ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 4 лютого 2009 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів - Балюка М. І., Гуменюка В. І., Григор'євої Л. І., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання надати чергову відпустку, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2008 року, встановила:

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася в порядку ст. ст. 22, 45, 46 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 21, 23, 24, 29, 391, 42, 48, 74, 79, 96 - 98, 116, 117, 232, 237, 2371, 253, 254 КЗпП України до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання надати чергову відпустку. В обгрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що з 2 січня 2007 року вона працювала у відповідача працівником з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій управління за трудовою угодою. На роботу була направлена Олександрійським міськрайонним центром зайнятості та знята з обліку як безробітна. Трудову книжку здала у відділ кадрів і в ній було проведено запис про прийняття її на роботу за трудовою угодою по оформленню документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій з 2 січня 2007 року. За період її роботи було укладено 13 трудових угод, термін дії кожної з них складав один місяць. До роботи вона була допущена й виконувала її відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником управління 21 червня 2007 року, у своїй роботі підпорядковувалася головному спеціалісту з діловодства та начальнику відділу з призначення пенсій, мала постійне робоче місце, повинна була дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

31 січня 2008 року позивачка подала заяву про надання їй відпустки, проте заяву їй повернули й повідомили, що з нею не будуть поновлювати трудовий договір і 31 січня 2008 року її останній робочий день. У цей же день о 16 годині їй видали обхідний лист, а о 17 годині вручили під розпис трудову книжку із записом про недійсність запису про прийняття її на роботу з 2 січня 2007 року.

Указуючи, що вона працювала у відповідача за трудовим договором, який переукладався 13 разів на новий строк, і вважаючи, що з нею укладався трудовий договір, який став безстроковим, ОСОБА_1 просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді працівника з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України м. Олександрії з 1 лютого 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1545 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 59 гривень 50 копійок судового збору.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2008 року рішення суду першої інстанції в частинні стягнення з відповідача судового збору скасовано. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України м. Олександрії звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи скарги зводяться до того, що фактично між сторонами укладалися не трудові, а цивільно-правові угоди на виконання конкретно визначених обсягів робіт.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що позивачка, хоча й не була прийнята до штату управління, знаходилася з відповідачем у трудових відносинах; під час виконання своїх службових обов'язків керувалася розробленою персонально для неї посадовою інструкцією; підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку; була ознайомлена з нормами й вимогами з охорони праці, протипожежної безпеки та виробничої санітарії; отримувала заробітну плату за рахунок економії фонду заробітної плати, а не оплату за виконану роботу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, які не були належним чином оформлені; сплачувала із заробітку обов'язкові внески й платежі.

Проте з таким висновком судів про наявність між сторонами трудових правовідносин погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено 13 цивільно-правових договорів на оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій із зазначенням строку виконання робіт та розміру їх оплати (а. с. 95 - 108).

Оплата виконаних позивачкою робіт здійснювалася на підставі складених посадовими особами відповідача актів виконаних робіт і за рахунок економії заробітної плати (а. с. 77, 109 - 121).

У наказі від 2 січня 2007 року N 1 "Про розпорядок робочого дня управління" ОСОБА_1 не розписувалася (а. с. 59, 60).

Крім того, штатний розпис управління Пенсійного фонду України м. Олександрії не передбачає посаду працівника з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій, на яку суд поновив ОСОБА_1 (а. с. 46, 47).

За таких обставин ухвалені при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин, права та обов'язки сторін у справі, закон, який підлягає застосуванню до цих правовідносин, й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Олександрії задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. І. Гуменюк

 

Л. І. Григор'єва

 

Д. Д. Луспеник

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали