ПРЕЗИДІЯ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 березня 2012 року N П-11-6

Про проект Концептуальних положень Соціального кодексу України

Цільовою програмою з реалізації Програмної резолюції VI З'їзду Федерації профспілок України "Професійні спілки - за розвиток соціальної держави в Україні", затвердженою постановою Ради ФПУ від 25.05.2011 N Р-2-4, серед основних завдань профспілок визначено необхідність розроблення та прийняття Соціального кодексу України як комплексу правових засад розбудови соціальної держави, розвитку громадянського суспільства, демократизації управління, життєдіяльності громадян.

З метою реалізації цього програмного завдання та на виконання пункту 5 постанови президії ФПУ від 09.11.2011 N П-7-6 "Про стан бідності в Україні та дії профспілок щодо подолання та запобігання бідності серед працюючих" (Постанова N П-7-6) було створено тимчасову робочу групу з підготовки проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України за участю науковців Академії праці і соціальних відносин, Харківського соціально-економічного інституту та протягом першого кварталу 2012 року внесення його на розгляд президії ФПУ.

9 серпня 2011 року в рамках реалізації цих рішень ФПУ проведено фахову дискусію щодо вироблення загальної концепції побудови Соціального кодексу України.

Під час підготовки Концептуальних положень Соціального кодексу України використано відповідні законодавчі ініціативи народних депутатів України, міжнародний досвід кодифікування соціального законодавства, а також наукові розробки з цього питання Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Академії праці і соціальних відносин ФПУ.

Для забезпечення активної участі ФПУ, її членських організацій, територіальних і первинних організацій всеукраїнських профспілок у процесі вдосконалення та систематизації соціального законодавства, гармонізації вітчизняних систем соціального захисту з нормами міжнародного права, здійснення конкретних заходів щодо ініціювання розробки Соціального кодексу України президія Федерації професійних спілок України постановляє:

1. Схвалити проект Концептуальних положень Соціального кодексу України (додається).

2. Рекомендувати членським організаціям ФПУ провести обговорення проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України в своїх організаціях і до 1 червня 2012 року внести пропозиції та зауваження керівництву ФПУ для узагальнення.

3. Соціально-економічному департаменту апарату ФПУ (Іванкевич В. В.) протягом квітня - травня 2012 року організувати та провести:

- презентацію проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України на засіданні постійної комісії Ради Федерації профспілок України з питань захисту економічних інтересів членів профспілок;

- публічну дискусію за участю представників сторін соціального діалогу, народних депутатів, науковців щодо проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України;

- разом з Управлінням інформаційної роботи та масових акцій ФПУ інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо необхідності прискорення прийняття Соціального кодексу України шляхом проведення прес-конференцій, розміщення відповідних матеріалів у ЗМІ та на веб-сайті ФПУ, виступів на радіо і телебаченні тощо.

4. Керівництву ФПУ надіслати для відповідного реагування доопрацьовані Концептуальні положення Соціального кодексу України:

- Президенту України з пропозицією доручити Кабінету Міністрів України до кінця 2012 року розробити та протягом першого кварталу 2013 року внести на розгляд Верховної Ради України проект Соціального кодексу України;

- Кабінету Міністрів України з пропозицією створити робочу групу за участю представників сторін соціального діалогу з підготовки проекту Соціального кодексу України;

- провідним політичним партіям для використання під час підготовки до виборів Верховної Ради України, які відбудуться 28 жовтня 2012 року.

5. Контроль за виконанням постанови покласти на заступника Голови ФПУ Кондрюка С. М.

 

Голова ФПУ

Ю. М. Кулик


 

Додаток
до постанови президії ФПУ
14.03.2012 N П-11-6


Концептуальні положення Соціального кодексу України

Концептуальні положення Соціального кодексу України розроблено відповідно до завдань, які поставлені Цільовою програмою з реалізації Програмної резолюції VI З'їзду Федерації профспілок України "Професійні спілки - за розвиток соціальної держави в Україні", а також на виконання п. 5 постанови президії ФПУ від 09.11.2011 N П-7-6 "Про стан бідності в Україні та дії профспілок щодо подолання та запобігання бідності серед працюючих" (Постанова N П-7-6).

При підготовці Концептуальних положень Соціального кодексу України використано законодавчі ініціативи народних депутатів України щодо розробки проекту Соціального кодексу України, міжнародний досвід кодифікування соціального законодавства, а також наукові розробки з цього питання Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Академії праці і соціальних відносин ФПУ.

1. Загальний стан соціального законодавства України

З початку проведення реформ в Україні соціальна сфера не зазнавала суттєвих змін. Тим часом саме тут накопичилося немало суперечностей, без вирішення яких неможливий подальший розвиток країни як соціально справедливої держави.

Виявилось, що держава не здатна забезпечити фінансування соціальних пільг, успадкованих як з радянських часів, так і встановлених у подальшому за часів незалежності України центральною та місцевими владами. Здебільшого вони не мають належним чином закріплених джерел фінансування з державного та місцевих бюджетів, державних позабюджетних фондів.

Часто пільги надаються громадянам, які самостійно можуть забезпечити собі гідне життя без допомоги держави, тоді як рівень соціального забезпечення незахищених верств населення залишається низьким.

Окремі закони та підзаконні акти різного рівня у сфері соціального забезпечення суперечать один одному, а також актам інших сфер законодавства, перш за все бюджетного. Усе це не дозволяє державі належним чином гарантувати конституційні соціальні права громадян.

Для докорінної зміни ситуації потрібно розробити та ухвалити Соціальний кодекс України - базовий законодавчий акт, який би закріпив основи правового регулювання відносин, спрямованих на реалізацію соціальних прав громадян (соціальних відносин). Це додасть імпульсу до реформування всієї соціальної сфери.

2. Мета, завдання та основні принципи побудови Соціального кодексу України

Соціальний кодекс України має за мету створення єдиної державної системи соціального забезпечення, а також вирішення наступних завдань:

1) закріплення соціальних прав громадян у сфері соціального забезпечення;

2) кодифікацію чинного законодавства про соціальне забезпечення;

3) усунення суперечностей (колізій) між різними законодавчими актами у сфері соціального забезпечення;

4) забезпечення взаємозв'язку з актами інших галузей законодавства (цивільним, трудовим, бюджетним тощо);

5) врегулювання максимально можливої кількості нормативно-правових положень у законах, норми яких є нормами прямої дії;

6) усунення декларативності в регулюванні відносин соціального забезпечення;

7) впорядкування існуючих видів соціального забезпечення без встановлення нових видів (з метою уникнення збільшення витрат на його фінансування з бюджетів усіх рівнів) та збереження всіх нині діючих соціальних пільг у сфері соціального забезпечення;

8) трансформацію окремих соціальних пільг у сфері соціального забезпечення в грошові виплати (пенсії, допомоги, компенсації, субсидії, позики) та соціальне обслуговування (соціальні послуги та соціальну допомогу);

9) закріплення фінансування соціального забезпечення за тим рівнем бюджетної системи, на якому було прийнято рішення про його встановлення;

10) встановлення фінансування професійних пільг і гарантій працівникам за рахунок коштів роботодавців і органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що виділяються на їх утримання з відповідних бюджетів;

11) досягнення максимальної прозорості в забезпеченні реалізації права громадян на соціальне забезпечення;

12) удосконалення соціального законодавства на підставі узагальнення практики його застосування.

В основу Соціального кодексу України мають бути покладені принципи загальності, доступності, пріоритетності, добровільності та рівності соціальних прав громадян, а також гарантованості, різновидності, диференційованості видів і розмірів соціального забезпечення.

3. Уніфікація термінології соціального законодавства

Кодифікування такого масштабного соціального законодавства, яке сформувалося в Україні, дозволить уніфікувати всі терміни правового регулювання соціальної сфери і за допомогою Соціального кодексу України визначити єдиний понятійний апарат.

Основні визначення термінів і понять соціальної політики містяться в Конституції України, Законі України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" тощо. Визначення понять соціальної сфери містяться також у численних соціальних базових законах, інших законах, що регулюють соціальні відносини. Всього законодавчий понятійний апарат містить близько 800 визначень соціальних термінів і понять.

Проте в багатьох законах наголошується на необхідності використання відповідних термінів і понять тільки для цілей цього закону. Як результат - одне і те ж поняття нерідко застосовується в різному значенні. Крім того, сьогодні в Україні набуває поширення використання міжнародної термінології (наприклад, Міжнародної організації праці), що міститься в конвенціях і рекомендаціях і суттєво відрізняється від національної, у зв'язку з чим також виникають певні колізії та суперечності.

Задля подолання зазначених вище суперечностей та неузгодженості чинного законодавства, з метою скорочення його обсягів, спрощення змісту, подолання термінологічної плутанини, позбавлення від застарілих норм, що не виправдали себе, слід провести кодифікацію соціального законодавства на основі концепції соціальної стандартизації, яка охоплює1:

- соціальну стандартизацію у сфері отримання доходів громадян, що забезпечує доступ до благ та послуг, необхідних для відтворення людини (відповідного рівня та якості життєдіяльності);

- соціальну стандартизацію у сфері розподілу фондів суспільного споживання, що забезпечують доступ до благ та послуг, необхідних для відтворення людини (відповідного рівня та якості життєдіяльності).


1 Основні напрями оптимізації системи соціального захисту в Україні. К., НІСД, 2012, с. 35 - 37.

У Кодексі мають бути вирішені питання щодо системи соціального забезпечення, ієрархії та дії соціальних законів у часі, просторі та за колом осіб, що покладе край маніпулюванням, спрямованим на обмеження соціальних зобов'язань з боку держави.

У межах одного закону слід закріпити вичерпний перелік підстав та критеріїв, які дають право на соціальний захист з боку держави, а також характеристики всіх форм та видів соціального захисту, які держава гарантує різним соціальним групам та категоріям населення. Основою для формування такого переліку повинні бути конституційні гарантії соціальних прав людини, міжнародні зобов'язання України, а також законодавчо визначені пріоритети соціального розвитку держави. Слід оптимізувати соціальні зобов'язання держави та її фінансові можливості на нормативному рівні, унеможливлюючи фактичне зниження життєвого рівня громадян.

Визначені в Законі України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" поняття "соціальні гарантії" та їх мінімальні розміри потребують перегляду та більш чітких дефініцій сутності самих термінів "соціальні нормативи", "соціальні стандарти" та окреслення відповідних завдань, які вони мають виконувати, а також комплексного і системного характеру цих термінів.

Необхідно внести зміни до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", відмовившись від законодавчого закріплення терміна "соціальна норма" та чітко розмежувавши поняття "соціальні нормативи" та "соціальні стандарти". Запровадити в практиці соціального управління систему соціальних стандартів, які визначають параметри нормальної, повноцінної життєдіяльності людини.

Потрібно здійснити роботу щодо соціальної стандартизації з метою систематизації всіх соціальних виплат, а саме:

- доручити Кабінету Міністрів України забезпечити завершення розробки комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів2;

- розробити систему державних стандартів соціальних послуг та класифікатор соціальних послуг для чіткого визначення складових кожної соціальної послуги і розрахунку її вартості;

- розробити параметри різних стандартів життя з метою їх подальшого нормативного закріплення та застосування як орієнтира для здійснення заходів соціального захисту;

- розраховувати обсяг видатків та їх джерела на сферу соціального захисту та соціального забезпечення виходячи з вартості соціальних послуг та кількості осіб, що їх отримують;

- перейти до обчислення державних соціальних гарантій на основі системи нормативів, що дасть змогу забезпечити адресність їх спрямування, обґрунтувати адекватні форми підтримки груп, що потребують соціального захисту.


2 Дані моніторингу Мінсоцполітики України щодо стану розробки, затвердження та запровадження державних соціальних стандартів та нормативів свідчить, що до цього часу цю роботу не завершено. Перш за все це стосується соціальних стандартів і нормативів за класифікаційними кодами 3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.9, 7.1, 8.7, 9.2, 9.6.

4. Гармонізація національного соціального законодавства та міжнародного права

Широке коло соціальних питань, включаючи основні права людини, мінімальні соціальні гарантії, виробничі відносини, зайнятість, соціальний діалог, соціальний захист та інші, охоплюють вже згадувані конвенції МОП. За інформацією, поданою на веб-сайті МОП в Інтернеті (http://www.ilo.ru), до початку 2012 року прийнято 189 конвенцій та 201 рекомендацію.

Україна ратифікувала 68 конвенцій МОП. Проте ратифікація конвенцій МОП - це не формальне визнання принципів, що містяться в конвенціях. Це ухвалення країною певних зобов'язань та їх виконання. Практика свідчить про наявні труднощі в застосуванні конвенцій, що ратифікуються без належного аналізу національного законодавства і попередньої підготовки відповідних нормативних правових актів. Провести порівняльний аналіз численних розрізнених нормативних правових актів соціального законодавства значно складніше, ніж юридичну експертизу їх відповідності ратифікованим конвенціям.

Під час підготовки проекту Соціального кодексу України якраз необхідно проаналізувати та ще раз оцінити можливість використання норм відповідних конвенцій МОП.

Для того щоб Соціальний кодекс України повністю відповідав заявленому в статті 1 Конституції України положенню, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава", доцільно всебічно вивчити та використати рекомендації міжнародних організацій, хоча, безумовно, основними повинні бути рівень розвитку економіки та фінансові можливості країни.

14 вересня 2011 року минуло п'ять років, як Україна приєдналася до Європейської соціальної хартії (переглянутої). Фактом приєднання до Європейської соціальної хартії (переглянутої) - Європейської угоди Україна продемонструвала прагнення досягти демократичних ідеалів, сприяючи встановленню спільних для всіх держав - членів Ради Європи соціальних стандартів в інтересах українського народу. Україна приєдналася до 74 з 98 пунктів Хартії.

6 червня 2008 року відбулися парламентські слухання на тему "Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за результатами яких було прийнято Постанову Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 18 грудня 2008 року N 773-VI.

Одним із пунктів Рекомендацій є приєднання в подальшому до Європейської соціальної хартії (переглянутої) у повному обсязі.

У цілому рівень гарантій, що надаються національним законодавством і передбачені в міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в більшості випадків цілком відповідає рівню, закріпленому як в попередній, так і в новій редакціях Хартії. Потрібно ратифікувати максимально можливу кількість її положень, що дозволить встановити чіткі орієнтири подальшого проведення реформ в соціальній сфері з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів і використанням узагальненого досвіду європейських держав.

5. Соціальна відповідальність - особливий об'єкт правового регулювання

Сьогодні дедалі більшу роль відіграють документи, що містять вимоги та процедури стосовно забезпечення соціальної відповідальності організацій в першу чергу в сферах, визначених Всесвітньою декларацією прав людини, Конвенцією ООН з прав дітей та іншими організаціями.

Соціальна відповідальність - це широке поняття, що охоплює й такі проблеми, як екологія, соціальна справедливість, рівність. Вбачається, що організації зобов'язані проявляти відповідальність в трьох галузях - фінанси, вплив діяльності організації на суспільство та навколишнє середовище, дію на екологію. Це стосується не тільки бізнесу, але й урядових та громадських організацій.

Важливим є застосування в організаціях норм міжнародного стандарту "Соціальна відповідальність" SA 8000.

Необхідність дотримання вимог стандарту соціальної відповідальності має бути відображена в Соціальному кодексі України. Таким чином керівники організацій будуть зорієнтовані на те, що при укладенні серйозних ділових контрактів правомірне порушення діловими партнерами наступних питань: чи отримують співробітники гідну оплату за виконувану роботу, чи створено для працівників безпечні умови праці тощо.

6. Соціальний аудит

Сучасна світова економічна ситуація актуалізує науковий пошук нових підходів до об'єктивної оцінки (аудиту) соціально-економічного становища конкретного підприємства, регіону, країни. Результати аудиторських обстежень дозволяють приймати оптимальні управлінські рішення для соціально-економічного розвитку та подолання кризових наслідків в умовах інформаційно-глобалізованого соціуму.

Соціальний аудит - нове явище в сучасних суспільних науках і соціальній практиці світового ринкового господарства. В теоретико-методологічному плані соціальний аудит опирається на концепцію соціоекономіки, в центрі якої перебуває процес відтворення людських ресурсів. Практичне значення соціального аудиту полягає в тому, що він може слугувати як форма реалізації діалогу між соціальними та діловими партнерами і дозволяє реалізувати їх стратегічні цілі, формувати гармонійні соціально-трудові відносини у соціальній державі.

Сучасний соціальний аудит оцінює організацію і допомагає вирішенню соціальних, економічних і екологічних завдань. Такий аудит дозволяє зрозуміти, яким чином діяльність організації відповідає суспільним цілям і цінностям, оцінити міру досягнення некомерційних цілей шляхом систематичного і регулярного моніторингу її діяльності і поглядів представників різних груп.

Формування правової основи соціального аудиту на базі Соціального кодексу України створює додатковий ефективний інструмент регулювання соціально-економічних відносин, підвищення рівня управління людськими ресурсами, є вирішальним фактором виробництва в умовах сучасного господарювання на принципах законності та справедливості.

7. Участь сторін соціального діалогу в розробці Соціального кодексу України

З метою вироблення узгодженого проекту Соціального кодексу України сторонами соціального діалогу повинні бути узгоджені його базові концептуальні положення. У зв'язку з цим пропонується обговорити Концептуальні положення Соціального кодексу України на науково-практичній конференції за участю представників ФПУ, народних депутатів, організацій роботодавців, Мінсоцполітики України, наукових і навчальних установ. Це дозволить привернути увагу всіх органів державної влади, управління, місцевого самоврядування, сторін соціального діалогу - профспілок і підприємців, громадських об'єднань - до конструктивнішого вирішення конституційних завдань щодо забезпечення гідного життя громадян України.

Вважаємо надзвичайно важливим, щоб всебічно осмислений проект, з урахуванням глибокого фінансово-економічного обґрунтування, в найпершому варіанті максимально відповідав міжнародним трудовим і соціальним стандартам, своєчасно отримав позитивний висновок експертів МОП і міг бути в короткі терміни розглянутий Верховною Радою України.

Для прийняття узгодженого сторонами соціального діалогу проекту Соціального кодексу України необхідно з урахуванням досвіду опрацювання проекту Трудового кодексу України створити робочу групу в Комітеті соціальної політики та праці Верховної Ради України із зацікавлених депутатів, представників Уряду, всеукраїнських об'єднань профспілок, всеукраїнських об'єднань роботодавців.

Зволікання цього процесу призведе до повторення помилок на етапах підготовки проекту Трудового кодексу України, коли паралельно розглядалося кілька законопроектів, що спритно використовували в період виборчих кампаній.

 

Соціально-економічний департамент
апарату ФПУ

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали