ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.01.2012 р.

Справа N 11/234д/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Прокопанич Г.К., суддів: Новікової Р. Г., Попікової О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Запорізької області та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі N 11/234пд/10 господарського суду Запорізької області за позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня", за участю прокурора Запорізької області про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій та повернення пакета акцій, за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 - дов. N 562 від 29.12.2011 р.; ОСОБА_2 - дов. N 561 від 29.12.2011 р., від відповідача: ОСОБА_3 - дов. від 10.01.2012 р., від 3-ої особи: не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином), від Генеральної прокуратури України: Ходаківський М. П. - посв. N 147, встановив:

Фондом державного майна України заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня" від 25.08.2009 року N ККП-554, укладеного між продавцем Фондом та покупцем Товариством, а також про повернення пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня" номінальною вартістю 43225,25 грн. у кількості 173'021 акції, або 50 % плюс 1 акція статутного фонду, проданого за Договором, шляхом укладення акта приймання-передачі у власність держави в особі Фонду. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 610 та 611 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" з огляду на встановлення під час перевірки невиконання з боку відповідача умов п. 34 договору, що є підставою для розірвання згаданого договору (п. 39).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2011 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Суд І та апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статей 328, 610, 614 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність вини Товариства у порушенні пункту 34 Договору, згідно якого відповідач протягом 50-ти днів з моменту укладення Договору має отримати дозвіл Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, що має своїм наслідком право Фонду на розірвання Договору та повернення Пакета у власність держави. При цьому апеляційний суд, посилаючись на вимоги статті 651 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про недоведеність Фондом та Прокурором того факту, що внаслідок неотримання Товариством Дозволу держава в особі Фонду зазнала істотної шкоди та значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні Договору.

Фонд державного майна України та прокурор Запорізької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2011 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р., звернулись до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, у яких просять оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фонду задовольнити в повному обсязі. При цьому заявники касаційних скарг наголошують на неправильному застосуванні судами вимог статей 611, 614, 629 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", посилаючись, при цьому на ті обставини, що суди дійшли невірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня" від 25.08.2009 року N ККП-554. Зауважують на тому, що судами не надано належної оцінки доводам та обставинам, що свідчать про невиконання з боку відповідача умов пункту 34 Договору, та вважають помилковим висновок судів про відсутність вини відповідача у невиконанні умов договору та вжиття ним всіх належних заходів для їх виконання.

Ухвалою Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. у даній справі касаційні скарги Фонду державного майна України та прокурора Запорізької області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.01.2012 р.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з мотивів, у них викладених.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як було встановлено під час розгляду в суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, 25 серпня 2009 року між Фондом державного майна України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" (покупець) укладено Договір N КПП-554 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня" за конкурсом.

Відповідно до п. 1 укладеного договору його предметом є пакет акцій ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня" кількістю 173021 штука простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 50 % плюс 1 акція статутного фонду (капіталу), номінальною вартістю однієї акції 0,25 гривні та номінальною вартістю пакета акцій 43225,25 грн. (згідно з планом розміщення акцій ВАТ, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17 листопада 2008 року N 1365), який за результатами конкурсу продано за 755000,00 грн.

Пунктом 2 укладеного договору передбачено обов'язок покупця розрахуватись за придбаний пакет акцій ВАТ протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору в сумі 755000 грн., у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 377500 грн., що становить 50 відсотків ціни пакета акцій.

Сторонами договору погоджено, що обов'язки покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання останнім дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій (п. 34 договору). У разі неотримання протягом 50 днів від дати укладення договору такого дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, договір розривається за згодою сторін або за рішенням суду. При цьому конкурсна гарантія Покупцю не повертається.

Згідно пункту 39 укладеного договору у разі невиконання однією із сторін умов договору та/або неотримання покупцем у строк, передбачений пунктом 34 договору, дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду з поверненням пакета акцій подавцю за Актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів від дати набрання чинності рішення суду, господарського суду або від дати підписання додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін.

За результатами перевірки виконання умов згаданого договору встановлено невиконання покупцем умов п. 34, про що представниками регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області складено відповідний акт від 06.04.2010 р.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Фонду державного майна України на підставі вимог статей 526, 610 та 611 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та враховуючи умови п. 39 згаданого договору з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпроенергосталь" про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня" від 25.08.2009 року N ККП-554 та про повернення пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня" номінальною вартістю 43225,25 грн. у кількості 173021 акції або 50 % плюс 1 акція статутного фонду у власність держави в особі Фонду.

Предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договору від 25.08.2009 року N ККП-554, з огляду на порушення відповідачем умов пункту 34 згаданого договору, яким встановлений обов'язок покупця отримати дозвіл Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій протягом 50 днів від дати укладення договору.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, в тому числі реалізацією його права застосовувати до порушників відповідні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами договорів купівлі-продажу, зокрема, розірвання договору та застосування наслідків його розірвання.

Згідно з нормою статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними законами України, що регулюють правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, та підлягають застосуванню, є Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, згідно зі статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" при приватизації державного майна шляхом його викупу між продавцем - відповідним органом приватизації, і покупцем укладається договір купівлі продажу, до якого повинні включатися передбачені планом приватизації зобов'язання, які були визначені умовами викупу; органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно з ч. 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну власність.

Аналогічні умови містить спірний договір від 25.08.2009 року N ККП-554, так, у разі невиконання однією із сторін умов договору та/або неотримання покупцем у строк, передбачений пунктом 34 договору, дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду з поверненням пакета акцій подавцю за Актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів від дати набрання чинності рішення суду, господарського суду або від дати підписання додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін (п. 39 договору)

Отже, застосування відповідальності до покупця у вигляді розірвання договору купівлі-продажу державного майна, пов'язується виключно з невиконанням ним зобов'язань за договором у визначені строки.

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Дійсно, виходячи з системного аналізу змісту статей 611, 614, ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору).

Тобто саме відповідач повинен довести, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з недоведеності порушення з боку відповідача пункту 34 Договору, згідно якого останній протягом 50-ти днів з моменту укладення Договору має отримати дозвіл Антимонопольного комітету України.

Проте такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, враховуючи наступне:

Ті обставини, що Товариство неодноразово зверталося до органів Антимонопольного комітету України з метою отримання Дозволу, та отриманий внаслідок означених дій попередній висновок Антимонопольного комітету України про концентрацію від 26.08.2010 року N 45-пв, відповідно до якого придбання Товариством Пакета на підставі Договору - не потребує попереднього отримання Дозволу від органів Антимонопольного комітету України, помилково визнані судом І та апеляційної інстанції в якості доказів на підтвердження вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів з метою належного виконання договірних зобов'язань.

Натомість доводи позивача щодо неналежного звернення відповідача до органів Антимонопольного комітету України (відсутність необхідних документів та відомостей), що відповідно унеможливило вчасне отримання дозволу, залишились поза увагою суду І та апеляційної інстанції.

Також касаційна інстанція визнає передчасним висновок суду I та апеляційної інстанції щодо того, що Товариство не мало реальної можливості на отримання Дозволу, причому порушення Товариством умов пункту 34 Договору, яке мало місце, не є наслідком винних дій останнього. При цьому, суди послались на попередній висновок Антимонопольного комітету України про концентрацію від 26.08.2010 року N 45-пв, у якому зазначено, що придбання ТОВ "науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" акцій ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня", що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, не потребує попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України.

Згідно вимог ч. 1 статті 29 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України надають суб'єктам господарювання, органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю на підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до неї інформації попередні висновки стосовно узгоджених дій; Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України - щодо концентрації. Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації становить один місяць.

Приписами ч. 2, 3 статті 29 згаданого Закону попередні висновки відповідного органу Антимонопольного комітету України надаються у формі листа, в якому зазначається про: можливість надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; можливість відмови в наданні дозволу на узгоджені дії, концентрацію; необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; недостатність інформації для будь-якого висновку. Одержання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації не звільняє учасників узгоджених дій, учасників концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю від необхідності звернутися до відповідних органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію у випадках, передбачених статтями 10 та 24 цього Закону.

Отже, з наведеного вбачається, що органи Антимонопольного комітету України надають попередні висновки виключно на підставі інформації, наданої заявником разом із заявою. Додаткових досліджень, запитів інформації тощо при розгляді заяв про надання попередніх висновків Законом не передбачається, і відповідно органи Антимонопольного комітету України надають суб'єктам господарювання попередні висновки саме про таку концентрацію, яку описав у своїй заяві та доданій інформації заявник. У разі, якщо надана інформація є неповною або недостовірною і разом з тим достатньою для надання органом Антимонопольного комітету України попередніх висновків, саме заявник несе ризики щодо того, що рішення Комітету за результатами розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію може по суті відрізнятися від попередніх висновків.

Проте одержання попередніх висновків стосовно концентрації не звільняє учасників концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю від необхідності звернутися до відповідних органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання дозволу на концентрацію у випадках, передбачених статтею 24 Закону.

Наведене залишилось поза увагою судів, які визнали попередній висновок Антимонопольного комітету України про концентрацію від 26.08.2010 року N 45-пв у якості єдиного належного та беззаперечного доказу відсутності вини з боку Товариства у порушенні пункту 34 Договору щодо зобов'язання покупця отримати дозвіл від органів Антимонопольного комітету України.

При цьому, слід зауважити наступне: приписами п. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, на які посилався апеляційний суд, визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у відповідності до вказаної норми якщо договором передбачена можливість його розірвання на вимогу сторони за невиконання іншою стороною умов цього договору взагалі (а не істотних або будь-яких окремих умов), договір підлягає розірванню.

Також, слід вказати на те, що спірний договір є договором купівлі-продажу об'єкта приватизації та укладений, у тому числі, у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", норми якого щодо укладення, розірвання, умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації тощо є спеціальними, а тому мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства щодо порядку та підстав розірвання договору купівлі-продажу. При цьому слід зазначити, що нормами ч. 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. Тобто за приписами цієї норми, договір купівлі-продажу об'єкта приватизації може бути розірвано за рішенням суду за невиконання будь-яких (а не істотних або окремих) умов цього договору.

Окрім цього, залишились поза увагою суду I та апеляційної інстанції умови п. 34 договору, а саме: сторонами договору погоджено, що обов'язки покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання останнім дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій.

Отже, при укладанні договору від 25.08.2009 року N ККП-554 продавець розраховував на забезпечення покупцем зобов'язань в економічній, в інноваційно-інвестиційній, соціальній діяльності ВАТ (п. 11.1 - 11.5 договору). Наведене не виключає наявність підстав вважати, що на даний час держава в особі державного органу приватизації позбавлена того, на що розрахувала, а саме: погашення простроченої кредиторської заборгованості ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня", отримання доходу від реалізації продукції, впровадження реконструкції виробництва тощо.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу прокурора Запорізької області та касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі N 11/234д/10 - скасувати.

Справу N 11/234д/10 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

 

Головуючий, суддя

Г. К. Прокопанич

Судді:

Р. Г. Новікова

 

О. В. Попікова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали