ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 31 січня 2007 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, встановила:

У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що наказом НОМЕР_1 від 9 червня 2003 року його було незаконно звільнено з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу банківської безпеки Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області за п. 1 ст. 40 КЗпП України, хоч фактично скорочення штату не відбулось і йому не було запропоновано іншу роботу. Крім того вказував, що до Управління Ощадбанку його було відряджено за наказом міністра МВС України, і хоч він у 2000 році вийшов у відставку у зв'язку з вислугою років із системи МВС України, але повернувся для подальшої роботи в Головне управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області і відповідно до положень ст. 42 КЗпП України та п. 14 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" він мав переважне право залишитись на тій роботі, на яку був призначений відразу після звільнення з військової служби.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2004 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що суд не перевірив належним чином його доводів щодо підстав звільнення та наявності у відповідача вакантних посад і розглянув справу, не залучивши до участі у справі належного відповідача - юридичну особу ВАТ "Державний ощадний банк України".

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

В ході розгляду справи суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що ОСОБА_1 був обґрунтовано звільнений з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу банківської безпеки Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.

Проте такий висновок суду зроблено передчасно без всебічного і повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Так, суд розглянув справу за позовом до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області, не взявши до уваги, що Головне управління в м. Києві і Київській області не являється юридичною особою, а є лише структурним підрозділом - філією відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Через таке порушення суд не дослідив належним чином і питання щодо наявності вакантних посад, на які міг бути переведений позивач при його згоді, оскільки суд обмежився лише доводами представника відповідача щодо пропозиції позивачу перейти на посаду інженера банківської безпеки в Голосіївському та Дарницькому відділенні м. Києва і не перевірив чи були на час скорочення та звільнення вакантні посади і які саме у ВАТ "Державний ощадний банк України", на які міг бути переведений за його згодою позивач ОСОБА_1.

Не перевірені і доводи позивача щодо того, що подання до профспілкового комітету у травні 2003 року підписано неповноважною особою, оскільки ОСОБА_2 у квітні 2003 року вже був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 управління.

В силу ст. 338 ЦПК України такі порушення являються підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335 - 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:

А. Г. Ярема

Судді:

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали