ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.01.2012 р.

N 2а-14174/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого, судді Донця В. А., суддів Костенка Д. А. та Чудак О. М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 (Постанова N 745) в частині, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними абзаців третього, четвертого підпункту 1 пункту 1 (Постанова N 745), підпункту 4 пункту 1 (Постанова N 745), абзаців третього, четвертого підпункту 1 пункту 3 (Постанова N 745), абзаців третього, четвертого підпункту 3 пункту 3 (Постанова N 745), абзацу четвертого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745) та допущення повороту виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745), визначивши, що абзаци третій, четвертий підпункту 1 пункту 1, підпункт 4 пункту 1, абзаци третій, четвертий підпункту 1 пункту 3, абзаци третій, четвертий підпункту 3 пункту 3, абзац четвертий пункту 4 Постанови не підлягають застосуванню з 23 липня 2011 року.

Позов мотивований тим, зокрема, що позивачі є пенсіонерами та особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та яким Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, визначених у вказаному Законі. Проте, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України зменшено розмір додаткової пенсії, зокрема, категоріям громадян, до яких відносяться позивачі, чим порушені їхні права на додаткову пенсію, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому, на думку позивачів, пункти 1 (Постанова N 745), 3 (Постанова N 745), 4 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745) є незаконними та такими, що порушують їх права на державні гарантії, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно вказану постанову слід визнати незаконною.

Позивачі у судове засідання не прибули, про час, дату та місце проведення судового розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідними відмітками. Від позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_7 через канцелярію надійшли до суду письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання вимог пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) в межах повноважень на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а відтак відсутні підстави для висновку про незаконність пунктів 1 (Постанова N 745), 3 (Постанова N 745), 4 оскаржуваної постанови (Постанова N 745) незаконними. На думку представника, твердження позивачів про порушення Кабінетом Міністрів України їх прав, Конституції України та статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спростовуються наведеними обставинами.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем опубліковано оголошення в Офіційному віснику України, від 23 грудня 2011 року, N 97 про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 (Постанова N 745) в частині.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова N 745) (Офіційний вісник України, від 29 липня 2011 року, N 55, ст. 2186, далі - Постанова).

Постанова втратила чинність у зв'язку із закінченням строку її дії. Постанова діяла до 1 січня 2012 року (пункт 8 (Постанова N 745)).

Згідно з преамбулою Постанови, вона прийнята на виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI).

Постановою, зокрема, установлювалось, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків; тим, що належать до категорії 2, - 15 відсотків; тим, що належать до категорії 3, - 10 відсотків; тим, що належать до категорії 4, - 5 відсотків (підпункти 1 - 4 пункту першого (Постанова N 745)).

Пунктом 3 Постанови (Постанова N 745) установлювалось, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів I групи - 1200 гривень; інвалідів II групи - 1090 гривень; інвалідів III групи - 980 гривень; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів I групи - 870 гривень; інвалідів II групи - 820 гривень; інвалідів III групи - 760 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: I групи - 710 гривень; II групи - 655 гривень; III групи - 600 гривень; для дітей-інвалідів - 380 гривень; непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із цим пунктом, що розподіляється між ними рівними частками (підпункти 1 - 5 (Постанова N 745)).

Згідно з пунктом 4 Постанови (Постанова N 745), підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювалось в таких розмірах: тим, що проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні; тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні; тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

Як убачається з матеріалів судової справи, Міністерством соціальної політики України подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект Постанови "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Постанови, його розроблено на виконання частини сьомої розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI). Відповідно до зазначеного Закону України у 2011 році розміри пенсійних виплат відповідно до статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. З метою уникнення неоднозначного трактування норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України".

Проект акта погоджено без зауважень: Міністром фінансів України; першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України; Головою правління Пенсійного фонду України. До проекту постанови Міністром юстиції України висловлено зауваження щодо невідповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані.

Міністерством юстиції України проведено правову експертизу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". У висновку зазначено, зокрема, що проект відповідає Конституції України, актам вищої юридичної сили, узгоджується з актами такої ж юридичної сили, у зв'язку з відсутністю необхідності, експертиза щодо відповідності міжнародним актам не проводилась. Разом з тим, експертизою встановлено, що проект не відповідає вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно зі статтею 50 Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року N 2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).

Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року N 712), передбачено, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 параграфа 39).

Відповідно до параграфа 43 Регламенту Кабінету Міністрів України головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку (пункт 1). Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (пункт 2). Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів з усіма заінтересованими органами, а також з Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань). Проект акта Кабінету Міністрів щодо використання бюджетних коштів, інших фінансових ресурсів держави та державного майна погоджується з ГоловКРУ (пункт 5).

Як уже зазначалось, проект Постанови було внесено Міністерством соціальної політики України, погоджено, в тому числі Міністром фінансів України, першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України; Головою правління Пенсійного фонду України.

Таким чином, за висновком колегії суддів, відповідачем дотримано вимог вказаних правових актів щодо порядку видання та форми Постанови.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів судової справи вбачається, що: ОСОБА_1 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду III групи - учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_2, вкладка НОМЕР_3); ОСОБА_2 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду II групи - учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_4), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_5, вкладка серії НОМЕР_6); ОСОБА_3 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду II групи - учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_7, вкладка НОМЕР_8); ОСОБА_4 - є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_9, вкладка НОМЕР_10), інвалід II групи (довідка серії МСЕ N 042738); ОСОБА_5 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду II групи - учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (посвідчення НОМЕР_11), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_12, вкладка НОМЕР_13); ОСОБА_6 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду II групи (посвідчення НОМЕР_14), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_15, вкладка НОМЕР_16); ОСОБА_7 - пенсіонер, пенсія призначена за віком (посвідчення НОМЕР_17), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_18, вкладка НОМЕР_19), інвалід другої групи, захворювання, пов'язане з роботами з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; ОСОБА_8 - пенсіонер, пенсія призначена як інваліду II групи - учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_20), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_21, вкладка НОМЕР_22). Таким чином, позивачі є особами, щодо яких застосовувались положення Постанови (Постанова N 745), тому вони мають право на її оскарження в суді.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що Постановою (Постанова N 745) було встановлено компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам, дітям-інвалідам у розмірі меншому, ніж це передбачено статтями 39, 50, 51, 52, 54 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI) доповнено пунктом 4 Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року 2857-VI такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Отже, повноваження на встановлення порядку та розмірів компенсаційних виплат, визначених, у тому числі статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надані Уряду України пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI). Таким чином, наведе спростовує твердження позивачів, що Кабінетом Міністрів України Постанову видано поза межами повноважень.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша). Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга). Держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).

Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (пункт 3); розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (пункт 6); виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (пункт 10).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян (абзац другий); забезпечує розроблення та виконаний державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення (абзац п'ятий).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що встановлення розміру компенсаційних виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), відносилось до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, який з урахуванням фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, принципу збалансованості Державного бюджету України, справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, мав право визначити розмір відповідних доплат та порядок їх виплати.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Конституційним Судом України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011), яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI, з наступними змінами, яким Кабінет Міністрів України наділявся повноваженнями встановлювати порядок та розміри компенсаційних виплат, визначених, у тому числі статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", висловлену правову позицію, за якою Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (Положення N 384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України (абзаци п'ять - сім підпункту 2.2 пункту 2 (Рішення N 20-рп/2011)).

За висновком Конституційного Суду України, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення (Рішення N 20-рп/2011)). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення (Рішення N 20-рп/2011)).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що пункти 1 (Постанова N 745), 3 (Постанова N 745), 4 Постанови (Постанова N 745) прийняті Кабінетом Міністрів України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними пунктів 1, 3, 4 Постанови.

Позивачі також звернулись з вимогою про допущення повороту виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745), визначивши, що абзаци третій, четвертий підпункту 1 пункту 1 (Постанова N 745), підпункт 4 пункту 1 (Постанова N 745), абзаци третій, четвертий підпункту 1 пункту 3 (Постанова N 745), абзаци третій, четвертий підпункту 3 пункту 3 (Постанова N 745), абзац четвертий пункту 4 Постанови (Постанова N 745) не підлягають застосуванню з 23 липня 2011 року. Проте, оскільки судом встановлено, що відсутні підстави для визнання незаконними пунктів 1 (Постанова N 745), 3 (Постанова N 745), 4 Постанови (Постанова N 745), то вимога про допущення повороту виконання Постанови є безпідставною, тому в її задоволенні слід також відмовити.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то, за висновком колегії суддів, позивачами дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, оскільки Постанова (Постанова N 745) оприлюднена 29 липня 2011 року, а до суду позивачі звернулися 30 вересня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень та за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України стягненню з позивачів не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий, суддя:

В. А. Донець

Судді:

Д. А. Костенко

 

О. М. Чудак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали