ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 23 грудня 2009 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів - Барсукової В. М., Косенка В. Й., Балюка М. І., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства "Полісинтез" акціонерного товариства "Органіка" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановила:

У лютому 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просив поновити його на роботі на посаді генерального директора дочірнього підприємства "Полісинтез" акціонерного товариства "Органіка" (далі - ДП "Полісинтез" АТ "Органіка") та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що, працюючи на посаді генерального директора не допускав порушень трудових обов'язків, своє звільнення вважав незаконним, необґрунтованим та надуманим, наслідком невірного тлумачення термінів "відкликання" та "звільнення". У ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, додатково зазначаючи про допущені порушення чинного законодавства при внесенні запису у трудову книжку про його звільнення.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 серпня 2008 року зобов'язано ДП "Полісинтез" АТ "Органіка" змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 та внести запис у трудову книжку про його звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом та виплатити йому середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць. Позов у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_3 про можливість звернення за захистом своїх прав в частині поновлення на роботі до територіального суду м. Мальборку в Республіці Польща, як це передбачено контрактом про прийняття на роботу.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року зазначене судове рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 7 листопада 2006 року уклав в м. Мальборку (Польща) контракт-договір про виконання менеджерської діяльності з ДП "Полісинтез" АТ "Органіка" з покладенням на нього функцій генерального директора ДП "Полісинтез" АТ "Органіка" в Україні. Наказом N 360-к від 29 грудня 2007 року його звільнено на підставі ст. 431 КЗпП України.

Районний суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що не можна звільнити працівника за ст. 431 КЗпП України, оскільки ця стаття не є підставою для звільнення, а тому зобов'язав ДП "Полісинтез" АТ "Органіка" змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 та внести запис у трудову книжку про його звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом. Щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважав, що спір в цій частині повинен розглядатися відповідно до договору у Республіці Польща.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду в частині залишення без розгляду позовних вимог про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплату середньомісячного заробітку за один місяць та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що справа повинна розглядатися в Україні за українським законодавством, оскільки згідно зі ст. 52 Закону України "Про міжнародне приватне право" до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ст. 42 розділ V), чинному на час розгляду справи, сторони, які мають трудові стосунки, можуть підпорядковувати їх обраному за згодою між собою законодавству.

Якщо вибір законодавства не здійснено, укладення, зміна, скасування і закінчення трудових стосунків, а також вимоги, що випливають з них, регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої робота є, була або мала бути виконана.

У договорі про виконання менеджерської діяльності зазначено про вирішення спорів за згодою сторін, і тільки за відсутності такої згоди - в суді м. Мальборку в Республіці Польща (а. с. 5). Апеляційний суд послався на те, що відповідач при розгляді справи по суті погодився на розгляд вимог ОСОБА_3 в Україні, а тому передав справу про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Між тим, ухвалюючи таке рішення, суд повинен був проаналізувати діюче законодавство і з'ясувати у відповідача умови розгляду спору з питань трудового законодавства.

Не можна погодитися і з рішенням районного суду в частині зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_3 та внесення запису у його трудову книжку про звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, оскільки позивач ставив питання про поновлення на роботі і в цій частині апеляційний суд передав справу на новий розгляд, тобто фактично має місце суперечності між рішенням районного суду і ухвалою апеляційного суду.

За таких обставин рішення районного суду та ухвала апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року в частині зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_3 та внесення запису у його трудову книжку про звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті ухвалу апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

В. М. Барсукова

 

М. І. Балюк

 

В. Й. Косенко

 

Д. Д. Луспеник

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали