КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10.05.2011 р.

 N 2-а-1847/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Грибан І. О., суддів - Парінова А. Б., Губської О. А. (за участю: секретар с/з - Самсонюк В. А., позивача - Козачок В. М., представника відповідача - Сальник С. М.) розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року (Ухвала N 2а-1847/11/2670) у справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання постанови N 426 від 29.03.2002 р. незаконною та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Позивач 08.02.2011 року подав до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство юстиції України, про визнання постанови Кабінету Міністрів України N 426 від 29.03.2002 незаконною та зобов'язання винити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року (Ухвала N 2а-1847/11/2670) позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку з порушенням позивачем строку звернення до суду визначеного ч. 5 ст. 99 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. ст. 199, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно загального правила, визначеного ч. 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України Адміністративний, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99 КАС).

Відповідно до вимог ч. 5 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, зокрема, просить визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України N 426 від 29.03.2002 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації". Решта позовних вимог є похідними від зазначеної позовної вимоги.

Позивач проходив службу в Збройних Силах України та мав право на забезпечення за рахунок державних коштів речовим майном та продовольчим пайком. Оскаржуваною постановою його права було обмежено, оскільки фактично позбавлено права на продовольче забезпечення. Стверджує, що про порушене право, внаслідок прийняття вказаної постанови йому стало відомо лише 23.11.2010 р.

Однак зі змісту позовної заяви вбачається, що між позивачем та Міністерством оборони України з 2009 року тривав спір щодо виплати коштів за не отримані продукти харчування. За результатами апеляційного розгляду вказаного спору ухвалою від 15.02.2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції, яким вимоги про стягнення коштів було задоволено, та застосовано поворот виконання рішення.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції базується на приписах оскаржуваної постанови N 426 від 29.03.2002 р., позивач вказує на порушення його права власності на грошові кошти.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість та правильність висновку суду першої інстанції щодо визначення суті спірних правовідносин та застосування ч. 5 ст. 99 КАС України.

Доводи апелянта щодо неможливості застосування вказаної процесуальної норми до такої категорії справ, як оскарження нормативно-правових актів виконавчої влади є безпідставними, оскільки статтею 171 КАС України не встановлюються особливі правила щодо обчислення строку звернення в суд при вирішенні спорів даної категорії.

Крім того, оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, який набирає чинності з моменту опублікування і з цього ж моменту вважається доведеним до відома зацікавлених осіб. Тому позивач, як військовослужбовець повинен був дізнатися про порушене право з моменту набуття чинності нормативно-правового акту,що регулює питання матеріального забезпечення військовослужбовців, як складової умов проходження публічної служби та гарантій соціального забезпечення.

Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Доказів на підтвердження доводів щодо поважності причин пропуску строку на оскарження вказаної постанови позивачем не надано, і суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав до поновлення цього строку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів підстав до скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року (Ухвала N 2а-1847/11/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

І. О. Грибан

Суддя

А. Б. Парінов

Суддя

О. А. Губська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали