ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.08.2011 р.

Справа N 5015/301/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Першиков Є. В., судді: Данилова Т. Б., Осетинський А. Й., розглянув матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі N 5015/301/11 господарського суду Львівської області за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Кам'янка-Бузької міської ради, треті особи: 1) відкрите акціонерне товариство "Львівводбуд"; 2) дочірнє підприємство "Житлово-комунальне підприємство" відкритого акціонерного товариства "Львівводбуд", про зобов'язання прийняти об'єкт права державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка-Бузька, за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, третіх осіб - не з'явились.

Розпорядженням N 03.08-05/495 від 22.08.2011 р. змінено склад колегії суддів у справі N 5015/301/11, призначеної до розгляду у складі: головуючий, суддя - Ходаківська І. П., судді: Данилова Т. Б., Муравйов О. В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий, суддя - Першиков Є. В., судді: Данилова Т. Б., Осетинський А. Й.

Встановив:

У грудні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Кам'янка-Бузької міської ради, за участю третьої особи - відкритого акціонерного товариство "Львівводбуд" про зобов'язання прийняти об'єкт права державної власності - гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.04.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено дочірнє підприємство "Житлово-комунальне підприємство" відкритого акціонерного товариства "Львівводбуд".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціював передачу спірного гуртожитку в комунальну власність відповідача. Кам'янка-Бузькою міською радою 09.09.2004 р. було прийнято рішення N 7 "Про створення комісії по прийняттю у комунальну власність гуртожитку по вул. Богуна, 4 в м. Кам'янка-Бузька". На підставі вказаного рішення Регіональним відділенням видано наказ від 20.10.2004 р. N 1014 "Про передачу в комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка - Бузька гуртожитку, що не увійшов під час приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Львівводбуд".

Незважаючи на це та неодноразові звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відповідач ухиляється від прийняття гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка-Бузька.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2010 р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 р. за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2010 р., справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. (суддя Чорній Л. З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. (судді: Скрипчук О. С., Дубник О. П., Процик Т. С.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в процесі приватизації виробничого об'єднання "Львівводбуд" було створено відкрите акціонерне товариство "Львівводбуд". Як підтверджується матеріалами справи гуртожиток, що знаходиться за адресою м. Кам'янка-Бузька, вул. І. Богуна, 4, не увійшов до статутного фонду новоствореного підприємства. Належність гуртожитку до державної власності та майна, яке не увійшло у статутний фонд під час приватизації відкритого акціонерного товариства "Львівводбуд" підтверджено також постановою господарського суду Львівської області від 06.04.2007 р. у адміністративній справі N 1/43-18/16А.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Згідно наведених норм спірний гуртожиток є об'єктом права державної власності, що знаходиться в сфері управління позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 р. N 908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна.

Правовий аналіз вказаного Положення, свідчить про те, що єдиним способом управління об'єктами житлового фонду (в т. ч. гуртожитками), що належать до державної власності, є їх передача у комунальну власність.

На гуртожитки, які є об'єктами права державної власності, поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Згідно із приписами п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону (зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1 цього Закону на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України), підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим законом трьохрічний строк; передача гуртожитків згідно із цим законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.

Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що об'єктами передачі є, в тому числі, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити, зокрема, від органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Так, згідно приписів ст. 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено той факт, що позивачем, на виконання вимог норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" було ініційовано передачу спірного гуртожитку в комунальну власність відповідача, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області N 13/9-2684 від 20.05.2004 р. про прийняття у комунальну власність зазначеного гуртожитку.

Згідно з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Статтею 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. У разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації.

Судами встановлено, що відповідну комісію по підготовці до передачі в комунальну власність гуртожитку по вул. І. Богуна, 4 в м. Кам'янка-Бузька було створено рішенням Кам'янка-Бузької міської ради від 09.09.2004 р. N 7 "Про створення комісії по прийняттю у комунальну власність гуртожитку по вул. І. Богуна, 4 в м. Кам'янка-Бузька", що свідчить про згоду щодо прийняття об'єкту до комунальної власності.

Також судами попередніх інстанцій належним чином досліджено той факт, що на підставі вказаного рішення Регіональним відділенням видано наказ від 20.10.2004 р. N 1014 "Про передачу в комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка-Бузька гуртожитку, що не увійшов під час приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Львівводбуд".

Судами також встановлено, що зазначений наказ від 20.10.2004 р. N 1014 не скасований, недійсним не визнавався та сторонами не оспорювався.

На підставі повторного звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області листом від 16.04.2007 р. рішенням Кам'янка-Бузької міської ради від 27.04.2007 р. N 14 знову створено комісію по прийманню зазначеного гуртожитку у комунальну власність.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про відсутність порушеного права позивача на передачу гуртожитку на момент звернення з позовом до суду, оскільки строк на передачу гуртожитків у власність громад згідно положень ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено до 04.09.2011 р., встановивши при цьому відсутність згоди Кам'янка-Бузької міської ради на прийняття у комунальну власність спірного гуртожитку внаслідок не надання позивачем до акту прийняття-передачі необхідних документів, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 р. N 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Однак, досліджуючи матеріали справи суди першої та апеляційної інстанції припустилися неправильного застосування норм матеріального права.

Так зокрема, під час нового розгляду справи місцевий та апеляційний господарські суди помилково застосували до позовних вимог ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" щодо звернення позивача з позовом за захистом порушеного права до закінчення трьохрічного строку для передачі гуртожитків у власність територіальних громад з дня прийняття Закону (до 04.09.2011 р.).

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Нормами Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", які підлягають застосуванню в силу приписів ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", зокрема, передбачено, що об'єкти житлового фонду, у тому числі - гуртожитки, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), підлягають передачі з державної до комунальної власності територіальних громад селищ за наявності згоди відповідних селищних рад, яка має бути надана, виходячи з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", шляхом прийняття рішення, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, обов'язковою умовою передачі об'єктів житлового фонду, у тому числі - гуртожитків, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з державної до комунальної власності територіальних громад селищ є прийняття відповідними селищними радами рішення про згоду на таку передачу, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, як зазначалось вище, положеннями ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що передача гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття (тобто до 04.09.2011 р.).

У свою чергу системний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким визначено порядок передачі об'єктів житлового фонду (в т. ч. гуртожитками), що належать до державної власності у комунальну власність, є спеціальними по відношенню до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

З урахуванням наведеного, гуртожитки, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", підлягають передачі у власність територіальних громад протягом трьох років з дня його прийняття, незалежно від згоди (прийняття рішення) відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. п. 5, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Посилання суду апеляційної інстанції на ненадання позивачем до акту прийняття-передачі необхідних документів визначених законодавством не заслуговують на увагу, як такі що не стосуються суті спору та не відповідають законодавству.

Згідно із п. 6 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів. Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування. Видатки, пов'язані з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури, відшкодовуються з відповідних місцевих бюджетів починаючи з бюджетного періоду, що настає за роком передачі їх у комунальну власність, відповідно до законодавства.

Окрім того, скеровуючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 14.12.2010 р. вказав хибним висновок суду апеляційного інстанції в постанові від 23.09.2010 р. щодо відмови в задоволенні позову з підстав не підписання акту приймання-передачі, оскільки, за наявності акта приймання-передачі спір фактично був би відсутній.

Натомість, під час повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції зазначену обставину враховано не було.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди невірно застосували норми матеріального права та відмовили у передачі вказаного гуртожитку з державної у комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка-Бузька.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, натомість при прийнятті рішення та постанови помилково застосовано норми матеріального права та відмовлено у позові.

Враховуючи вищевикладене та повноваження касаційної інстанції, визначені ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Враховуючи наведене, та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. та рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі N 5015/301/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади м. Кам'янка-Бузька гуртожиток за адресою: м. Кам'янка-Бузька, вул. Богуна, 4.

Судові витрати покласти на Кам'янка-Бузьку міську раду.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

 

Головуючий

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

А. Осетинський

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали