ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.02.2011 р.

Справа N 11/227

Додатково див. постанову Верховного Суду України від 6 червня 2011 року (Постанова N 3-53гс11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Коробенко Г. П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. у справі господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр" до Київської міської ради, третя особа на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгруп", третя особа на стороні відповідача - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003 р. та припинення правовідношення за договором оренди (за участю представників: позивача - Д. Є. В. (представник за дов. від 20.10.2010 р. N 112), відповідача - Ш. Ж. Е. (представник за дов. від 20.12.2010 р. N 225-КР-1371), третьої особи 1 - не з'явився, третьої особи 2 - не з'явився), встановив:

ТОВ "Альянс-Центр" звернулось з позовом до Київської міської ради, третя особа ТОВ "Укрбудгруп" та Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003 р. та припинення правовідношення за цим договором, обґрунтовуючи свої вимоги приписами ч. 2 ст. 377 ЦК України, ст. 7, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 120, п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України та ст. 188 ГК України, з підстав зміни власника нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій за спірним договором земельній ділянці, та її невикористання позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. у справі N 11/227, у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням та постановою, ТОВ "Альянс-Центр" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 09.06.2003 р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Альянс-Центр" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення Київської міської ради N 289/449 від 27.02.2003 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", за актом приймання-передачі від 13.09.2004 р. передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 25 років, земельну ділянку розміром 0,1149 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-торгівельного центру, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 23 у Шевченківському районі м. Києва.

14.04.2005 року між ТОВ "Альянс-Центр" та ТОВ "Укрбудгруп" було укладено Договір N 1404/1-05 про залучення інвестицій в будівництво офісно-торгівельного центру загальною площею 4456,3 кв. м по вулиці Ярославів Вал, 23 у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до умов якого після здійснення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію ТОВ "Альянс-Центр" за актом приймання-передачі від 06.11.2007 р. передало, а ТОВ "Укрбудгруп" прийняло зазначений об'єкт нерухомого майна, який згідно Свідоцтва про власність N 1365-В від 29.10.2007 р. належить ТОВ "Укрбудгруп" на праві приватної власності.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач листом N 250 від 30.11.2007 р. повідомив відповідача про перехід права власності на будівлю офісно-торгівельного центру на вул. Ярославів Вал, 23 ТОВ "Укрбудгруп" та просив достроково розірвати укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди земельної ділянки від 09.06.2003 р., а також передати вказану земельну ділянку в користування новому власнику розташованого на цій ділянці адміністративного будинку, на що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відповіло відмовою.

22.02.2010 р. позивач листом за N 33 запропонував відповідачу розглянути пропозицію про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку зі зміною власника нерухомості, а за відсутності згоди на розірвання договору просив розглянути питання щодо укладення трьохстороннього договору до Договору оренди земельної ділянки про заміну сторони у зобов'язанні. Разом з листом позивач надіслав на адресу відповідача проекти договору про розірвання договору оренди земельної ділянки, акта приймання-передачі, трьохстороннього договору про заміну сторони у зобов'язанні, а також гарантійний лист ТОВ "Укрбудгруп" про готовність переукладення договору оренди земельної ділянки або укладення трьохстороннього договору про заміну сторони у зобов'язанні з гарантуванням своєчасного внесення орендних платежів.

Листом Головного управління земельних ресурсів від 31.03.2010 р. N 05-358/9926 пропозиції позивача відхилені, що і спонукало останнього на звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд 1-ї та апеляційної інстанції, визнав посилання позивача на ст. 120, 141 ЗК України як підставу для дострокового розірвання договору оренди земельних ділянок за рішенням суду, помилковими та, керуючись приписами ч. 1 ст. 93, 120 ЗК України, ст. 1, 13, ч. ч. 3, 4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 377, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 13, 142 Конституції України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" і умовами спірного договору оренди, дійшов висновку, що умовами договору оренди землі та нормами чинного законодавства України не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду як укладення орендарем спірної земельної ділянки договору відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція вважає висновки господарського суду попередніх інстанцій помилковими та такими, що суперечать діючим нормам матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. "а", "е" ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 цього Закону).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з приписами ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника(землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Враховуючи вказані норми матеріального права в редакції на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди землі та зважаючи на те, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і зведеною на ній будівлею здійснює інша особа (новий власник будівлі), а не позивач, колегія вважає наведене законною підставою для припинення земельних відносин сторін за спірним договором оренди та зумовлює задоволення позову в частині розірвання цього договору.

В решті позовні вимоги щодо припинення правовідношення за спірним договором оренди, задоволенню не підлягають з огляду на приписи ч. 2 ст. 653 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

При цьому посилання суду 1-ї та 2-ї інстанції на ст. 123 ЗК України із твердженням, що вона не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала об'єкт нерухомості, який розташований на цій землі, поза межами встановленої Земельним кодексом України процедури, та на відсутність в силу п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відповідного рішення про результати розгляду питання щодо спірного договору оренди земельної ділянки на сесії ради, колегія вважає такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін у даній справі, оскільки стосуються прав нового власника розташованого на орендованій за спірним договором земельній ділянці об'єкту нерухомості, який не є стороною у даному спорі, предметом у якому укладання договору оренди цієї землі з останнім не являється.

Помилковим рахує колегія і застосування судом попередньої інстанції до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України, оскільки позивач свої позовні вимоги приписами даної статтею не обґрунтовує, посилаючись в тексті позовної заяви на інші норми матеріального права, які містять підстави для розірвання договору оренди землі відмінні від наведених у ст. 652 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів із винесенням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49, 11111 ГПК України підлягають перерозподілу.

Керуючись ст. 49, 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та рішення господарського суду м. Києва від 25.08.2010 р., у справі N 11/227 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 09.06.2003 р., укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., р. н. 624 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 03.09.2004 р. за N 91-6-00319.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр" державне мито в сумі: - 85 грн. за подачу позову, - 42,50 грн. за подачу апеляційної скарги, - 42,50 грн. за подачу касаційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Ткаченко

Судді:

Л. Й. Катеринчук

 

Г. П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали