ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 1 червня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Гуменюка В. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Первомайської сільської ради Кіровського району Автономної Республіки Крим, Старокримської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, третя особа - ОСОБА_5, про продовження строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року, встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому після уточнення вимог у грудні 2009 року просили продовжити на три місяці строк для прийняття спадщини після смерті їхнього брата - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на поважність причин пропущення строку.

Рішенням Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Первомайської сільської ради Кіровського району Автономної Республіки Крим від 27 листопада 1985 року затверджено наказ дирекції радгоспу "Старокримський" від 14 листопада 1985 року про надання у власність земельної ділянки площею 0, 12 га для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_6 - рідному братові позивачів у справі (а. с. 43).

Рішенням виконкому Кіровської районної ради Автономної Республіки Крим від 18 квітня 1986 року ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку (а. с. 42).

20 липня 1992 року представниками Первомайської сільської ради складено акт про закінчення ОСОБА_6 будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано за ним цей будинок у господарській книзі Первомайської сільської ради Автономної Республіки Крим (а. с. 38, 58).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а. с. 54).

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року, яке набрало законної сили, визнано будинок АДРЕСА_1 таким, що належав ОСОБА_6 на праві власності та входив до складу спадщини, яка відкрилася після його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_6, а саме будинку АДРЕСА_1, у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (а. с. 57 - 59).

Цим же рішення встановлено, що ніхто з інших спадкоємців у передбачений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Сторонами у справі, в якій ухвалено зазначене рішення, є ті самі особи, що й у справі, яка розглядається.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачами не надано доказів поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано керувався нормами ЦК Української РСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року й була прийнята до цієї дати ОСОБА_6 відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР.

Зазначений висновок суду першої інстанції узгоджується з вимогами закону та роз'ясненням, викладеним у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до яких відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд на зазначені норми закону й роз'яснення Верховного Суду України уваги не звернув, помилково застосував до спірних правовідносин норми ЦК України та дійшов неправильного висновку про те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини у позивачів почався з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення ним справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали