ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

13.09.2011 р.

Справа N 2а-8453/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючої, судді Ольшанської Т. С., судді: Сидоренко Д. В., Кірєєв Д. В., при секретарі Ківа А. С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Залізничного районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК Головного управління Служби безпеки України в АР Крим до ОСОБА_1 про примусове видворення громадянина. За участю: представників 1 позивача - ОСОБА_2, довіреність N 49/3-2628 від 14.07.2011; ОСОБА_3, довіреність N 49/3-46 від 05.01.2011, представника 2 позивача - ОСОБА_4, довіреність N 76/37/9772 від 26.07.2011, відповідача - ОСОБА_1, посвідчення N 001 дійсне до 31.12.2012, представників відповідачів - ОСОБА_6, ордер від 20.07.2011, посвідчення особи адвоката N 1302; ОСОБА_7, довіреність N 05/11 від 12.09.2011 паспорт серія: НОМЕР_1.

Суть спору: Залізничний районний відділ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення громадянина.

Ухвалою від 18.07.2011 відкрито провадження по справі.

09.09.2011 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до ОСОБА_1 про примусове видворення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до невідкладного судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011 справу N 2а-11191/11/0170/5 за позовом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до ОСОБА_1 про примусове видворення об'єднано в одне провадження з адміністративною справою N 2а-8453/11/0170/13 за позовом Залізничного районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК до ОСОБА_1 про примусове видворення громадянина.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані рішення в. о. начальника Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму від 11.07.2011 та постанова тим. в. о. начальника Головного управління Служби безпеки України в АР Крим від 08.09.2011 про видворення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1.

Представник першого позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та надав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме затримати і видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Росії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. та рішення суду про затримання і примусове видворення допустити до негайного виконання.

Представник другого позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та його представники проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 50 КАС України та частини п'ятої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служба безпеки України можуть звернутись до адміністративного суду з позовом про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" N 3929-XII від 04.02.94 (в редакції Закону України N 3186 від 05.04.2011) іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі, якщо:

він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання;

він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк;

його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;

під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону;

він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.

Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:

його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою;

він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;

у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Згідно статті 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 2 зазначеного Закону визначені основні завдання міліції, відповідно до якої основними завданнями міліції є, зокрема, запобігання правопорушенням та їх припинення.

Статтею 10 Закону України "Про міліцію" визначені основні обов'язки міліції, зокрема, п. 14 ч. 1 зазначеної норми Закону на міліцію відповідно до своїх завдань покладений обов'язок контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

Судом встановлено, що рішенням СГІРФО Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АРК, затвердженим 11.07.2011 в. о. начальника Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АРК Шевчуком В. П., громадянин Росії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 був видворений за межі України з зобов'язанням покинути територію України до 16.07.2011 та забороною в'їзду строком на 5 років.

Матеріали справи свідчать, що УМВС України в м. Севастополі 08.11.2007 підготовлено висновок службової перевірки за запитом ДДГІРФЛ МВС України щодо правомірності видачі паспорта громадянина Україна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця м. Єсентуки, Ставропольський край Російської Федерації.

За результатами службової перевірки встановлено, що документи, на підставі яких ОСОБА_1 в м. Севастополі отримав паспорт громадянина України, є неправдивими, у зв'язку з чим згідно п. 40 наказу МВС України від 15.06.2006 N 600 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина Україна" паспорт серії НОМЕР_4 від 16.09.2004, виданий ОСОБА_1 є необґрунтовано виданими та підлягає вилученню.

На підставі прийнятих рішень, відповідно з кримінальною справою N 10806030053 від 26.08.2008, порушеної СУ ГУМВС України в АРК за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, постановою слідчого була здійснена виїмка, раніше виданого паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 16.09.2004 у м. Севастополі. У приміщенні СГІРФЛ Київського РВ Сімферопольського ГУ ГУМВС України в АР Крим, даний паспорт вилучено при спробі вклеювання фотографії по досягненні 45 річного віку.

Крім того, подальшими перевірками було встановлено, що ОСОБА_1 11.03.2005 року отримав паспорт громадянина Російської Федерації в Єсентукському відділі внутрішніх справ Ставропольського краю з реєстрацією за адресою АДРЕСА_2, а також паспорт громадянина Росії для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий 16.03.2005 терміном дії до 16.03.2010.

В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та законним шляхом громадянство України не набув, та протягом 2009 - 2011 був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності і визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченому ст. 161 ч. 1 КК України.

На підставі всіх зазначених фактів було прийнято рішення про видворення ОСОБА_1 за межі України.

Згідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою, що набула законної сили, Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.07.2011 по справі N 8309/11/0170/1 встановлено, що ОСОБА_1 не є громадянином України.

Паспорт громадянина України ОСОБА_1 отримав в обмін на документи, які є недійсними, а саме на підставі посвідчення особи НОМЕР_3, виданого в/ч 60233 від 28.03.94, довідки ф-5, виданої в/ч 60233 від 15.04.99 за N 270, відомостями домової книги, а також запису, внесеного до ф. 15, що громадянин ОСОБА_1 прибув до м. Севастополя вересні 2004 року з м. Львова.

Разом з тим судом встановлено, що паспорт громадянина СРСР ОСОБА_1 обміняв на паспорт громадянина Російської Федерації в 2005 році. У зв'язку з отримання паспортів громадянина Російської Федерації позивач визнаний саме громадянином вказаної держави. Зазначеними паспортами позивач неодноразово користувався при перетинанні кордону України.

Погоджуючись з рішенням органу внутрішніх справ про видворення, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Із статтею 2 (Свобода пересування) Протоколу N 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод випливає: 1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. 3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. 4. Права, викладені в п. 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Згідно статті 1 двосторонньої угоди про безвізові поїздки громадян, підписаною Урядом України і Урядом Російської Федерації, про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.97 (набула чинності 10.03.97) громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в'їзді на територію держави перебування.

У статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Правила перебування іноземців на території України встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію".

Пунктом 19 Правил передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Судом з'ясовано,що у відповідності до вимог пункту 19 Правил ОСОБА_1 06.09.2008 був зареєстрований як громадянин Росії при в'їзді в Україну.

Судом встановлено, що для реєстрації продовження терміну перебування на території України ОСОБА_1 не звертався.

Строк перебування відповідача на території України сплинув 06.12.2008.

В порушення норми Правил відповідач у добровільному порядку територію України не покинув.

Пунктом 35 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію визначено, що за порушення цих Правил іноземці та особи без громадянства притягаються до відповідальності згідно із Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Як зазначено у статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо:його перебування в Україні становить загрозу громадському порядку.

Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд зазначає, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.

На підставі наведеного суд надходить висновку, що відповідачем порушений громадський порядок шляхом недотримання встановленого порядку реєстрації, що є підставою для застосування заходів примусового видворення за межі України ОСОБА_1.

За положеннями статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до частини 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу.

У статті 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" вказано, що об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість. Відповідно до статті 7 цього Закону на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад; загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України" на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Судом встановлено, що 08.09.2011 Головним управлінням Служби безпеки України в АР Крим прийнято постанову N 76/5/10654 про видворення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.

Приводом для прийняття зазначеної постанови є документально підтверджені факти про те, що ОСОБА_1 неодноразово був організатором, а також активним учасником різного роду масових акцій, які були спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а саме 16.04.2010 під час траурного пікету по жертвах серед мирного населення, що загинули під час Великої Вітчизняної війни від рук "посібників німецько-фашистських загарбників" з числа кримських татар, 21.06.2010 під час траурних заходів під час похорон неповнолітнього ОСОБА_10, у квітні - травні 2011 року під час демонтажу православного уклінного хреста.

Судом встановлено, що 21.06.2010 під час інтерв'ю представника ТОВ ТРК "Екран" старший козачої громади "Соболь" ОСОБА_1 провокував та викликав неприязнь росіян і російськомовного населенні до українців та закінчив промову призовом до конкретних дій з порушення громадського порядку в регіоні.

Вивчивши зазначені факти, суд прийшов до висновку, що наведені вище дії відповідача є грубим порушенням законодавства України про статус іноземця та особи без громадянства, суперечать інтересам забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку в регіоні, є такими, що можуть призвести до дестабілізації ситуації в АР Крим.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти неможливості його добровільного виїзду за межі України при наявності підписки про невиїзд. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України підписка про невиїзд - це письмове зобов'язання підозрюваного або обвинуваченого не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого. На підставі чого суд робить висновок, що оскільки після прийняття рішення про видворення орган внутрішніх справ повідомляє прокуратуру та рішення про застосування запобіжного заходу також приймається прокуратурою, то у випадку непогодження з зазначеним рішенням прокурор мав право внести на нього протест. Докази опротестування рішення прокурором сторонами не надані.

Крім того суд зазначає, що отримавши рішення про видворення, відповідач повинен був окремо повідомити слідчого. Вказані дії відповідачем не вчинялися. Добровільно територію він не залишив.

Також, відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Служба безпеки України застосовує зазначений захід з метою подальшого запобігання порушення безпеки України, що є окремим запобіжним заходом та, на думку суду, може бути застосоване й при наявності підписки про невиїзд.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Суд вважає, що видворення відповідача за межі України є необхідним заходом обмеження права особи на свободу пересування, оскільки судом встановлено, що ця особа знаходиться на території держави протиправно з порушенням правил реєстрації іноземця, своїми діями порушує громадський порядок і становить загрозу національним інтересам.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність доказів того, що видворення відповідача на територію Російської Федерації означає для нього реальну загрозу бути страченим або підданим катуванню, чи нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню, бути вбитим або підданим нелюдському чи принизливому поводженню з боку недержавних суб'єктів, керуючись зазначеними вище положенням чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України N 1 від 25.06.2009 N 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Згідно частини 8 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.

Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.

На підставі зазначеного, з урахуванням особи відповідача, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги про затримання громадянина Росії ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає можливим клопотання позивача про звернення постанови суду до негайного виконання задовольнити.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Позовні вимоги Залізничного районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК до ОСОБА_1 про примусове видворення громадянина - задовольнити.

2. Позовні вимоги Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до ОСОБА_1 про примусове видворення - задовольнити.

3. Затримати і примусово видворити з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (рос. ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., паспорт серія НОМЕР_2, який тимчасово знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

 

Судді:

Т. С. Ольшанська

Д. В. Сидоренко

Д. В. Кірєєв

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали