ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Потильчака О. І., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2010 року у справі N 14/209(02-4/4-14) (Постанова N 14/209(02-4/4-14)) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Логістик" (далі - ТОВ "Варіант-Логістик") до ДТГО "Львівська залізниця", треті особи: Державна податкова інспекція в м. Львові, Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області, про стягнення суми, встановив:

У червні 2008 року ТОВ "Варіант-Логістик" звернулося до суду з позовом до ДТГО "Львівська залізниця" про повернення безпідставно стягнутих 32855 грн. 36 коп. за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення вимог п. 5.15 ст. 5 та пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем за період червень - серпень 2005 року було безпідставно нараховано та стягнуто з особового рахунка позивача в рахунок оплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) 32855 грн. 36 коп. за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 грудня 2008 року в позові відмовлено.

Господарський суд при прийнятті рішення виходив із того, що оскільки оспорювана сума є ПДВ, яку утримано відповідачем як платником податку з ТОВ "Варіант-Логістик" та відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" перераховано до Державного бюджету України, то така сума податку не може вважатися безпідставно отриманою чи збереженою відповідачем за рахунок позивача. А відтак відсутні підстави для повернення коштів за ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року до участі у справі як третю особу залучено Державну податкову інспекцію в м. Львові.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року до участі у справі як третю особу залучено Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію у Закарпатській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 травня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2010 року (Постанова N 14/209(02-4/4-14)), рішення суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ТОВ "Варіант-Логістик" 32855 грн. 36 коп., безпідставно стягнутих за період червень - серпень 2005 року за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до абзацу 3 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 ст. 5 цього Закону. Згідно з п. 5.15 ст. 5 вказаного Закону, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів через територію і порти України. Таким чином, від оподаткування ПДВ звільняються як операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, так і операції з поставки послуг, пов'язані з такими перевезеннями. А отже, безпідставно нарахована та отримана від платника сума ПДВ відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягає поверненню.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2010 року (Постанова N 14/209(02-4/4-14)) з підстав, передбачених п. 1 ст. 11116 ГПК України, ДТГО "Львівська залізниця" просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень законів України "Про податок на додану вартість", "Про транзит вантажів", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 1212 ЦК України.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України у справах N 10/7 (Постанова N 10/7), N 24/135 (Постанова N 24/135(24/0245)) та N 10/6.

За результатами розгляду касаційних скарг у цих справах Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин ті самі положення закону, виходив із того, що оспорювана сума є ПДВ, яку утримано відповідачем та перераховано до Державного бюджету України, а отже, вона не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави і не може бути повернута позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДТГО "Львівська залізниця" та інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 30 січня 2003 року між ДТГО "Львівська залізниця" та ТОВ "Варіант-Логістик" було укладено договір N 753/12 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого ДТГО "Львівська залізниця" зобов'язується приймати до перевезення вантажі ТОВ "Варіант-Логістик" та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, за які позивач сплачує кошти на умовах попередньої оплати. Для обліку надходження і списання коштів за надані послуги відповідач відкрив позивачу особовий рахунок N 7584981 у Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів ДТГО "Львівська залізниця".

1 квітня 2003 року між сторонами було укладено договір N 74 про подачу та збирання вагонів по станції Чоп ДТГО "Львівська залізниця", розрахунки за яким також здійснювалися в порядку передбаченому договором від 30 січня 2003 року N 753/12.

На підставі вказаних договорів позивач протягом червня - серпня 2005 року здійснював діяльність по перевалці (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні.

Розрахунки за всі види послуг, пов'язані як з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача проводилися за попередньою оплатою через Технологічний підрозділ по обробці перевізних документів ДТГО "Львівська залізниця" і обліковувалися відповідачем на єдиному для всіх видів послуг особовому рахунку позивача N 7584981.

Оспорювана сума - 32855 грн. 36 коп., стягнута відповідачем з попередньої оплати позивача, є сумою нарахованого ПДВ за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Отже, предметом спору в даній справі є стягнення суми ПДВ, утриманої відповідачем та перерахованої до Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

У цій справі спірна сума є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

Та обставина, що відповідач розпорядився оспорюваною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому ст. 1212 ЦК України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого господарського суду України від 11 березня 2010 року (Постанова N 14/209(02-4/4-14)) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 11 березня 2010 року (Постанова N 14/209(02-4/4-14)) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

О. І. Потильчак

Судді:

І. С. Берднік

О. Т. Кузьменко

Д. Д. Луспеник

Н. П. Лященко

Л. Ф. Глос

В. Л. Маринченко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

М. І. Гриців

М. В. Патрюк

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

Т. Є. Жайворонок

А. І. Редька

В. В. Заголдний

Я. М. Романюк

Г. В. Канигіна

Ю. Л. Сенін

Є. І. Ковтюк

А. М. Скотарь

Т. С. Таран

М. Є. Короткевич

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

В. І. Косарєв

О. А. Шаповалова

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

Спірна сума є сумою податку на додану вартість, яка утримана з позивача та перерахована до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали