ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 15 вересня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Григор'євої Л. І., суддів - Балюка М. І., Мазурка В. А., Данчука В. Г., Прокопчука Ю. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ровеньківського професійного ліцею, третя особа - ОСОБА_7, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 28 січня 2010 року, встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до наказу від 12 вересня 2008 року N 74-к її було прийнято на роботу на посаду соціального педагога на період декретної відпустки ОСОБА_8.

Наказом від 30 червня 2009 року N 51-к її було звільнено із цієї посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

На час звільнення вона була вагітна й звільнення допускалось тільки з обов'язковим працевлаштуванням, але її не працевлаштували, тому ОСОБА_6 просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді соціального педагога Ровеньківського професійного ліцею.

Стягнуто з Ровеньківського професійного ліцею на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 3133 грн. 19 коп. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 січня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зп. 2 розд. XIII Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з цим касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає розгляду за правилами ЦПК України із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 07.07.2010 р.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 було звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору з дотриманням норм законодавства, якими регулюється звільнення працівників за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог п. п. 2, 3 ст. 23 та п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, і підставою припинення трудового договору є закінчення цього строку.

Згідно із ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами та доповненнями), звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин.

Судами було встановлено, що ОСОБА_6 прийнята на посаду соціального педагога з 15 вересня 2008 року на період декретної відпустки ОСОБА_8 на 2008 - 2009 навчальний рік згідно з наказом директора Ровеньківського професійного ліцею від 12 вересня 2008 року N 74-к (а. с. 9).

6 липня 2009 року декретну відпустку ОСОБА_8 було перервано наказом директора цього ліцею від 6 липня 2009 року N 58-к з (а. с. 11).

Згідно з наказом директора Ровеньківського професійного ліцею від 30 червня 2009 року N 51-к ОСОБА_6 звільнена з посади соціального педагога у зв'язку із закінченням строку договору (а. с. 10).

Відповідно до довідки Ясенівської міської лікарні від 30 травня 2009 року ОСОБА_6 на той час була вагітною (а. с. 4, 5).

Але суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів ОСОБА_6 про невиконання Ровеньківським професійним ліцеєм обов'язку її працевлаштувати протягом трьох місяців.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, а тому його висновок про звільнення ОСОБА_6 з дотриманням норм законодавства є передчасним.

При цьому апеляційний суд не врахував, що невиконання Ровеньківським професійним ліцеєм обов'язку щодо працевлаштування ОСОБА_6 було підставою покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України обов'язку надати на цьому або на іншому підприємстві роботу, яку могла виконувати ОСОБА_6

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 не заявляла вимог про її обов'язкове працевлаштування, не ґрунтується на матеріалах справи та положеннях ст. 11 ЦПК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду без змін залишатися не може й підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 28 січня 2010 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Л. І. Григор'єва

Судді:

М. І. Балюк

 

В. Г. Данчук

 

В. А. Мазурок

 

Ю. В. Прокопчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали