасування наказу N 247 від 16.09.2009 р., визнання недійсними результатів перевірки, визнання протиправними дій, визнання протиправним (скасування) рішення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2010 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні колегією суддів на 20.08.2010 р.

У судовому засіданні 08.10.2010 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно яких позивач, зокрема просить суд скасувати абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. N 1180.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010 р. роз'єднано позовні вимоги позивача у чотири самостійні провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2010 р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України про скасування абзацу 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, в частині ліквідації територіальних органів Головдержслужби, як такого, що суперечить положенням статей 106, 113 Конституції України, статей 19 - 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Указів Президента України від 05.03.2004 року N 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" та від 02.10.99 року N 1272/99 "Про Положення про Головне управління державної служби України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N 842 "Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2010 р. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України про скасування абзацу 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2011 р. залучено Кабінет Міністрів України (надалі - відповідач - 1) до участі у справі в якості відповідача.

У судовому засіданні 21.03.2011 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому виклав позовні вимоги до Кабінету Міністрів України в наступній редакції: абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, в частині ліквідації територіальних органів Головдержслужби, визнати такими, що не відповідають положенням статей 106, 113 Конституції України, 19 - 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Указів Президента України від 05.03.2004 року N 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" та від 02.10.99 року N 1272/99 "Про Положення про Головне управління державної служби України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N 842 "Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі", що має наслідком його скасування в цій частині.

Позовні вимоги до Головного управління державної служби України позивачем викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 08.10.2010 р. в наступній редакції: наказ Головдержслужби України від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області", визнати таким, що не відповідає положенням Указів Президента України від 05.03.2004 року N 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" та від 02.10.99 року N 1272/99 "Про Положення про Головне управління державної служби України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N 842 "Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі" у зв'язку з порушенням процедури його підготовки та видання (без внесення відповідних змін до зазначених Указів Президента України та постанови Кабінету Міністрів України), що має наслідком його скасування.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Зазначив, що положення абзацу 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, в частині надання повноважень начальнику Головдержслужби одноособово приймати рішення щодо ліквідації територіальних органів Головдержслужби є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, вимогам статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 279-VI, оскільки делегування таких повноважень Кабінетом Міністрів України іншим центральним органам виконавчої влади передбачено зазначеним Законом лише як тимчасовий захід та у виключних випадках, що, в свою чергу, призвело до прийняття оскаржуваного наказу Головдержслужби України від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області".

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечила проти адміністративного позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач - 1 обґрунтовує тим, що при виданні постанови від 26.09.2007 року N 1180 "Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України" відповідач-1 діяв в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечила проти адміністративного позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки при виданні наказу Головдержслужби України від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області" відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.

26.09.2007 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 1180 "Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України".

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 19.02.2007 р. займав посади у структурі Головного управління державної служби України, а з 23.02.2009 р. - працював на посаді начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області.

Наказом Головного управління державної служби України від 08.12.2009 р. N 402-к/о звільнений з посади в зв'язку з ліквідацією Управління на підставі оскаржуваного наказу Головдержслужби від 16.09.2009 р. N 247.

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління державної служби України, в якому просив визнати такими, що не відповідають положенням нормативно-правових актів вищої юридичної сили абзац 9 пункту 10 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року N 1180, та наказ Головного управління державної служби України від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області", що має наслідком їх скасування.

Своє право на оскарження зазначеної постанови та наказу позивач обґрунтовує тим, що займаючи посаду у структурі Головдержслужби та, будучи звільненим у зв'язку з ліквідацією Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області, оскаржувані постанова та наказ були застосовані до правовідносин, які виникають між ним та відповідачами щодо позбавлення його можливості проходження служби у структурі зазначеного органу.

Таким чином, колегія суддів вбачає наявність у позивача права на оскарження зазначеної постанови в розумінні ч. 2 ст. 171 КАС України.

Відповідно до частини другої та третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, про накладення адміністративних стягнень, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядати справи щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єкта владних повноважень за виключенням тих, які, зокрема, віднесено до виключної компетенції Конституційного суду України, до якої належить вирішення питань щодо конституційності актів Кабінету Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, встановлення факту суперечності або відповідності положень постанови Кабінету Міністрів України N 1180 від 26.09.2007 р. "Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України" статтям 106, 113 Конституції України не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому доводи позивача в даній частині судом не розглядаються та не можуть бути підставою для визнання незаконними та скасування положень постанови Кабінету Міністрів України N 1180 від 26.09.2007 р.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання позивача на положення ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 279-VI, оскільки зазначений Закон діє з 17.05.2008 р., в той час як оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України N 1180 прийнята 26.09.2007 р., тобто до набрання чинності Законом, на який посилається позивач в обґрунтування підстав своїх вимог, викладених у позові.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до пункту 91 частини 1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Нормами статті 117 Конституції України та статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 514-V від 21.12.2006 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Відповідно до п. 71 Указу Президента України "Про Положення про Головне управління державної служби України" від 02.10.99 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Головдержслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст. 5 Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.99 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Кабінетом Міністрів України, на виконання повноважень, визначених ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", якою передбачено, що Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи, постановою N 1180 від 26.09.2007 р. затверджено Положення про Головне управління державної служби України, яке відповідно до п. 1 даного Положення - є центральним органом виконавчої влади.

Разом з тим, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, не було нормативно закріплено порядок створення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центральних органів виконавчої влади та не визначено органи, які мають відповідні повноваження, проте, чітко вбачається відсутність таких повноважень у Кабінету Міністрів України.

А тому, на думку колегії суддів, Кабінет Міністрів України, затверджуючи постановою N 1180 від 26.09.2007 р. Положення про Головне управління державної служби України, абзацом 9 пункту 10 якого визначені повноваження начальника Головдержслужби приймати рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Головдержслужби, а також установ, що належать до сфери її управління, діяв відповідно до вимог законодавства України та в межах наданих повноважень.

Також колегія суддів при прийнятті рішення приймає до уваги, що відповідно до висновку Міністерства юстиції України, за результатами правової експертизи від 02.08.2007 р., проведеної на виконання п. 4.2 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, абзац 9 пункту 10 Положення Про Головне управління державної служби України не визнано таким, що не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Зазначене вище також дає підстави дійти висновку, що Кабінет Міністрів України не делегував, надані йому повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Головдержслужби в розумінні ст. 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів" начальнику Головдержслужби, оскільки, як вже зазначалось вище, такі повноваження у Кабінету Міністрів України були відсутні.

Відтак, колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача про делегування повноважень Кабінету Міністрів України начальнику Головдержслужби щодо ліквідації територіальних органів Головдержслужби.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що начальником Головдержслужби, в свою чергу, було правомірно видано оскаржуваний наказ від 16.09.2009 р. N 247 "Про ліквідацію Управління державної служби Головного управління державної служби України в Київській області", тобто в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. У задоволення позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління державної служби України про скасування наказу та нормативно-правового акту в частині відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 29 червня 2011 р.

 

Головуючий, суддя

Ю. Т. Шрамко

Судді:

В. П. Катющенко

 

Н. В. Клочкова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали