ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2011 р.

Справа N 13/119

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді - Кузьменка М. В., суддів - Васищака І. М., Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. у справі N 13/119 господарського суду міста Києва за позовом відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова" до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Дар", про розірвання договору, демонтаж телекомунікаційного обладнання, стягнення 7200,00 грн. (за участю представників: ВАТ "Квіти Львова" - Негода О. А.; Спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані" - Григор'єва Н. В.; ТОВ "Гал-дар" - не з'явилися), встановила:

Відкрите акціонерне товариство "Квіти Львова" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- розірвати договір від 07.02.2008 р., укладений між ним та відповідачем у справі - Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані";

- усунути перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу телекомунікаційного обладнання, що розташоване на димохідній трубі літ. "Д" за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195;

- стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 9600 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови договору про розміщення обладнання в частині сплати платежів за надані послуги з розміщення в установлений договором строк, чим допустив заборгованість у розмірі 9600,00 грн., у зв'язку з чим йому надіслано претензію з вимогою розірвати договір та сплатити заборгованість. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач розміщує обладнання на прибудові до котельні без належних на те підстав, чим унеможливлює користування цим приміщенням (т. 1 а. с. 2 - 4, 21).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.03.2011 р. справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва (т. 1 а. с. 1).

Відповідач у справі - Спільне українсько-американське підприємство у формі ТОВ "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані" заявлені позовні вимоги відхиляє, посилаючись на те, що спірне приміщення не знаходиться у власності позивача (т. 1 а. с. 29 - 31).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Дар" (т. 1 а. с. 37 - 38).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. позов задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач допустив порушення зобов'язань за договором в частині повної оплати платежів за розміщення обладнання;

- перерахування орендної плати відповідачем у спірний період не на рахунок позивача, а на рахунок ТОВ "Гал-Дар" не можна вважати належним виконанням;

- договір підлягає розірванню на підставі ст. 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов;

- зважаючи на положення ст. 391 ЦК України, вимога позивача щодо усунення перешкод у користуванні майном є обгрунтованою (т. 2 а. с. 25 - 29).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. скасовано, а у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а. с. 90 - 100).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з того, що:

- орендоване майно знаходиться у власності третьої особи;

- відповідач та третя особа уклали аналогічний договір розміщення обладнання;

- відповідачем повністю виконані взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів шляхом їх перерахування третій особі.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Квіти Львова" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права (т. 2 а. с. 105 - 106).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

07.02.2008 р. між сторонами у справі - ВАТ "Квіти Львова" та Спільним українсько-американським підприємством у формі ТОВ "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані" укладено договір N 1, предметом якого є строкове платне розміщення відповідачем антенно-фідерних пристроїв на димовій трубі та контейнера з обладнанням стільникового зв'язку на прибудові до котельні, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195.

За умовами укладеного договору відповідач брав на себе зобов'язання оплачувати платежі за розміщення обладнання у розмірі 2000 грн. за базовий місяць. Розмір плати за кожний наступний місяць розміщення визначається власником шляхом коригування розміру місячної плати за поточний місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п. 2.1 договору).

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в установлений договором строк в частині оплати орендних платежів, позивач заявив вимоги, що є предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення зобов'язань в частині сплати платежів за розміщення обладнання за грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9600 грн. При цьому судом першої інстанції не враховані платежі, здійснені відповідачем на користь третьої особи, а також не прийнято до уваги укладення відповідачем аналогічного договору на розміщення обладнання з третьою особою, враховуючи надання позивачем належних доказів знаходження спірного приміщення у його власності.

З таким висновком суду першої інстанції не погодилась апеляційна інстанція, яка під час перегляду справи встановила, що позивач не є власником приміщень, переданих за договором про розміщення обладнання. При цьому згідно висновків суду апеляційної інстанції спірні приміщення перебувають у власності третьої особи.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись касаційна інстанція.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в підтвердження наявності права власності на приміщення, розташовані по вул. Стрийській, 195 у м. Львові, а відповідно і наявності права передавати приміщення в оренду надано: перелік (дублікат) нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ "Квіти Львова", згідно з наказом N 570 від 10.03.96 р. про перетворення в процесі приватизації ДКА "Квіти Львова" у відкрите акціонерне товариство, з відміткою про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно; зміни та доповнення до переліку; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 18.01.2006 р. та від 03.03.2006 р.; довідка Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 20.10.2010 р.; технічний паспорт на димохідну трубу котельні від 21.07.2005 р.

Враховуючи зазначені обставини, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не є власником переданих згідно договору N 1 про розміщення обладнання приміщень, є таким, що зроблений без урахування наявних у матеріалах справи документів.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

В силу ст. 173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом першої інстанції, враховуючи недоведення відсутності у позивача права власності на передані приміщення, зроблено правильний висновок про те, що відповідачем не виконувались зобов'язання з оплати платежів у встановлений договором строк, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9600 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи положення вищевказаної норми та строк прострочення виконання зобов'язань з оплати платежів за розміщення обладнання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання такого договору.

Відповідно до умов договору сторонами узгоджено, що одностороннє розірвання договору тягне за собою повернення місць розташування власнику (п. 4.4 договору).

Відповідачем не надано доказів виконання вказаного обов'язку, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлену вимогу щодо усунення перешкод у користуванні майном, з огляду на те, що договір є розірваним і, відповідно, відсутні правові підстави для володіння та користування таким майном у відповідача.

При цьому помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Так, позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, однак фактично позивач просить зобов'язати відповідача повернути йому майно з оренди та посилається на невиконання відповідачем умов договору.

Отже, неправильне формулювання позовної вимоги не є підставою для відмови у її задоволенні, враховуючи положення ч. 3 ст. 43 ГПК України, в силу якого господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому судом першої інстанції розглянуто вимоги позивача щодо розірвання договору та щодо усунення перешкод у користуванні майном, в мотивувальній частині вирішено вказані вимоги задовольнити, однак, в резолютивній частині не міститься висновків щодо вказаних вимог, між тим, наведене не є підставою для скасування судового рішення, оскільки, вказане порушення може бути усунене шляхом прийняття додаткового рішення в порядку ст. 88 ГПК України.

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 51,00 грн., понесені у зв'язку з оплатою державним митом касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. у справі N 13/119 господарського суду міста Києва скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у цій справі залишити в силі.

4. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Ком'юнікешен Компані" на користь відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова" 51 грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою державним митом касаційної скарги.

5. Доручити видати наказ на виконання п. 4 резолютивної частини постанови господарському суду міста Києва.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

І. М. Васищак

 

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали