ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.11.2010 р.

N К-29436/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів - Ситникова О. Ф., Лиски Т. О., Малиніна В. В., Бутенка В. І., Гашицького О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпродзержинського державного технічного університету до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення за касаційною скаргою Дніпродзержинського державного технічного університету на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року, встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування рішення відповідача про застосування та зарахування сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування N 126/20 від 28 лютого 2007 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, а колегія суддів апеляційного суду погодилась з такими висновками, зазначив, що надбавки за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів за своєю природою є заробітною платою і незалежно від того, в який період і з якою затримкою вони нараховуються і сплачуються, такі надбавки і допомога залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Структура заробітної плати визначається Законом України від 24 березня 1995 року, N 108/95-ВР "Про оплату праці". Так, ч. 2 ст. 2 Закону встановлено, що додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення N 126/20 від 28 лютого 2007 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За вказаним рішенням позивачу донараховано суму 934,57 грн., у тому числі 494,57 грн. страхових внесків, 8830,00 грн.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визначається розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема:

розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

3) для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Частиною 2 статті 21 встановлено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Статтею 57 Закону України "Про освіту" (від 23 травня 1991 року N 1060-XII) передбачено ряд гарантій, які держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, у тому числі чинним законодавством до цих гарантій віднесено виплата надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Таким чином, при включені перелічених вище виплат до заробітної плати останні входять до фонду оплати праці з випливаючими з цього зобов'язаннями щодо нарахування страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати непрацездатності.

Позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В свою чергу дії відповідача вчинено у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства, зокрема правомірно прийнято оскаржуване рішення.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції повністю погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Доводи позивача, зазначені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, тому підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпродзержинського державного технічного університету залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

  

Судді:

 

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали