ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.01.2012 р.

N П/9991/674/11

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - Черпака Ю. К. (доповідач), суддів - Веденяпіна О. А., Зайцева М. П., Олексієнка М. М., Рецебуринського Ю. Й., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

2 листопада 2011 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Президента України і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 2 грудня 2011 року просила визнати незаконними дії відповідача щодо повернення звернення від 10 квітня 2011 року без надання відповіді по суті у місячний строк (тобто до 10 травня 2011 року) і щодо письмової відмови від 27 квітня 2011 року розглядати звернення, зобов'язати надати відповідь (а. с. 3 - 5, 18 - 19).

В обґрунтування позову зазначила, що 10 квітня 2010 року вона звернулась до Президента України з проханням вжити заходи до його представника у Верховній Раді України для виконання ним своїх функцій. Однак Президент України всупереч статтям 7, 20 Закону України "Про звернення громадян", статті 40 Конституції України не надав відповіді по суті звернення і безпідставно його повернув, хоча предмет звернення та вимоги в ньому були викладені чітко і зрозуміло. Вважає, що саме Президент України повинен нести відповідальність за порушення її прав, оскільки він має контролювати своїх підлеглих і відповідати за їх дії.

Від Президента України письмових заперечень проти позову до суду не надійшло.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду і позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності, то відповідно дочастини 4 статті 122 і частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає.

10 квітня 2011 року правозахисник Луганської правозахисної групи ОСОБА_6 надіслала на ім'я Президента України звернення, в якому просила застосувати заходи для поновлення її прав з боку представника Президента України у Верховній Раді України, народного депутата України Ю. Мірошниченка, зобов'язати виконати обов'язки перед виборцем, інвалідом II групи та надати відповідь згідно заходів розслідування за її зверненнями (а. с. 7). Відповідно до поштового повідомлення вказане звернення отримане уповноваженою особою 16 квітня 2011 року (а. с. 8).

Листом Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України від 27 квітня 2011 року N 22/053320-12 звернення повернуто ОСОБА_6, оскільки в ньому не конкретизовані прохання чи вимоги, що унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення за результатами його опрацювання (а. с. 9).

Відповідно до частини 1 статті 3 і частини 2 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; у зверненні має бути, зокрема, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Частиною 6 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону.

Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_6, воно не містить суті прохання чи вимоги до Президента України про те, в який спосіб захистити її порушені права. Тому зазначене звернення в порядку і строки, встановлені законом, правомірно повернуто заявникові.

Статтею 28 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснює, зокрема, Президент України. Повноваження Президента України встановлені статтею 106 Конституції України, яка не передбачає обов'язку Президента України особисто перевіряти заяви чи скарги, надавати на них відповіді. В рішеннях Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007,від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 зазначалось про те, що законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.

Згідно з пунктом 28 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Указом Президента України від 25 лютого 2010 року N 265/2010 "Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України" утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 2 квітня 2010 року N 504/2010 затверджено Положення про Адміністрацію Президента України (далі - Положення).

В силу пункту 3 Положення основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

Відповідно до покладених на неї завдань Адміністрація організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розглядає звернення громадян, а також звернення органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем (підпункт 20 пункту 4 Положення).

Таким чином, розгляд звернення організовувала Адміністрація Президента України, а не особисто Президент України, який не отримував заяви ОСОБА_6 від 10 квітня 2011 року.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно дочастини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що позивач не навела обставин, які б свідчили про неправомірність дій або бездіяльності Президента України та порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_6 щодо розгляду звернення, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий

Ю. К. Черпак

Судді:

О. А. Веденяпін

 

М. П. Зайцев

 

М. М. Олексієнко

 

Ю. Й. Рецебуринський

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали