ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 лютого 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Охрімчук Л. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтонюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_42 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_42 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У жовтні 2008 року ОСОБА_42 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначав, що він як працівник прокуратури перебуває на квартирному обліку з 7 лютого 2008 року та відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" має право на забезпечення жилим приміщенням протягом шести місяців у позачерговому порядку.

Посилаючись на те, що відповідач на порушення вказаних вимог закону не забезпечує його житлом, просив зобов'язати виконавчий комітет Луцької міської ради надати йому квартиру виходячи з існуючих норм забезпечення жилою площею.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_42 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2009 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року ОСОБА_42 просить скасувати вказане судове рішення й передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

На підтвердження наявності підстав подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення ОСОБА_42 посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 43 Житлового кодексу України та ст. 49 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2010 року справу за позовом ОСОБА_42 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_42 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року допущено до провадження.

До Верховного Суду України надійшли наукові висновки, підготовлені членами науково-консультативної ради при Верховному Суді України відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3601 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховий Суд України дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_42 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку про те, що спір, який виник між ОСОБА_42 і виконавчим комітетом Луцької міської ради, є публічно-правовим, тому судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України.

В ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, на яку посилається заявник, як на підставу перегляду судових рішень, суд касаційної інстанції виходив із того, що спір щодо позачергового забезпечення працівника прокуратури житлом є цивільно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спільним для цих справ є суб'єктний склад сторін, предмет і підстави позову, однак ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року та від 14 квітня 2010 року не містять неоднакове застосування ст. 43 Житлового кодексу України й ст. 49 Закону України "Про прокуратуру", оскільки стосуються процесуального порядку вирішення таких справ і визначають різну юрисдикцію для їх розгляду в судовому порядку.

Така підстава для перегляду судових рішень Верховним Судом України як неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

За таких обставин немає підстави вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Обставини, на які посилається заявник у своїй заяві, не підтвердилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 3605 Цивільного процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3605 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_42 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Л. І. Охрімчук

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

В. І. Косарєв

 

О. Т. Кузьменко

 

Д. Д. Луспеник

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

О. Б. Прокопенко

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали