ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Протоколів N 15 та N 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Верховна Рада України постановляє:

Ратифікувати:

1) Протокол N 15 про внесення змін до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учинений 24 червня 2013 року у м. Страсбурзі (додається), який набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли всі Високі Договірні Сторони Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них Протоколу, крім статті 4 Протоколу, яка набирає чинності після закінчення шести місяців з дати набрання чинності Протоколом;

2) Протокол N 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учинений 2 жовтня 2013 року у м. Страсбурзі (додається), який набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли десять Високих Договірних Сторін Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них Протоколу, із такою заявою:

"Відповідно до статті 10 Протоколу N 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Україна заявляє, що найвищим судом, визначеним для цілей пункту 1 статті 1 цього Протоколу, є Верховний Суд".

 

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ
5 жовтня 2017 року
N 2156-VIII

 

 

ПРОТОКОЛ N 15
про внесення змін до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Офіційний переклад.

Преамбула

Держави-члени Ради Європи та інші Високі Договірні Сторони Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної у Римі 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), які підписали цей Протокол,

беручи до уваги декларацію, прийняту на Конференції високого рівня про майбутнє Європейського суду з прав людини, яка була проведена у Брайтоні 19 та 20 квітня 2012 року, а також декларації, прийняті на конференціях, які були проведені в Інтерлакені 18 і 19 лютого 2010 року та Ізмірі 26 та 27 квітня 2011 року;

беручи до уваги Висновок N 283 (2013), прийнятий Парламентською Асамблеєю Ради Європи 26 квітня 2013 року;

враховуючи необхідність забезпечення того, щоб Європейський суд з прав людини (далі - Суд) міг продовжувати відігравати свою провідну роль у захисті прав людини в Європі,

домовилися про таке:

Стаття 1

У кінці преамбули Конвенції додається новий абзац у такій редакції:

"Підтверджуючи, що Високі Договірні Сторони, відповідно до принципу субсидіарності, несуть основну відповідальність за забезпечення прав і свобод, визначених у цій Конвенції та протоколах до неї, користуються при цьому свободою розсуду, яка є предметом юрисдикції Європейського суду з прав людини, створеного цією Конвенцією, щодо здійснення нагляду,".

Стаття 2

1. Стаття 21 Конвенції доповнюється новим пунктом 2 у такій редакції:

"Вік кандидатів повинен бути менше 65 років на день звернення Парламентської асамблеї за списком з трьох кандидатів відповідно до статті 22.".

2. Пункти 2 і 3 статті 21 Конвенції вважаються пунктами 3 і 4 статті 21 відповідно.

3. Пункт 2 статті 23 Конвенції вилучається. Пункти 3 і 4 статті 23 вважаються пунктами 2 і 3 статті 23 відповідно.

Стаття 3

У статті 30 Конвенції слова "якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього" вилучаються.

Стаття 4

У пункті 1 статті 35 Конвенції слова "впродовж шести місяців" замінюються словами "впродовж чотирьох місяців".

Стаття 5

У підпункті "b" пункту 3 статті 35 Конвенції слова "а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином" вилучаються.

Прикінцеві та перехідні положення

Стаття 6

1. Цей Протокол відкритий для підписання Високими Договірними Сторонами Конвенції, які можуть висловити свою згоду на обов'язковість шляхом:

a. підписання без застережень щодо ратифікації, прийняття чи схвалення; або

b. підписання, що підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню, з подальшою ратифікацією, прийняттям чи схваленням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення передаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

Стаття 7

Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли всі Високі Договірні Сторони Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 6.

Стаття 8

1. Зміни, внесені статтею 2 цього Протоколу, застосовуються лише до кандидатів за списками, поданими до Парламентської Асамблеї Ради Європи Високими Договірними Сторонами на підставі статті 22 Конвенції після набрання чинності цим Протоколом.

2. Зміна, внесена статтею 3 цього Протоколу, не застосовується до будь-якої справи, що перебуває у провадженні та у якій одна зі сторін заперечила проти рішення Палати Суду відмовитися від розгляду справи на користь Великої Палати до дати набрання чинності цим Протоколом.

3. Стаття 4 цього Протоколу набирає чинності після закінчення шести місяців з дати набрання чинності цим Протоколом. Стаття 4 цього Протоколу не застосовується до заяв, щодо яких було ухвалено остаточне рішення у розумінні пункту 1 статті 35 Конвенції до дати набрання чинності статтею 4 цього Протоколу.

4. Усі інші положення цього Протоколу застосовуються з дати набрання ним чинності відповідно до положень статті 7.

Стаття 9

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всі держави - члени Ради Європи та інші Високі Договірні Сторони Конвенції про:

a. будь-яке підписання;

b. депонування будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документу про прийняття або схвалення;

c. дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 7; та

d. будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.

Учинено у м. Страсбурзі 24 червня 2013 року англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи та іншим Високим Договірним Сторонам Конвенції.

 

ПРОТОКОЛ N 16
до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Офіційний переклад.

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та інші Високі Договірні Сторони Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), які підписали цей Протокол,

беручи до уваги положення Конвенції та, зокрема, статтю 19 про створення Європейського суду з прав людини (далі - Суд);

зважаючи на розширення компетенції Суду щодо надання консультативних висновків, що додатково сприятиме посиленню взаємодії між Судом та національними органами влади і таким чином підтримуватиме виконання Конвенції у відповідності з принципом субсидіарності;

беручи до уваги Висновок N 285 (2013), ухвалений Парламентською Асамблеєю Ради Європи 28 червня 2013 року,

домовилися про таке:

Стаття 1

1. Вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї;

2. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні;

3. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, зазначає причини свого запиту і надає інформацію щодо відповідних юридичних та фактичних обставин справи, яка перебуває у провадженні.

Стаття 2

1. Колегія у складі п'яти суддів Великої Палати вирішує, чи приймати запит щодо надання консультативного висновку беручи до уваги статтю 1. Колегія суддів мотивує будь-яку відмову у прийнятті запиту.

2. Якщо колегія суддів приймає запит, Велика Палата Суду надає консультативний висновок.

3. До складу колегії суддів та Великої Палати, зазначених у попередніх пунктах, входить ex officio суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, до якої належить суд чи судова установа, що звертається із запитом. У разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участь у засіданнях, Голова Суду вибирає зі списку, поданого заздалегідь цією Стороною, особу, яка засідає як суддя.

Стаття 3

Комісар Ради Європи з прав людини і Висока Договірна Сторона, до якої належить судова установа, що звертається із запитом, мають право подавати свої письмові зауваження і брати участь у будь-якому слуханні. Голова Суду, в інтересах належного здійснення правосуддя, може запропонувати будь-якій іншій Високій Договірній Стороні або особі також подати свої письмові зауваження або взяти участь у будь-якому слуханні.

Стаття 4

1. Консультативні висновки повинні бути вмотивовані.

2. Якщо консультативний висновок повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

3. Консультативні висновки передаються суду, який звертається із запитом, та Високій Договірній Стороні, до якої належить така судова установа.

4. Консультативні висновки повинні бути опубліковані.

Стаття 5

Консультативні висновки не мають обов'язкової сили.

Стаття 6

Високі Договірні Сторони розглядають положення статей 1 - 5 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції, та всі положення Конвенції застосовуються відповідно.

Стаття 7

1. Цей Протокол відкритий для підписання Високими Договірними Сторонами Конвенції, які можуть висловити свою згоду на його обов'язковість шляхом:

a. підписання без застережень щодо ратифікації, прийняття чи схвалення; або

b. підписання, що підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню, з подальшою ратифікацією, прийняттям чи схваленням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 8

1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли десять Високих Договірних Сторін Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 7.

2. Для будь-якої Високої Договірної Сторони Конвенції, яка пізніше висловить свою згоду на обов'язковість цього Протоколу для неї, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли така Сторона висловила свою згоду на обов'язковість цього Протоколу відповідно до положень статті 7.

Стаття 9

Жодне застереження до положень цього Протоколу на підставі статті 57 Конвенції не допускається.

Стаття 10

Кожна Висока Договірна Сторона Конвенції при підписанні або депонуванні своїх ратифікаційних грамот чи документів про прийняття або схвалення, адресованих Генеральному Секретарю Ради Європи, вказує судові установи, визначені для цілей пункту 1 статті 1 цього Протоколу. Ця заява може бути змінена пізніше у будь-який час і таким самим чином.

Стаття 11

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всі держави - члени Ради Європи та інші Високі Договірні Сторони Конвенції про:

a. будь-яке підписання;

b. депонування будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або схвалення;

c. дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 8;

d. будь-яку заяву, зроблену відповідно до статті 10; та

e. будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.

Учинено у м. Страсбурзі 2 жовтня 2013 року англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи та іншим Високим Договірним Сторонам Конвенції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали