ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.02.2011 р.

N К-19038/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Мойсюка М. І., суддів - Гашицького О. М., Малиніна В. В., Ситникова О. Ф., Штульмана І. В., при секретарі - Буденку В. В., за участю представника Генеральної прокуратури України - Чубенка В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Богунського району міста Житомира до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення дій (за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року), установила:

У жовтні 2007 року заступник прокурора Богунського району міста Житомира звернувся з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення дій.

В заяві зазначав, що на виконання покладених на прокуратуру наглядових функцій за додержанням законів при виконанні судових рішень, в порядку статті 121 Конституції України, статті 5 Закону України від 5 листопада 1991 року "Про прокуратуру", звернувся до Богунського ВДВС Житомирського МУЮ з вимогою надати йому для ознайомлення виконавчі провадження щодо виконання кримінальних покарань у вигляді штрафів та конфіскації майна за 2007 рік.

Відповідач листом від 21 вересня 2007 року N 02-23837/32 відмовив у їх наданні, що не відповідає вимогам закону і порушує права прокуратури, а тому посилаючись на ці обставини позивач просив визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати надати для ознайомлення виконавчі провадження.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року позов задоволено.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що на вимогу позивача від 14 вересня 2007 N 25/662 надати для ознайомлення виконавчі провадження з виконання судових рішень у кримінальних справах, у частині накладення штрафів та конфіскації майна, відповідач відмовив у їх наданні. Відмова мотивована невідповідністю дій позивача вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи у позові про визнання незаконною відмови у наданні для ознайомлення виконавчих проваджень апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що дії відповідача ґрунтується на дійсних обставинах справи та законі.

Так, за приписами статей 121 Конституції України від 28 червня 1996 року N 254к/96-ВР і 5 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII прокуратура України становить єдину систему, на яку покладено функції підтримання державного обвинувачення в судах, представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках визначених законом, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру", перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокурор не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Глава четверта Закону України "Про прокуратуру" регулює питання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

За приписами статті 44 Закону, предметом прокурорського нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Тобто, законодавством визначені повноваження прокурора, напрями діяльності та приводи реагування, на виконання яких останній здійснює перевірки.

Що ж до питань контролю та перевірки виконавчих проваджень, то такі урегульовані пунктами 8.1, 8.2 і 8.3 статті 8 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження", норми якого є спеціальними у цих правовідносинах.

Суд дійшов правильного висновку, що зазначені норми Закону не містять положень щодо надання на вимогу прокурора виконавчих проваджень для здійснення певних дій, не встановлено такі вимоги і іншими законами.

За таких обставин підстав для задоволення позову не було, висновки апеляційного суду відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування рішення апеляційного суду колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали